Відпустка працівників

Право щорічної відпустки мають громадяни, які перебувають У трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належнос­ті, а також працюють за трудовим договором із фізичною особою.

При цьому за ними зберігаються:

— місце роботи (посада);

— заробітна плата (ст. 74 КЗпП України).

Тимчасові й сезонні працівники також мають право на відпуст­ку (пропорційно відпрацьованому часу).

Працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою на основній роботі.

За бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому зобов'язані надати невико­ристану відпустку з подальшим звільненням. У цьому разі датою звільнення є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням терміну трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки цілком або частково перевищує термін трудового договору. В такому разі дія трудового договору про­довжується до закінчення відпустки (статті 2, 3, 24 Закону України "Про відпустки").

Види відпусток

Законом України "Про відпустки" (ст. 4) встановлюються такі види відпусток:

1) щорічні:

— основна відпустка (ст. 6 Закону);

— додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах (п. 7 Закону);

— додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 Закону);

4) соціальні відпустки:

— у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);

— для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 Закону);

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону);

5) відпустка без збереження заробітної плати (статті 25, 26 За­кону). Колективним договором, угодою або трудовим договором мо­жуть установлюватися й інші види відпусток.

Тривалість щорічних відпусток

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за відпра­цьований робочий рік, що відраховується з дня укладення трудово­го договору, становить 24 календарних дні (ст. 6 Закону України "Про відпустки").

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металур­гійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятим на від­критих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, ка­р'єрів і копалень, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будів­ництві, на транспортуванні і збагаченні корисних копалин надається Щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більш як 28 календарних днів.

Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах і в роз. різах, кар'єрах та копальнях глибиною 150 метрів та глибше, нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах та копальнях глибиною до 150 метрів — 24 календарних дні зі збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.

Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, дер­жавних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісопромислових господарств, постійних лісозаготівельних і лісогос­подарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів згідно зі Списком робіт, професій і посад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 346.

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин нада­ється щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин — 24 кален­дарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 ка­лендарних дні, але не більш як 28 календарних днів.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам осві­ти та науковцям надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 570.

Інвалідам І і II груп надається основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.

Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропор­ційно відпрацьованому робочому часу. Список сезонних робіт і сезон­них галузей затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.98 № 278.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важки­ми умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається пра­цівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників, згідно зі Списком ви­робництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Мініст­рів України. При цьому конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і часу зайнято­сті працівника в цих умовах (ст. 7 Закону України "Про відпустки").

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці нада­ється:

— окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підви­щеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або ви­конується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердже­ним Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290;

— працівникам із ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно зі Списком посад, робіт і професій, прийня­тим колективним договором або угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи встановлюється колективним або трудовим догово­ром залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах відповідно до Рекомендацій про порядок надання працівникам із ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці і соціальної політи­ки України від 05.02.98 № 18.

Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються (ст. 73 КЗпП України).

Норми законодавства про тривалість щорічних додаткових відпус­ток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці набирають чинності з 1 січня 1998 р.

Відповідно до законодавства зберігаються відпустки раніше вста­новленої тривалості працівникам:

— зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами пра­ці (до 1 січня 1998 p.);

— особам, які користувалася відпусткою більшої тривалості, ніж це передбачено Законом України "Про відпустки", на увесь час їхньої роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, що давали їм право на цю відпустку (постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 50596-ВР"). Тривалість установлених законодавством основної і додаткової відпусток не може бути зменшено власником або уповноваженим ним органом ні самостійно, ні за домовленістю з пра­цівником.

Відпустки більшої тривалості, ніж це передбачено законодавством, можуть установлюватися працівникам відповідно до прийнятого на під­приємстві, в організації колективного договору.

Порядок надання відпусток

Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону України "Про відпустки").

Щорічні додаткові відпустки надаються понад щорічні основні відпустки на одній із підстав, обраних працівником. Порядок надання додаткових відпусток на кількох підставах запроваджується Кабінетом Міністрів України.

Такі відпустки на бажання працівника можуть надаватися одно­часно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Щорічні основна і додаткова відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб їх було використано, як правило, до закін­чення робочого року.

Право працівникові на щорічні основну і додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи надається після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання працівникові таких відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу.

Щорічні відпустки повною тривалістю до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на бажання праців­ника надаються:

— жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— інвалідам;

— особам віком до 18 років;

— чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами;

— особам, звільненим після проходження термінової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято на роботу протягом 3 місяців, не враховую­чи часу переїзду на постійне місце проживання;

— сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем ро­боти;

— працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, напи­сання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбаче­них навчальною програмою;

— працівникам, які не використали на попередньому місці робо­ти цілком або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;

— працівникам, які мають путівку (курсівку) на санаторно-ку­рортне (амбулаторно-курортне) лікування;

— батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

— в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, що під­тверджуються власником або уповноваженим ним органом і проф­спілковим комітетом за погодженням із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При упорядкуванні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і можливості для їхнього відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, устано­влених графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, зобов'язаним повідомити працівникові про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, наданих працівникам. Деяким категоріям працівників щорічні відпустки надаються на їхнє бажання в зручний для них час. Такі пільги мають:

— особи віком до 18 років;

— інваліди;

— жінки — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

— жінки, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— самотні матері (батьки), які виховують дитину без батька (мате­рі), опікуни, попечителі або інші самотні особи, котрі фактично вихо­вують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

— дружини (чоловіки) військових;

— ветерани праці й особи, які мають особливі трудові заслуги пе­ред Батьківщиною;

— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Ба­тьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту";

— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

— в інших випадках, передбачених законодавством, колектив­ним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним праців­никам, спеціалістам установ освіти щорічні відпустки повної тривало­сті в перший і наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийому їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки на їхнє бажання приєднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, до часу підготування і захисту диплом­ного проекту й інших робіт, передбачених навчальною програмою. Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки на бажання цих працівників надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було використати до початку занять у цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період наприкінці театрального сезону незалежно від часу прийому на роботу.

