Лідерство

"Є лише один спосіб змусити людей іти за вами, а саме: рухатися вперед швидше, ніж вони" (Ф. Пікабіа).

Лідерство — це здатність впливати на індивідуумів та групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення мети.

Працівники йдуть за лідером передовсім тому, що він спроможний запропонувати їм (хоча й не завжди реально дати) засоби для задово­лення їхніх потреб, вказати потрібний напрям діяльності.

Влада лідера базується на доброму знанні підлеглих, умінні поста­вити себе на їхнє місце, аналізувати ситуацію, визначати найближчі і віддалені наслідки своїх дій, на прагненні до самовдосконалення, здат­ності вселяти в підлеглих упевненість, усвідомлення необхідності роби­ти ті чи інші вчинки. Справжнім джерелом лідера є його незалежність, готовність у будь-який момент звільнити місце, котре він займає, оскіль­ки вираження інтересів колективу не означає покірності йому.

За особистісною теорією лідерства кращі з керівників володіють певним набором спільних для всіх особистих рис. Разом із тим більш глибоке вивчення цієї теорії дозволило дійти висновку, що людина не стає керівником лише завдяки тому, що вона володіє певним набором особистих рис.

Згідно з підходом за поведінкою ефективність роботи керівника визначається не його особистими рисами, а скоріше манерою поведін­ки у стосунках з підлеглими. Важливість внеску з підходу за поведін­кою в теорію лідерства полягає в тому, що він допоміг провести аналіз і скласти класифікацію стилів керівництва.

Пізніші дослідження показали, що, крім особистих рис керівника та манери його поведінки, в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відіграти і додаткові чинники. До цих ситуаційних чинників належать потреби й особисті риси підлеглих, характер завдання, вимо­ги і впливи середовища, а також інформація, яку має керівник.

[Вверх] [Вниз]