Праця жінок і молоді

Праця жінок

Конституція України законодавчо закріплює рівність чоловіків і жінок в усіх сферах трудових відносин: при прийомі на роботу, встановленні розмірів оплати праці, визначенні режиму робочого часу, часу відпочинку тощо. Крім того, з огляду на особливості жіночого організму і соціальну роль жінок у суспільстві, законо­давство додатково передбачає пільги для працюючих жінок.

Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок

Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних ро­біт або робіт із санітарного і побутового обслуговування) (ст. 174 КЗпП України). Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небез­печними умовами праці, на яких забороняється застосовувати пра­цю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я Укра­їни від 29.12.93 № 256.

Питання, пов'язані з використанням праці жінок на підземних роботах, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР від 13.07.57 № 839 "Про заходи із заміни жіночої праці на підземних роботах, у гірничодобувній промисловості і на будівництві підземних споруд". Постанова забороняє використання жіночої праці на цих роботах, за винятком тих випадків, коли жінки обіймають керівні посади і не зайняті фізичною працею, зайняті санітарним і побутовим обслугову­ванням, проходять курс навчання, допущені на стажування в підзем­ні частини підприємств, а також коли їм належить спускатися час від часу в підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.

Перелік посад, пов'язаних із підземними роботами, на яких як виняток дозволяється застосування жіночої праці, затверджено По­становою Держкомпраці СРСР від 30.08.57 № 292. До цього переліку входять: начальники (директори), головні інженери шахт і копалень з видобутку вугілля, рудних і нерудних копалин, що добуваються під­земним способом, на будівництві метрополітенів, тунелів, шахтобудів­них та шахтомонтажних управлінь, на будівництві інших підземних споруд; їхні заступники, головні інженери, техніки й інші керівні працівники, спеціалісти і службовці, які не виконують фізичної праці; головні, старші і дільничні маркшейдери; геологи, гідрологи і працівники науково-дослідних та нормативних організацій, установ; працівник и навчальних пунктів, які проходять курс навчання і допущені до стажування в підземних частинах підприємства; лікарі, середній і молодший медичний персонал, інші працівники, зайняті санітарним обслуговуванням; буфетниці, працівники, зайняті побуто­вим обслуговуванням; чергові, які обслуговують стаціонарні механіз­ми з автоматичним пуском і не виконують інших робіт, пов'язаних з фізичними навантаженнями.

На деяких важких роботах для жінок установлено зменшені норми виробітку. Так, Постановою Ради Міністрів СРСР "Про більш широке залучення жінок до участі в кваліфікованій праці в сільському госпо­дарстві" для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах, ком­байнах і складних сільськогосподарських машинах, установлюються норми виробітку на 10 % нижчі, ніж норми, що діють у господарстві.

Граничнодопустимі навантаження для жінок при підійманні і переміщенні важких речей вручну визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 № 241.

Гранична маса важких речей, що підіймаються або переміщують­ся жінкою, за умови чергування з іншою роботою (до 2 разів на годи­ну), не може перевищувати 10 кг. Граничнодопустима маса на підійманні й переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни не може перевищувати 7 кг.

Загальна маса вантажів, що переміщуються протягом робочої змі­ни з робочої поверхні, не може перевищувати 350 кг, а з підлоги — 175 кг.

Не допускається також залучення жінок до роботи в нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликаєть­ся особливою необхідністю і дозволяється як тимчасова міра (ст. 175 КЗпП України). Ці обмеження не поширюються на жінок, які пра­цюють на підприємствах, де зайняті тільки члени однієї сім'ї.

Гарантії та пільги для жінок

Законодавством забороняється відмовляти жінкам у прийомі на роботу і знижувати їм заробітну плату у зв'язку з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, самотнім матерям, що мають дити­ну до 14 років або дитину-інваліда.

При відмові їм у прийомі на роботу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про причини відмови в письмо­вій формі (ст. 184 КЗпП України).

Працюючі жінки також мають гарантії і пільги. Так, не допустимо залучати жінок до робіт у нічний час, до понаднормових робіт, до робіт у вихідні дні і направляти у відрядження вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП Укра­їни).

