Трудова дисципліна

Трудова дисципліна ґрунтується на свідомому й сумлінному ви­конанні працівниками трудових обов'язків і є необхідною умовою продуктивної праці. Вона забезпечується:

— створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної продуктивної праці;

— свідомим ставленням до праці;

— методами переконання;

— вихованням;

— заохоченнями за сумлінну працю (ст. 140 КЗпП України).

До порушників трудової дисципліни застосовуються методи дисцип­лінарного й суспільного впливу. Працівники зобов'язані працювати чесно й сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість продукції, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів з охорони праці, техніки безпе­ки та виробничої санітари, бережливо і дбайливо ставитися до майна власника (ст. 139 КЗпП України).

Внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, ор­ганізаціях визначається правилами, затвердженими трудовими колекти­вами за поданням власника або уповноваженого ним органу, а також профспілкового органу, що представляє інтереси найманих працівників.

Правила внутрішнього розпорядку визначають основні зобов'язання працівників, власника або уповноваженого ним органу, порядок ви­користання робочого часу, методи заохочення за успіхи в роботі, стяг­нення за порушення трудової дисципліни та ін.

Основні обов'язки працівників

"Хто вміє міцно стояти, того не можна перекинути.

Хто вміє обпертися, того не можна звалити" (Дао).

Працівники зобов'язані:

— працювати чесно й сумлінно;

— дотримуватися дисципліни праці та правил внутрішнього роз­порядку: вчасно приходити на роботу; дотримуватись встановленої тривалості робочого часу; використовувати весь робочий час винятко­во для продуктивної праці; вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо;

— підвищувати продуктивність праці, вчасно й старанно викону­вати роботу за завданнями та нарядами, виконувати норми виробітку і нормовані виробничі завдання;

— чітко виконувати вимоги технологічної дисципліни, не допус­кати браку в роботі й підвищувати якість продукції;

— виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці й техні­ки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної без­пеки, передбачені Законом України "Про охорону праці", що відпові­дають правилам і інструкціям, користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

— тримати в порядку робоче місце, а також підтримувати чистоту У виробничому підрозділі й на території підприємства, установи, організації, передавати змінному працівникові робоче місце, устаткуван­ня й пристосування в справному вигляді та чистоті;

— берегти і зміцнювати власність (ефективно використовувати машини, верстати, інструменти, стежити за збереженням матеріа­лів, спецодягу тощо);

— поводитися гідно, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки;

— вживати заходів для негайного усунення причин, що заважа­ють нормальному виконанню роботи (простій, аварія); при неможли­вості усунути ці причини самотужки негайно сповістити про це влас­ника або уповноважений ним орган;

— систематично підвищувати виробничу й ділову кваліфікацію та ін.

Коло обов'язків (робіт), виконуваних кожним працівником за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, визначається Кла­сифікатором професій, технічними правилами, посадовими інструк­ціями й положеннями, що розробляються і затверджуються на під­приємстві, в установі, організації.

Основні обов'язки власника або уповноваженого ним органу

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

— організувати роботу працівників так, щоб кожний працював за своєю спеціальністю і кваліфікацією, мав закріплене за ним ви­значене робоче місце, верстат, машину та ін.;

— вчасно ознайомити працівників із завданням, забезпечити здо­рові й безпечні умови праці, справний стан машин, верстатів, інстру­ментів та іншого устаткування, а також запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної ритмічної роботи;

— забезпечити умови для підвищення продуктивності праці шля­хом упровадження новітніх досягнень науки, техніки і наукової ор­ганізації праці, удосконалення організації й обслуговування робочих місць; механізувати важкі і трудомісткі роботи; постійно поліпшу­вати нормування праці, запроваджувати технічно обґрунтовані нор­ми і переглядати застарілі;

— вчасно розглядати і впроваджувати у виробництво винаходи і раціоналізаторські пропозиції; підтримувати новаторів виробництва;

— всебічно зміцнювати трудову і виробничу дисципліну;

— поліпшувати умови праці, виконувати закони і правила з охороні праці; забезпечувати належний технічний стан усіх робо­чих місць для нормальних умов праці, що відповідають правилам охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії. Коли ж У правилах немає вимог, дотримання яких під час виконання робіт необхідне для створення безпечних умов праці, власник або упов­новажений ним орган за погодженням із профспілковим органом вживає необхідних заходів;

— упроваджувати сучасні засоби з техніки безпеки, що допома­гають уникнути виробничого травматизму, забезпечують санітар­но-гігієнічні умови, виключають можливість виникнення профе­сійних та інших захворювань працівників;

— забезпечувати виконання завдань із найменшими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів: максимально викорис­товувати виробничі потужності, строго дотримуватися режиму еконо­мії, підвищувати рентабельність виробництва і збільшувати прибуток;

— удосконалювати організацію заробітної плати з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах власної праці;

— постійно контролювати дотримання працівниками правил з тех­ніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки;

— видавати заробітну плату в установлені терміни, не рідше, ніж 2 рази на місяць;

— забезпечувати планування кар'єри працівників, систематичне підвищення їхньої виробничої і ділової кваліфікації, створювати не­обхідні умови для суміщення роботи з навчанням;

— з повагою ставитися до потреб і запитів працівників, поліп­шувати їхні побутові умови.

