МП(навч_пос)

Робочий час

"Бережіть час — це матеріал, із якого виткано життя" (К. Річардсон).

Щоразу при заповненні вакансії необхідно, знаючи всі особливості даної роботи, враховувати, що робота може виконуватися за умови:

— нормальної тривалості робочого часу;

— скороченої тривалості робочого часу;

— ненормованого робочого часу.

При прийомі працівника на роботу з нормальною тривалістю робочого часу необхідно враховувати деякі особливості такого режиму праці.

Тривалість робочого часу називається нормальною, якщо саме вона є узвичаєною нормою часу, яку працівники зобов'язані пропрацювати протягом тижня на роботах із нормальними умовами праці.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України).

Ця норма тривалості робочого часу встановлюється як при 5-ден-ному, так і при 6-денному робочому тижні.

При 5-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затвердженими власником чи уповноваженим ним органом за погодженням із органом, що представляє інтереси найманих робітників. При цьому має дотримуватися встановлена законодавством максимальна тривалість робочого тижня (40 годин).

При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин (із скороченням роботи в передвихідний день до 5 годин, щоб сумарна тривалість робочого часу за тиждень не перевищувала 40 годин).

У разі виробничої необхідності, якщо за умовами виробництва не може бути дотримано встановленої щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з органом, що представляє інтереси найманих працівників, застосування підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП України).

Підсумований облік означає, що встановленої законом норми робочого часу має бути дотримано в середньому за визначений обліковий період:

— тиждень;

— місяць;

— квартал;

— рік.

Про застосування підсумованого обліку робочого часу в структурному підрозділі або за окремим видом робіт власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати наказ (розпорядження), в якому визначається розпорядок робочого часу і графік змінності. При цьому переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні, тижні, місяці, компенсується додатковими днями відпочинку або відповідним недоробітком в інші дні, тижні, місяці облікового періоду.

Нормальна кількість робочих годин в обліковому періоді визначається множенням кількості годин робочого дня, встановленого для конкретної категорії працівників, з урахуванням його тривалості напередодні вихідних, святкових і неробочих днів, на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня в тому самому періоді.

Наприклад, у грудні 1998 року за календарем налічувалося 27 робочих днів, із яких 4 дні були передвихідними. Виходить, нормальний робочий час за грудень буде становити 181 годину (27 -7-8).

Одним із методів організації праці, при якому застосовується підсумований облік робочого часу, є вахтовий метод. Він застосовується при значному віддаленні виробничих об'єктів від місця розташування підприємства (фірми) (Типове положення про вахтовий метод організації робіт, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 03.12.81). На роботах з особливими умовами й характером праці робочий день може бути поділено на частини з такою умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП України).

Застосування такого порядку роботи допускається законодавством для деяких категорій працівників зв'язку, транспорту, театрів та ін. Для інших галузей господарювання такий порядок роботи може застосовуватися в тому разі, якщо його передбачено колективним договором.

Крім того, необхідно врахувати, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого дня працівників (крім тих, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу) скорочується на 1 годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні (ст. 53 КЗпП України).

Якщо святковому або неробочому дню передують дні щотижневого відпочинку (в тому числі й за графіком), тривалість роботи (робочої зміни) не скорочується.

При роботі в нічний час установлена тривалість робочої зміни скорочується на 1 годину. Такий порядок не поширюється на працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, та на окремі категорії працівників, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу.

Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тому разі, якщо це диктують умови виробництва, зокрема, на безперервному виробництві, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з 1 вихідним днем (ст. 54 КЗпП України).

На практиці тривалість роботи в нічний час не скорочується також у тому разі, коли працівник влаштувався на підприємство (в організацію) спеціально для роботи в нічний час.

Нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку. Перед ухваленням рішення про найм працівника необхідно відповісти на такі запитання:

— чи виправдана робота повний робочий день?

— чи буде працівник, зайнятий повний робочий тиждень, більше сприяти підвищенню ефективності виробництва, ніж тимчасовий працівник або працівник, зайнятий неповний робочий тиждень?

Необхідно також врахувати всі витрати на утримання штату працівників, зайнятих повний робочий день, вирішити, чи варто вводити в штат працівника з нормальною тривалістю робочого часу при таких витратах. Якщо це дорого, можливо, слід змінити організацію праці на підприємстві.