Згідно зі ст. 54 КЗпП України нічним вважається час із 22-ї годи­ни вечора до 6-ї години ранку. Якщо на цей час припадає тільки частина зміни (наприклад, 2 години), то й у цьому разі жінок не мож­на залучати до роботи.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до понаднормових робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП України). Відмова жінки в таких випадках не може розглядатися як порушення трудової дис­ципліни.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, що є легшою і виключає вплив Шкідливих чинників, вона підлягає відстороненню від роботи зі збе­реженням середнього заробітку за всі пропущені з цієї причини ро­бочі дні за рахунок підприємства, установи, організації (ст. 178 КЗпП України). Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу зі збереженням середнього заробітку на попередній роботі до досягнення дитиною 3-річного віку. Якщо заробіток на легшій роботі вищий, ніж той який вони отримували до переведення, то їм виплачується фактичний заробіток.

Жінкам, які працюють на роботах із шкідливими умовами праці що дає право на додаткову відпустку, період виконання інших робіт у зв'язку з вагітністю включається в стаж для додаткової відпустки.

Відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами надається тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів, народження двох і більше дітей або якщо жінка відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належала до І—IV категорії — 70) календарних днів після пологів. Ці дні розра­ховуються сумарно і надаються жінкам цілком незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, а також, на їхнє бажання, надається частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з оплатою за ці періоди допомоги з державного соціального страхування (ст. 179 КЗпП України).

У тому разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, обумовленою медичним висновком, але не більше, ніж до досягнен­ня дитиною 6-річного віку.

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підста­ві лікарняного листка, який видає відповідна медична установа.

За весь період такої відпустки всім жінкам виплачується допомо­га з державного соціального страхування в розмірі 100 % незалежно від тривалості загального стажу роботи.

Підприємства й організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку і відпустку без збе­реження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалос­ті, ніж передбачено законодавством.

Частково оплачувану відпустку і додаткову відпустку без збере­ження заробітної плати для догляду за дитиною може бути викорис­тано цілком або частково також батьком дитини, бабусею, дідусем або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною або особою, котра усиновила або взяла опікунство над дитиною.

Згідно із ст. 180 КЗпП України власник зобов'язаний надавати жінкам відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами і за їхньою заявою приєднувати до цієї відпустки і щорічну відпустку. При цьо­му чергова відпустка надається на бажання жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї незалежно від трива­лості роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У будь-якому разі щорічна відпустка надається в повному розмі­рі, а не пропорційно відпрацьованому часу (якщо в жінки немає 6-місячного стажу роботи, відпустку вона одержує авансом). Якщо жінка не використала відпустку за минулий рік, то на її прохання відпустки за минулий і поточний рік належить об'єднати. Коли тер­мін відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами настає в період чергової відпустки, то невикористана його частина переноситься на інший час.

Частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досяг­нення нею 3-річного віку і додаткова відпустка без збереження заро­бітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку надаються за заявою жінки або осіб, котрі здійснюють фактич­ний догляд, цілком або частково в рамках передбаченого терміну й оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваже­ного ним органу (ст. 181 КЗпП України).

Час частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і додаткової відпустки без збережен­ня заробітної плати для догляду за дитиною (відповідно до медично­го висновку) до досягнення нею 6-річного віку зараховуються як у загальний, так і в безперервний стаж і стаж роботи за спеціальністю. Час наданої підприємством відпустки для догляду за дитиною понад норму, встановлену законодавством, в безперервний стаж не зарахо­вується.

У стаж роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку, час відпустки для догляду за дитиною не зараховується.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з виплатою у встановлено­му порядку допомоги у зв'язку з пологами за період із дня усинов­лення і по закінченні 56 днів із дня народження дитини (70 календар­них днів — при усиновленні 2 дітей і більше). їм також надаються частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнен­ня нею 3-річного віку і додаткова відпустка без збереження заробіт­ної плати тривалістю відповідно до медичного висновку, але не біль­ша, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку (ст. 182 КЗпП Укра­їни). Працюючі жінки, які мають дітей віком до півтора року, крім загальної перерви для відпочинку і приймання їжі мають право на додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше, ніж через 3 години тривалістю не менше ЗО хвилин кожна (ст. 183 КЗпП України). Терміни і порядок надання перерв для году­вання дитини визначає власник або уповноважений ним орган за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з огляду на побажання матері.

Іноді, з огляду на відстань від місця роботи до місця проживання жінки і стан здоров'я дитини, перерву може бути продовжено. За наявності двох і більше немовлят тривалість додаткової перерви встановлюється не менше 1 години.

