Поновлення на роботі і зміна формулювання причин звільнення

Законодавством передбачено, що орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний відновити працівника на попередній роботі в разі звільнення його без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. При цьому він одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові, відновленому на роботі, середнього заробітку за час зму­шеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижчеоплачу­ваної роботи, але не більш ніж за 1 рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше 1 року не з вини працівника, то орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середньо­го заробітку за увесь час змушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

У разі звільнення працівника без законної підстави або з порушен­ням установленого порядку, коли відновлення працівника на поперед­ній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквіда­ційну комісію чи власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства) або правонаступника виплатити праців­никові заробітну плату за увесь час вимушеного прогулу. Водночас він визнає цього працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України (ліквідація підприємства, установи, організації). На такого працівника поширюються всі пільги і компенсації, передбачені для працівників, що вивільняються, а його зайнятість забезпечується згідно із Законом України "Про зайнятість населення" (ст. 240 КЗпП України).

Записи про причину звільнення в трудовій книжці працівника ма­ють робитися тільки згідно із формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю Кодексу законів про працю Укра­їни. При визнанні формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у разі коли це не спричиняє відновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити це формулювання так, щоб воно відповідало чинному законодавству і містило посилання на відповідну статтю (пункт) закону.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудо­вій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про ви­плату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваже­ного ним органу працівникові виплачується також середній заробі­ток за увесь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).