Що визначають перспективу розвит­ку організації

Процес вироблення й зміни мети організації здійснюється під впли­вом багатьох факторів (збільшення масштабів організації, зміна зовніш­ніх умов її функціонування, розвиток техніки й технології, зміна суспільної свідомості, зміна керівництва (менеджерів) організації тощо).

На організацію як на суб'єкт підприємницької діяльності безпо­середній вплив у визначенні мети організації справляють такі контр­агенти (рис. 1.3):

— клієнти організації (споживачі або ринок);

— власники (інвестори, які вклали кошти в організацію);

— працівники організації;

— керівники організації (менеджери).

Рис. 1.3. Контрагенти, що справляють вплив на мету організації

Ступінь спрямованості кожної з цих груп на визначення мети варіюється від організації до організації і може з часом змінювати­ся. Є організації, котрі орієнтуються у своїй діяльності передовсім на споживачів, і навпаки, організації, для яких пріоритетними є інтереси співробітників та керівників. Досягнення оптимального балансу між вираженням інтересів усіх ключових груп та метою організації є однією з найважливіших умов її розвитку. Задоволен­ня інтересів однієї з груп за рахунок ігнорування інтересів іншої, як правило, призводить організацію до сумних результатів.

У діяльності організації керуються цілим набором завдань, які розрізняються як за змістом, так і за часовою перспективою. Разом із тим можна виділити значно поширені завдання.

1. Господарські:

— одержання максимального доходу — цільова установка, орієнто­вана на досягнення припливу коштів у певні часові періоди. Прагнення до отримання доходу є головною цільовою установкою для організації. В акціонерних товариствах для їх членів доходом є дивіденди;

— прагнення до майнового добробуту — цільова установка, орі­єнтована на отримання певного майнового статку (продаж, вироб­ництво, передача) до певного терміну;

— збільшення обороту — цільова установка, орієнтована на максималізацію прибутку з обороту і зменшення періоду оборотності;

— зниження витрат –– цільова установка, орієнтована на досягнення мінімальних витрат.

Останні два завдання найбільш повно характеризують такі ве­личини:

— продуктивність — відношення кількості продукції до кількості використаних ресурсів;

— рентабельність інвестицій — відношення доходу до інвестицій.

2. Загальні завдання:

— суспільне завдання — принцип поведінки, орієнтований на розв'язання суспільних завдань шляхом будь-якої діяльності;

— колективне завдання — принцип поведінки, орієнтований на збалансованість підприємницьких завдань працівників.

3. Робоче завдання — цільова установка, орієнтована на розв’язання робочих завдань (одержання продукції, надання послуг тощо).

Обмеження — це цільові установки, орієнтовані на певні катего­рії, що характеризують філософію та етичні основи організації. Основні види обмежень:

— ліквідність (продукції, послуг) — умова виживання організації;

— збереження організації — збереження наявного в розпоряджен­ні майна і трудових ресурсів;

— незалежність — діяльність, пов'язана з реалізацією рішень без впливу будь-якої сторони.

Збереження авторитету означає відмову від втілення в життя заходів, які можуть завдати шкоди авторитету організації.

Вибір мети на вищому рівні організації, як правило, проходить такі етапи:

— пошук мети;

— аналіз;

— випробування на реалізованість;

— відбір мети;

— розширення операцій для її здійснення;

— процес здійснення;

— внесення коректив.

Проведені автором дослідження засвідчують, що рівень знань зав­дань організації серед керівників середньої ланки становить 30—40, а серед персоналу — 5—10 %.

[Вверх] [Вниз]