Законодавство України про працю

Для недопущення помилок при найманні персоналу необхідно знати основні законодавчі та нормативні акти про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про пра­цю України та інших актів законодавства України, ухвалених відпо­відно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовими договорами з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їхніх об'єднань, колектив­них сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) гос­подарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визна­чаються законодавством та їхніми статутами. При цьому гарантії зайня­тості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в поряд­ку, передбаченому законодавством про працю (ст. 3 КЗпП України).

Трудові відносини громадян України, котрі працюють за її межа­ми, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються зако­нодавством сторони працевлаштування і міжнародними договорами (угодами) України (ст. 8 КЗпП України).

Такі двосторонні угоди про працевлаштування й соціальний за­хист працівників-емігрантів, які працюють за межами своєї країни, вже укладено з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею і В'єтнамом.

До прийняття відповідних актів законодавства України на терито­рії України застосовуються акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України (Постанова Верховної Ради України № 1545-ХП від 12.09.91).

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж передбачено зако­нодавством України про працю, то застосовуються правила міжнарод­ного договору або міжнародної угоди.

[Вверх] [Вниз]