logo
МП(навч_пос)

Робочий час

"Бережіть час — це матеріал, із якого виткано життя" (К. Річардсон).

Щоразу при заповненні вакансії необхідно, знаючи всі особливості даної роботи, враховувати, що робота може виконуватися за умови:

— нормальної тривалості робочого часу;

— скороченої тривалості робочого часу;

— ненормованого робочого часу.

При прийомі працівника на роботу з нормальною тривалістю робочого часу необхідно враховувати деякі особливості такого режиму праці.

Тривалість робочого часу називається нормальною, якщо саме вона є узвичаєною нормою часу, яку працівники зобов'язані пропрацювати протягом тижня на роботах із нормальними умовами праці.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України).

Ця норма тривалості робочого часу встановлюється як при 5-ден-ному, так і при 6-денному робочому тижні.

При 5-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затвердженими власником чи уповноваженим ним органом за погодженням із органом, що представляє інтереси найманих робітників. При цьому має дотримуватися встановлена законодавством максимальна тривалість робочого тижня (40 годин).

При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин (із скороченням роботи в передвихідний день до 5 годин, щоб сумарна тривалість робочого часу за тиждень не перевищувала 40 годин).

У разі виробничої необхідності, якщо за умовами виробництва не може бути дотримано встановленої щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з органом, що представляє інтереси найманих працівників, застосування підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП України).

Підсумований облік означає, що встановленої законом норми робочого часу має бути дотримано в середньому за визначений обліковий період:

— тиждень;

— місяць;

— квартал;

— рік.

Про застосування підсумованого обліку робочого часу в структурному підрозділі або за окремим видом робіт власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати наказ (розпорядження), в якому визначається розпорядок робочого часу і графік змінності. При цьому переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні, тижні, місяці, компенсується додатковими днями відпочинку або відповідним недоробітком в інші дні, тижні, місяці облікового періоду.

Нормальна кількість робочих годин в обліковому періоді визначається множенням кількості годин робочого дня, встановленого для конкретної категорії працівників, з урахуванням його тривалості напередодні вихідних, святкових і неробочих днів, на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня в тому самому періоді.

Наприклад, у грудні 1998 року за календарем налічувалося 27 робочих днів, із яких 4 дні були передвихідними. Виходить, нормальний робочий час за грудень буде становити 181 годину (27 -7-8).

Одним із методів організації праці, при якому застосовується підсумований облік робочого часу, є вахтовий метод. Він застосовується при значному віддаленні виробничих об'єктів від місця розташування підприємства (фірми) (Типове положення про вахтовий метод організації робіт, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 03.12.81). На роботах з особливими умовами й характером праці робочий день може бути поділено на частини з такою умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП України).

Застосування такого порядку роботи допускається законодавством для деяких категорій працівників зв'язку, транспорту, театрів та ін. Для інших галузей господарювання такий порядок роботи може застосовуватися в тому разі, якщо його передбачено колективним договором.

Крім того, необхідно врахувати, що напередодні святкових і не­робочих днів тривалість робочого дня працівників (крім тих, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу) скорочується на 1 годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні (ст. 53 КЗпП України).

Якщо святковому або неробочому дню передують дні щотижне­вого відпочинку (в тому числі й за графіком), тривалість роботи (ро­бочої зміни) не скорочується.

При роботі в нічний час установлена тривалість робочої зміни ско­рочується на 1 годину. Такий порядок не поширюється на працівни­ків, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, та на окремі категорії працівників, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу.

Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тому разі, якщо це диктують умови виробництва, зокрема, на безперервному виробни­цтві, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з 1 вихідним днем (ст. 54 КЗпП України).

На практиці тривалість роботи в нічний час не скорочується також у тому разі, коли працівник влаштувався на підприємство (в організа­цію) спеціально для роботи в нічний час.

Нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку. Перед ухваленням рішення про найм працівника необхідно відпо­вісти на такі запитання:

— чи виправдана робота повний робочий день?

— чи буде працівник, зайнятий повний робочий тиждень, більше сприяти підвищенню ефективності виробництва, ніж тимчасовий пра­цівник або працівник, зайнятий неповний робочий тиждень?

Необхідно також врахувати всі витрати на утримання штату пра­цівників, зайнятих повний робочий день, вирішити, чи варто вводити в штат працівника з нормальною тривалістю робочого часу при таких витратах. Якщо це дорого, можливо, слід змінити організацію праці на підприємстві.