При 7- і 8-годинному робочому дні жінці,, як правило, надаються дві додаткові перерви для годування дитини (з інтервалом 3 години, з огляду на обідню перерву), а при 6-годинному робочому дні — дві додат­кові перерви, з огляду на обідню перерву, і одна, якщо обідню перерву не передбачено. Якщо ж дитину за станом здоров'я потрібно годувати частіше, необхідно подати медичний висновок.

У тому разі, коли жінка не має можливості використовувати нада­ну перерву у зв'язку з віддаленістю місця роботи від місця проживан­ня, для годування дитини допускається приєднання додаткової пере­рви до обідньої перерви, об'єднання двох перерв або перенесення їх на кінець робочого дня.

Додаткові перерви надаються також для штучного годування ди­тини.

Перерви для годування дітей включаються в робочий час і оплачу­ються із середнього заробітку.

Законодавством забороняється звільнення з роботи вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (за медичним висновком — до 6 років), самотніх матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Звільнення таких жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі повної ліквідації підприємства, уста­нови, організації і за умови їхнього обов'язкового працевлаштування (ст. 184 КЗпП України).

По закінченні терміну трудового договору звільнення вагітних жі­нок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (або старших, ніж 3 роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина відповідно до медичного висновку в цей період потребує домашнього догляду), самотніх матерів (жінок неодружених, котрі подали свідоцтво про народження дитини, в якому немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, удови), що мають дити­ну віком до 14 років або дитину-інваліда, також відбувається з обов'язковим працевлаштуванням (ч. З ст. 184 КЗпП України).

Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав це зобов'язання з працевлаштування, якщо працівниці не було надано на тому або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з по­важної причини (наприклад, за станом здоров'я).

Ці гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв'язку із за­кінченням терміну договору таких працівників, коли їх було прийнято на сезонні роботи.

Законодавством передбачено низку пільг для жінок. Згідно зі ст. 185 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки в санаторії і в будинки відпочинку безплатно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.

Жінкам (або одному з працюючих членів сім'ї) також надається допомога по догляду за хворою дитиною віком до 14 років на період, коли є потреба у догляді за дитиною, але не більший, ніж 14 календар­них днів. У разі, якщо сім'я має кількох дітей віком до 14 років і вони хворіють не одночасно, допомога з тимчасової непрацездатності нада­ється на кожну дитину окремо. Якщо одночасно хворіють двоє і більше дітей, то лікарняний листок видається один на всіх хворих дітей і допомога з тимчасової непрацездатності надається за одним лікарня­ним листком.

У тому разі, коли дитина хворіє і по закінченні терміну, на який може бути видано лікарняний листок по догляду за нею (14 днів), особі, яка працює, видається довідка про тимчасову непрацездатність на пері­од захворювання дитини.

Допомога з тимчасової непрацездатності за час відсутності на роботі відповідно до довідки не надається.

Працюючій матері або іншій працюючій особі, звільненій від робо­ти у зв'язку з перебуванням разом із хворою дитиною в стаціонарі, допомога з тимчасової непрацездатності виплачується за увесь час пере­бування в стаціонарі.

Сезонним і тимчасовим працівникам, які доглядають за хворою ди­тиною, допомога з тимчасової непрацездатності призначається і випла­чується на загальних підставах (Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям із дітьми).

Жінки, які народили 5 і більше дітей і виховали їх до 8-річного віку, а також матері інвалідів з дитинства, що виховали їх до цього віку, мають право на призначення пенсії за віком по досягненні 50 років і при стажі роботи не менш як 15 років із зарахуванням до стажу роботи часу по догляду за дітьми (Закон України "Про пенсійне забезпечення").

Дружинам військових, крім військовослужбовців термінової служ­би, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується також період проживання разом із чоловіком у місцевостях, де не було можливості працевлаштування за фахом, але не більш як 10 років (Закон України "Про соціальний і правовий за­хист військових і членів їхніх сімей").

Жінки, в яких є діти віком до 15 років, мають переважне право на Укладання трудового договору про роботу вдома (Положення про умови Праці надомників, затверджене Постановою Держкомпраці СРСР і Сек­ретаріату ВЦРПС від 29.09.81).

На час відсутності працівниці-жінки, яка народила дитину, влас­ник або уповноважений ним орган має право прийняти на її місце іншого працівника, уклавши з ним тимчасовий трудовий договір. Працюючі жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, відповідно до чинного законодавства мають право:

— на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 5 календарних днів без врахування вихідних;

— на додаткову відпустку без збереження заробітної плати трива­лістю 14 календарних днів щорічно.