Можливо, є інший варіант розв'язання завдань, які передбачається покласти на даного працівника. Ознайомлення з викладеною вище інформацією за умов нормального робочого часу допоможе прийняти правильне рішення про доцільність роботи найманих працівників у такому режимі.

Скорочена тривалість робочого часу

Скорочений робочий день — це робочий день тривалістю менше нормального робочого дня, що встановлюється для окремих категорій працівників із метою надання додаткового відпочинку й створення умов для посиленої охорони праці. Скорочений робочий день установлюється для працівників:

— віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

— віком від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) — 24 години на тиждень;

— зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці — не більш 36 годин на тиждень.

Право на скорочений робочий час мають також працівники, посадові оклади (тарифні ставки) яких у встановлених розмірах виплачуються за таку кількість годин на день:

— учителям І—IV класів — за 4 години викладацької роботи на день (24 години на тиждень);

— учителям V—XI класів — за 3 години викладацької роботи на день (18 годин на тиждень);

— вихователям шкіл-інтернатів — за 5 годин на день (30 годин на тиждень);

— вихователям і вихователям-методистам дошкільних дитячих закладів — за 6 годин на день (36 годин на тиждень);

— лікарям і середньому медичному персоналу лікарень, пологових будинків, амбулаторно-поліклінічних закладів — за 6 годин 30 хвилин на день;

— лікарям амбулаторно-поліклінічних закладів, зайнятим винятково амбулаторним прийомом хворих, лікарям-стоматологам, зубним лікарям-протезистам — за 5 годин 30хвилин на день.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється також для працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва в навчальних закладах.

Знання цих особливостей скороченої тривалості робочого часу деяких категорій працівників допоможе правильній розстановці кадрів.

Неповний робочий час і ненормований робочий день

Неповний робочий час може встановлюватися за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як при прийомі на роботу, так і через деякий час (ст. 56 КЗпП України).

Розрізняють неповний робочий день і неповний робочий тиждень. При неповному робочому дні працівник щодня працює меншу кількість часу, ніж це потрібно за графіком або за правилами внутрішнього трудового розпорядку, наприклад, не 8 годин, а 4. При неповному робочому тижні замість скорочення тривалості робочого дня може бути скорочено кількість робочих днів протягом тижня. Зокрема, може бути обумовлено угодою роботу через день та ін.

Система праці за умов неповного робочого часу характеризується такими ознаками:

— працівник зайнятий на роботі лише частину робочого часу й оплата його праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від кількості виробленої продукції;

— тривалість робочого часу для осіб, яких наймають на роботу з режимом неповного робочого дня або неповного робочого тижня, встановлюється власником за згодою з працівником;

— для працівників, зайнятих протягом неповного робочого часу, робота є постійною.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язані встановити неповний робочий час за їхніми заявами:

— вагітній жінці;

— жінці, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда віком до 16 років, у тому числі ту, яка перебуває під її опікою;

— жінці, яка здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

Крім цього, робота на умовах неповного робочого часу може встановлюватися для пенсіонерів, інвалідів, інших осіб, які за станом здоров'я не можуть працювати протягом повного робочого дня. При цьому тривалість щоденної роботи, як правило, не може бути меншою ніж 4 години, а робочого тижня — 20—24 години відповідно, при 5- і 6-денному робочому тижні.

Згода на роботу за умов неповного робочого часу оформляється наказом.

Робота за умов неповного робочого часу не призводить до обмежень трудових прав працівників, зокрема, не обмежує їхніх прав на щорічну відпустку такої самої тривалості, як і при роботі з нормальною тривалістю робочого часу, не змінює узвичаєного порядку нарахування виробничого стажу, виплат, допомог із соціального страхування.

У деяких ситуаціях як виняток може вводитися ненормований робочий день. Відмінність ненормованого робочого дня від нормованого полягає в тому, що для працівників із ненормованим робочим днем мірою праці поряд із тривалістю робочого часу є також коло й обсяг обов'язків, що покладаються на них.

Ненормований робочий день є однією з умов праці деяких категорій працівників, робота яких у зв'язку зі специфікою та характером їхньої праці не завжди вкладається в рамки нормального робочого дня.

Ненормований робочий день може встановлюватися для осіб адміністративного, управлінського, технічного й господарського персоналу, робота яких не піддається обліку за часом (агенти, консультанти, інструктори та ін.); для працівників, які розподіляють час для роботи на свій розсуд; для працівників, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості.