Можливо, є інший варіант розв'язання завдань, які передбача­ється покласти на даного працівника. Ознайомлення з викладеною вище інформацією за умов нормального робочого часу допоможе прийняти правильне рішення про доцільність роботи найманих пра­цівників у такому режимі.

Скорочена тривалість робочого часу

Скорочений робочий день — це робочий день тривалістю менше нормального робочого дня, що встановлюється для окремих категорій працівників із метою надання додаткового відпочинку й створення умов для посиленої охорони праці. Скорочений робочий день установ­люється для працівників:

— віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

— віком від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) — 24 години на тиждень;

— зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці — не більш 36 годин на тиждень.

Право на скорочений робочий час мають також працівники, по­садові оклади (тарифні ставки) яких у встановлених розмірах випла­чуються за таку кількість годин на день:

— учителям І—IV класів — за 4 години викладацької роботи на день (24 години на тиждень);

— учителям V—XI класів — за 3 години викладацької роботи на день (18 годин на тиждень);

— вихователям шкіл-інтернатів — за 5 годин на день (30 годин на тиждень);

— вихователям і вихователям-методистам дошкільних дитячих закладів — за 6 годин на день (36 годин на тиждень);

— лікарям і середньому медичному персоналу лікарень, полого­вих будинків, амбулаторно-поліклінічних закладів — за 6 годин 30 хвилин на день;

— лікарям амбулаторно-поліклінічних закладів, зайнятим винят­ково амбулаторним прийомом хворих, лікарям-стоматологам, зубним лікарям-протезистам — за 5 годин 30хвилин на день.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється також для працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва в навчальних закладах.

Знання цих особливостей скороченої тривалості робочого часу де­яких категорій працівників допоможе правильній розстановці кадрів.

Неповний робочий час і ненормований робочий день

Неповний робочий час може встановлюватися за згодою між пра­цівником і власником або уповноваженим ним органом як при при­йомі на роботу, так і через деякий час (ст. 56 КЗпП України).

Розрізняють неповний робочий день і неповний робочий тиждень. При неповному робочому дні працівник щодня працює меншу кіль­кість часу, ніж це потрібно за графіком або за правилами внутрішньо­го трудового розпорядку, наприклад, не 8 годин, а 4. При неповному робочому тижні замість скорочення тривалості робочого дня може бути скорочено кількість робочих днів протягом тижня. Зокрема, може бути обумовлено угодою роботу через день та ін.

Система праці за умов неповного робочого часу характеризується такими ознаками:

— працівник зайнятий на роботі лише частину робочого часу й оплата його праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від кількості виробленої продукції;

— тривалість робочого часу для осіб, яких наймають на роботу з режимом неповного робочого дня або неповного робочого тижня, вста­новлюється власником за згодою з працівником;

— для працівників, зайнятих протягом неповного робочого часу, робота є постійною.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язані встановити не­повний робочий час за їхніми заявами:

— вагітній жінці;

— жінці, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда віком до 16 років, у тому числі ту, яка перебуває під її опікою;

— жінці, яка здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

Крім цього, робота на умовах неповного робочого часу може вста­новлюватися для пенсіонерів, інвалідів, інших осіб, які за станом здо­ров'я не можуть працювати протягом повного робочого дня. При цьому тривалість щоденної роботи, як правило, не може бути меншою ніж 4 години, а робочого тижня — 20—24 години відповідно, при 5- і 6-денному робочому тижні.

Згода на роботу за умов неповного робочого часу оформляється наказом.

Робота за умов неповного робочого часу не призводить до обмежень трудових прав працівників, зокрема, не обмежує їхніх прав на щорічну відпустку такої самої тривалості, як і при роботі з нормальною тривалі­стю робочого часу, не змінює узвичаєного порядку нарахування вироб­ничого стажу, виплат, допомог із соціального страхування.

У деяких ситуаціях як виняток може вводитися ненормований робочий день. Відмінність ненормованого робочого дня від нормова­ного полягає в тому, що для працівників із ненормованим робочим днем мірою праці поряд із тривалістю робочого часу є також коло й обсяг обов'язків, що покладаються на них.

Ненормований робочий день є однією з умов праці деяких категорій працівників, робота яких у зв'язку зі специфікою та характером їхньої праці не завжди вкладається в рамки нормального робочого дня.

Ненормований робочий день може встановлюватися для осіб адміністративного, управлінського, технічного й господарського персоналу, робота яких не піддається обліку за часом (агенти, консуль­танти, інструктори та ін.); для працівників, які розподіляють час для роботи на свій розсуд; для працівників, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості.

