Особистісні риси керівника

Основні риси керівника

Г. Мінтберг назвав 8 основоположних рис, що мають бути прита­манні сучасному керівнику (менеджеру).

1. Мистецтво бути рівним — здатність встановлювати і підтриму­вати систему відносин з рівними собі людьми.

2. Мистецтво бути лідером — здатність керувати підлеглими, справлятися з усіма труднощами й проблемами, що приходять до людини разом із владою та відповідальністю.

3. Мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність виступати в ролі посередника між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати прикрощі, породжені психологічним стресом.

4. Мистецтво опрацьовувати інформацію — здатність створити систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію й ефективно її оцінювати.

5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення — здатність знаходити проблеми і рішення за умов, коли альтернативні варіанти дій, інформація і мета неясні й сумнівні.

6. Мистецтво раціонально розподіляти ресурси в організації — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти оптимальний варі­ант за умов обмеженого часу й ресурсів.

7. Дар керівника-підприємця — здатність іти на певний ризик і на впровадження нововведень у своїй організації.

8. Мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера і його роль в організації, вміння бачити те, який вплив справляє лідер на організацію.

Фактори, що перешкоджають повній реалізації особистих мож­ливостей керівника [49]

1. Невміння управляти собою.

Керівник має навчитися поводитися із самим собою як з унікаль­ним і неоціненним ресурсом, уміти підтримувати високу працездат­ність. Керівники, які не вміють правильно "розряджатися", не до­сить ефективно використовують свій час, енергію і навички, не спро­можні справитися зі стресами, що виникають у їхньому житті, й тому не здатні керувати собою.

2. Розмиті особисті цінності.

Від керівника щодня, а найчастіше й щогодини, очікується прийняття рішень, основаних на його особистих цінностях і принци­пах. Якщо особисті цінності недостатньо чіткі, керівникові не виста­чатиме твердих переконань для рішень, і вони будуть сприйматися навколишніми як необґрунтовані. Практика успішного управління в цілому орієнтована на такі цінності, як ефективна реалізація потен­ціалу працівників і зростаюча готовність до нововведень.

3. Нечітка особиста мета.

Керівник, не здатний при виборі мети (в тому числі й особистої) зважувати альтернативні варіанти, як правило, упускає важливі можливості й витрачає час і сили на незначні питання. Подібні керівники звичайно з труднощами досягають успіху і не спроможні оцінити успіх інших, оскільки обмежені нечіткістю особистих цілей.

4. Брак прагнення підвищувати свій рівень.

Керівники, які не вміють перебороти свої слабкості й працювати над підвищенням свого рівня, недостатньо динамічні, схильні уни­кати гострих ситуацій, дозволяють прихованим можливостям так і залишитися нерозвиненими. їхнє ділове життя перетворюється на рутину тим більше, чим частіше вони в інтересах особистої безпеки виключають із своєї діяльності ризик.

5. Брак навичок розв'язання проблем.

Частина керівників не вміють методично і раціонально працюва­ти над розв'язанням проблем і домагатися якісних рішень. У прак­тичній роботі їм важко проводити наради для розв'язання проблем, постановки мети, опрацювання інформації, планування й контролю. Відбувається накопичення проблем, що заважають, в остаточному підсумку, діям керівника.

6. Недостатність творчого підходу.

Деякі керівники не вміють творчо підходити до розв'язання про­блем і не здатні до інновацій. Такі працівники рідко висувають нові ідеї, вони нездатні змусити інших працювати творчо й використову­вати нові підходи в роботі. Вони найчастіше не ознайомлені і з мето­дами підвищення своєї винахідливості.

7. Невміння впливати на людей.

У повсякденній роботі керівникові необхідно мати від людей, безпосередньо не підпорядкованих йому, підтримку й участь, що, в остаточному підсумку, забезпечує успіх. Тому керівник, який не вста­новлює міцних контактів із навколишніми, недостатньо наполегли­вий, а також не вміє виражати себе й слухати інших, обмежений у своєму впливі на навколишніх.

8. Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці. Керівники, які не вміють об'єктивно оцінювати своє керівництво підлеглими, не зможуть домогтися високої віддачі від працівників. Тобто керівнику необхідно постійно вдосконалювати стиль управ­ління відповідно до стилю організації.

9. Недостатні навички керівництва.

Для ефективного управління персоналом керівнику потрібно вдо­сконалювати навички, які дають змогу розширювати діапазон мож­ливостей керівництва. В іншому разі працівники почуваються невдоволеними й працюють нижче потенційних можливостей. Усере­дині підрозділів з такими керівниками функціональні обов'язки співробітників звичайно погано розподілені, організація праці низька й марнотратна, а взаємовідносини напружені. Це призво­дить до зниження авторитету керівника і практичних результатів роботи колективу.

"Розпорядження має бути піднесено в такій формі, щоб здавалося очевидним,

що воно є логічним наслідком об'єктивно існуючої ситуації. Той, хто одержує завдання,

має бути переконаний, що якби сам виявився на місці начальника, то об'єктивні обставини продиктували б йому стати саме на таку позицію і віддати таке розпорядження, яке він одержав" (Закон ситуацій).

10. Невміння навчати.

Керівник дуже часто у своїй діяльності виступає в ролі наставни­ка. Тому його здатність навчати персонал безпосередньо пов'язана з показниками роботи підлеглих. Те, що у працівників немає дійового зворотного зв'язку з керівником, його рекомендаційних і оцінних вказівок, зменшує вірогідність досягнення ефективних результатів.

11. Слабкі навички формування колективу.

Найчастіше досягнення мети організації залежить від здатності керівника створити кваліфікований і результативний колектив.

Риси, які мають бути властиві заступникові

1. Проявляти лояльність.

Ніколи не беріть заступником того, хто не демонструє готовності або прагнення бути лояльним.

2. Уміти брати під сумнів попередні рішення.

Така людина має захистити начальника від неприємності, сказа­вши йому, що він допускається помилки.

3. Не завжди думати так, як керівник.

4. Мати достатнє самолюбство.

Заступник мусить мати мужність, щоб суперечити керівникові, бути спроможним сприймати критику, мати достатню силу волі, щоб керувати персоналом за відсутності керівника. Він також мусить мати твердість характеру, щоб уміти визнавати свої помилки, і стійкість, щоб приносити погані новини.

5. Бути чесним.

6. Виявляти розсудливість.

7. Уміти зберігати конфіденційну інформацію.

8. Бути комунікабельним.

Заступник мусить уміти робити переконливі доповіді, писати лаконічні листи, уважно вислуховувати й мати повну інформацію про діяльність організації.

9. Бути переконаним членом команди.

10. Мати навички міжособистісного спілкування.

11. Підтримувати в собі мотивацію.

12. Бути здатним посісти в перспективі посаду керівника.

[Вверх] [Вниз]