Юридичною підставою для віднесення працівників до категорії осіб із ненормованим робочим днем на підприємствах (в організаціях і установах) є відповідні списки посад та професій, що затверджуються при укладанні колективного договору і є додатком до нього.

Компенсацією за роботу понад нормальну тривалість для таких працівників може бути надання додаткової відпустки, тривалість якої встановлюється колективним договором.

Можливий варіант, коли необхідна робота може виконуватися працівниками вдома, що значно скорочує витрати на виробництво. Вона має сезонний характер або є короткочасною.

У такому разі допоможуть знання про регламентування умов праці надомних, сезонних і тимчасових працівників.

Надомна праця

Надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома з матеріалів та з використанням знарядь і засобів праці, що виділяються підприємством або придбаних за рахунок коштів цього підприємства. Власник або уповноважений ним орган можуть дозволити надомникам виготовлення виробів для підприємства з власних матеріалів і з використанням власних механізмів та інструментів. Виконання обумовлених договором (завданням) робіт може провадитися за участю членів сім'ї надомника.

Переважне право на укладання трудового договору про роботу вдома надається: жінкам, які мають дітей віком до 15 років; інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії); особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсії; особам зі зниженою працездатністю; особам, які здійснюють догляд за інвалідами або членами сім'ї, котрі хворіють протягом тривалого часу і за станом здоров'я потребують догляду; особам, зайнятим на роботах із сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також тим, хто навчається на стаціонарі (Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС 29.09.81).

Понаднормові роботи

Понаднормовими вважаються роботи понад установлену тривалість Робочого дня (ст. 52 і 53 КЗпП України). Понаднормовими визнаються тільки ті роботи, що велися з відома власника або уповноваженого ним органу.

Якщо така робота виконується працівником без відома власника або уповноваженого ним органу з власної ініціативи, то вона не вважається понаднормовою і відповідній оплаті не підлягає.

При веденні підсумованого обліку робочого часу понаднормовою вважається робота понад норму тривалості робочого часу за обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік).

Власник або уповноважений ним орган можуть застосовувати понаднормові роботи тільки у виняткових випадках з обов'язкової згоди профспілкового органу (ст. 64 КЗпП України). Оскільки випадки застосування понаднормових робіт є винятковими, не допускається їхнє санкціонування на тривалий період. Понаднормові роботи можуть застосовуватися:

— при проведенні робіт, необхідних для безпеки країни, а також для запобігання стихійному лихові, виробничій аварії та при негайному усуненні їхніх наслідків;

— при проведенні суспільно необхідних робіт із водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку, для ліквідації випадкових або несподіваних обставин, що порушують їхнє правильне функціонування;

— при необхідності закінчення початої роботи, що внаслідок непередбачених обставин або випадкової затримки, викликаних дотриманням технічних умов виробництва, не могла бути закінчена в нормальний робочий час, і коли припинення її може призвести до псування або знищення майна, а також у разі потреби проведення обов'язкового ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, несправність яких викликає припинення робіт для значної кількості працівників;

— при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення чи усунення простою рухомого складу або скупчування вантажів у пунктах відправлення і призначення;

— для продовження роботи при нез'явленні змінного працівника, коли в роботі не допускається перерв. У цьому разі власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів для заміни відсутнього працівника (ст. 65 КЗпП України).

Не допускається проведення понаднормових робіт для виконання виробничих завдань, ліквідації втрат робочого часу, викликаних простоєм та ін., під приводом виробничої необхідності.

Загальний час понаднормових робіт не може перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП України).

При підсумованому обліку робочого часу понаднормові роботи протягом дня разом із роботою за графіком не можуть перевищувати 12 годин.

До понаднормових робіт забороняється залучати:

— вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років;

— працівників, які не досягли 18 років;

— працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних закладах без відриву від виробництва, у дні занять (ст. 63 КЗпП України);

— інвалідів;

— хворих на туберкульоз;

— працівників, які навчаються без відриву від виробництва в навчальних закладах II—IV рівнів акредитації, у період їхньої виробничої практики.

Залучення працівників до понаднормових робіт компенсується підвищеною оплатою. Компенсування відгулом не допускається.

[Вверх] [Вниз]

Содержание