Юридичною підставою для віднесення працівників до категорії осіб із ненормованим робочим днем на підприємствах (в організаціях і уста­новах) є відповідні списки посад та професій, що затверджуються при укладанні колективного договору і є додатком до нього.

Компенсацією за роботу понад нормальну тривалість для таких пра­цівників може бути надання додаткової відпустки, тривалість якої вста­новлюється колективним договором.

Можливий варіант, коли необхідна робота може виконуватися пра­цівниками вдома, що значно скорочує витрати на виробництво. Вона має сезонний характер або є короткочасною.

У такому разі допоможуть знання про регламентування умов праці надомних, сезонних і тимчасових працівників.

Надомна праця

Надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома з матеріалів та з викорис­танням знарядь і засобів праці, що виділяються підприємством або придбаних за рахунок коштів цього підприємства. Власник або уповно­важений ним орган можуть дозволити надомникам виготовлення виро­бів для підприємства з власних матеріалів і з використанням власних механізмів та інструментів. Виконання обумовлених договором (завдан­ням) робіт може провадитися за участю членів сім'ї надомника.

Переважне право на укладання трудового договору про роботу вдо­ма надається: жінкам, які мають дітей віком до 15 років; інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії); особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсії; особам зі зниженою праце­здатністю; особам, які здійснюють догляд за інвалідами або членами сім'ї, котрі хворіють протягом тривалого часу і за станом здоров'я по­требують догляду; особам, зайнятим на роботах із сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також тим, хто навчається на стаціонарі (Положення про умови праці надомників, затверджене по­становою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС 29.09.81).

Понаднормові роботи

Понаднормовими вважаються роботи понад установлену тривалість Робочого дня (ст. 52 і 53 КЗпП України). Понаднормовими визнають­ся тільки ті роботи, що велися з відома власника або уповноваженого ним органу.

Якщо така робота виконується працівником без відома власника або уповноваженого ним органу з власної ініціативи, то вона не вва­жається понаднормовою і відповідній оплаті не підлягає.

При веденні підсумованого обліку робочого часу понаднормовою вважається робота понад норму тривалості робочого часу за обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік).

Власник або уповноважений ним орган можуть застосовувати по­наднормові роботи тільки у виняткових випадках з обов'язкової згоди профспілкового органу (ст. 64 КЗпП України). Оскільки випадки за­стосування понаднормових робіт є винятковими, не допускається їхнє санкціонування на тривалий період. Понаднормові роботи можуть за­стосовуватися:

— при проведенні робіт, необхідних для безпеки країни, а також для запобігання стихійному лихові, виробничій аварії та при негайно­му усуненні їхніх наслідків;

— при проведенні суспільно необхідних робіт із водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'яз­ку, для ліквідації випадкових або несподіваних обставин, що порушу­ють їхнє правильне функціонування;

— при необхідності закінчення початої роботи, що внаслідок не­передбачених обставин або випадкової затримки, викликаних дотри­манням технічних умов виробництва, не могла бути закінчена в нор­мальний робочий час, і коли припинення її може призвести до псуван­ня або знищення майна, а також у разі потреби проведення обов'язко­вого ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, несправність яких викликає припинення робіт для значної кількості працівників;

— при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних ро­біт з метою недопущення чи усунення простою рухомого складу або скупчування вантажів у пунктах відправлення і призначення;

— для продовження роботи при нез'явленні змінного працівника, коли в роботі не допускається перерв. У цьому разі власник або упов­новажений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів для заміни відсутнього працівника (ст. 65 КЗпП України).

Не допускається проведення понаднормових робіт для виконання виробничих завдань, ліквідації втрат робочого часу, викликаних про­стоєм та ін., під приводом виробничої необхідності.

Загальний час понаднормових робіт не може перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП України).

При підсумованому обліку робочого часу понаднормові роботи протягом дня разом із роботою за графіком не можуть перевищувати 12 годин.

До понаднормових робіт забороняється залучати:

— вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років;

— працівників, які не досягли 18 років;

— працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і про­фесійно-технічних закладах без відриву від виробництва, у дні занять (ст. 63 КЗпП України);

— інвалідів;

— хворих на туберкульоз;

— працівників, які навчаються без відриву від виробництва в на­вчальних закладах II—IV рівнів акредитації, у період їхньої виробни­чої практики.

Залучення працівників до понаднормових робіт компенсується підвищеною оплатою. Компенсування відгулом не допускається.

[Вверх] [Вниз]