Щорічну відпустку на вимогу працівника має бути перенесено на інший період у разі:

— порушення власником або уповноваженим ним органом термі­ну повідомлення працівнику про час надання відпустки;

— невчасної виплати працівникові заробітної плати за час щоріч­ної відпустки.

Щорічну відпустку має бути перенесено на інший час або продов­жено у разі:

— тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установ­леному порядку;

— виконання працівником державних або громадських обов'яз­ків, якщо відповідно до законодавства він підлягає увільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

— настання терміну відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

— збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Щорічну відпустку з ініціативи власника або уповноваженого ним органу як виняток може бути перенесено на інший час тільки за письмовою згодою працівника і за погодженням із профспілко­вим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колек­тивом органом, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумов­лений період може несприятливо відбитися на нормальному проце­сі роботи підприємства (організації) і за умови, що частину відпуст­ки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використано в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за погодженням між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, які зумовили перене­сення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчен­ня дії причин, що перервали її, або за погодженням сторін перено­ситься на інший час, однак не пізніше як за 12 місяців після закінчен­ня робочого року, за який надається відпустка.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років і працівникам, котрі мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах або з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника можна розподілити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина буде становити не менше 14 календарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки необхідно надати пра­цівникові, як правило, до закінчення робочого року, однак не пізніше як за 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою пра­цівника тільки для запобігання стихійному лихові, уникнення вироб­ничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підпри­ємства (організації) із дотриманням умови, що основна безперервна частина відпустки буде становити не менше як 14 календарних днів (ст. 12 Закону України "Про відпустки").

Працівникові, який допустив прогул (включно з працівниками, котрі були відсутні на роботі більше 3 годин протягом робочого дня безперервно або сумарно), щорічна відпустка зменшується на кіль­кість днів прогулу (Постанова Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 28.07.83 № 745). Відпустка зменшується за той робочий рік, у якому було зроблено прогули, незалежно від того, в якому періоді вона вико­ристовувалася .

Надання або зменшення тривалості відпустки оформляється на­казом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку

До стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

— час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робо­чого дня) протягом року, за який надається відпустка;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата цілком або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення або переведення на іншу роботу);

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним збе­рігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з дер­жавного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним збе­рігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна пла­та (перебування відповідно до законодавства у відпустці без збережен­ня заробітної плати, наданій працівникові в обов'язковому порядку, а також у відпустці без збереження заробітної плати в разі простою підприємства на умовах, визначених колективним договором), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку;

— час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше як 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів освіти;

— час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільне­них у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією або переформуванням підприєм­ства, скороченням чисельності або штату працівників;

— інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До періоду, коли працівник не працював, однак за ним зберігали­ся місце роботи і заробітна плата (цілком або частково) належать:

— час виконання працівником державних або громадських обо­в'язків (ст. 119 КЗпП України);

— час перебування працівника в службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП України);

— час перебування працівника на навчальних і спеціальних збо­рах (ст. 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

— час перебування працівника відповідно до законодавства в навчальних відпустках;

— час перебування працівника в медичній установі на обстежен­ні, яке він зобов'язаний згідно зі ст. 169 і 191 КЗпП України прохо­дити (ст. 123 КЗпП України);

— час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільнен­ням, переведенням на іншу роботу чи затримкою видачі трудової книж­ки з вини власника або уповноваженого ним органу (ст. 235 КЗпП України).

До стажу роботи, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, входять:

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездатності;

— час перебування на санаторно-курортному лікуванні;

— період догляду за хворим членом сім'ї;

— період перебування в карантині;

— час перебування в стаціонарі протезно-ортопедичного підпри­ємства при протезуванні;

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездатності матері, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку або дитиною-інвалідом віком до 16 років.

При обчисленні виробничого стажу, який дає право на щорічну відпустку, тривалість робочого дня значення не має. Не зарахову­ються до стажу, який дає право на щорічну відпустку:

• —    час відпустки для догляду за дитиною (ст. 181 КЗпП України);

• —  період, коли за працівником зберігалося місце роботи (посада) і в нього був лікарняний листок, однак допомога з державного соціаль­ного страхування йому не виплачувалася;

— час перебування працівника в лікувально-трудовому профілак­торії.

До стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпуст­ку, зараховуються:

— час фактичної роботи у шкідливих, важких умовах або з особ­ливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для праців­ників даного виробництва, цеху, професії або посади;

— час щорічних основної і додаткової відпусток за роботу у шкід­ливих, важких умовах і за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються впливу неспри­ятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, цілком або частково не використав щорічних основних і додаткових відпусток, то до стажу роботи, який дає право на щорічні основну і додаткову відпустки, зараховується час, не використаний за ці від­пустки на попередньому місці роботи.