Заохочення за успіхи в роботі

За успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації засто­совуються будь-які види заохочень, передбачені в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпо­рядку (ст. 143 КЗпП України). Заохочення бувають:

— моральні (оголошення подяки, нагородження почесною гра­мотою тощо);

— матеріальні (видача премій, нагородження коштовним подарун­ком);

— надання переваг і пільг (надання житла в першу чергу, пільго­вої — за неповну оплату або безплатно — путівки в будинок відпочин­ку, санаторій та ін.; виділення будівельних матеріалів або надання позички на будівництво індивідуального житлового будинку тощо) (ст. 145 КЗпП України);

— заохочення за особливі трудові заслуги (ст. 146 КЗпП Украї­ни). Успішне і сумлінне виконання трудових обов'язків працівником враховується при реалізації його кар'єри.

За особливі трудові заслуги працівників представляють у вищі органи для заохочення, нагородження орденами, медалями, почесни­ми грамотами, нагрудними знаками і для присвоєння почесних звань та звання кращого працівника за даною професією.

Представлення до нагороди провадиться трудовими колективами підприємств, установ та організацій, міністерствами і відомствами ^країни, органами державної виконавчої влади, затверджується указами, постановами і розпорядженнями Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Заохочення, як правило, оголошуються наказом або розпоряджен­ням власника чи уповноваженого ним органу. Відомості про заохо­чення заносяться до трудової книжки працівника (за винятком пре­мій, передбачених системою оплати праці, або коли виплата їх має регулярний характер).

Стягнення за порушення трудової дисципліни

За порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовано одну з мір стягнення:

— догану;

— звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників може бути передбачено й інші дис­циплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Порушення трудової дисципліни — це невиконання або виконан­ня на неналежному рівні працівником покладених на нього трудових обов'язків. Не можуть вважатися порушенням трудової дисципліни відмова неповнолітнього працівника виконувати понаднормові робо­ти (ст. 63 КЗпП України), невиконання працівником трудових обо­в'язків через його недостатню кваліфікацію, у зв'язку з непрацезда­тністю або коли немає належних умов для виконання даної роботи.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийому на роботу (обрання, призначення і затвердження на посаду) даного працівника (ст. 147 КЗпП України).

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згід­но із статутом, положеннями й іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищими органами.

Працівників, які обіймають виборні посади, може бути звільнено тільки за рішенням органу, що їх обрав, і тільки на підставах, перед­бачених законодавством.

Для визначення ступеня провини працівника, який учинив дис­циплінарний проступок, тяжкості проступку і заподіяної ним шко­ди, обставин, за яких вчинено проступок, до застосування дисциплі­нарного стягнення власник або уповноважений ним орган має зажа­дати від порушника трудової дисципліни пояснення (у письмовій формі). У тому разі, коли працівник, котрий порушив трудову дис­ципліну, відмовляється його дати, складається акт. Акт складається і тоді, коли працівник, що з'явився на роботі в нетверезому стані, відмовляється пройти медичний огляд для визначення ступеня сп'яніння.

Наказ, яким оголошено стягнення, без наявності пояснення пра­цівника або акта не має юридичної чинності.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.

При виборі виду стягнення власник або уповноважений ним ор­ган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обста­вини, за яких вчинено проступок, ставлення працівника до виконан­ня своїх обов'язків і його поведінку до вчинення проступку.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповно­важеним ним органом безпосередньо після виявлення проступку, однак не пізніше 1 місяця з дня його виявлення (ст. 148 КЗпП України).

Час перебування працівника, який учинив дисциплінарний про­ступок, у відпустці або час його відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (якщо підтверджено відповідними ме­дичними документами) в цей місячний термін не зараховується.

Дисциплінарне стягнення також не може бути накладено пізні­ше, ніж через 6 місяців із дня вчинення проступку.

Якщо наказ про накладення стягнення було видано після встано­влених термінів, то він не має юридичної сили.

Наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним орга­ну про накладення стягнення повідомляється працівникові під роз­писку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівником у порядку, передбаченому при розгляді індивідуальних трудових спо­рів (гл. XV КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення, застосоване до працівника, діє протя­гом року. Якщо протягом цього часу працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП України).

Якщо працівник не вчинив нового порушення трудової дисцип­ліни і при цьому проявив себе як свідомий працівник, власник або уповноважений ним орган відповідним наказом (розпорядженням) може зняти застосоване раніше дисциплінарне стягнення до закін­чення річного терміну.

[Вверх] [Вниз]