Системи оплати праці

Оплата праці працівників здійснюється за почасовою, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри над­вишок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компен­саційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами, уста­новами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотри­манням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевою та регіональною угодами.

Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організа­ції не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інте­реси більшості працівників, а якщо його немає — з іншим уповнова­женим на представництво трудовим колективом органом.

Власник чи уповноважений ним орган або фізична особа не мають права в односторонньому порядку ухвалювати рішення з питань опла­ти праці, що погіршує умови, визначені законодавством, угодами, колективним договором (ст. 97 КЗпП України).

У практичній діяльності організацій відрядна система оплати праці звичайно включає такі оплати:

— пряму відрядну;

— непряму відрядну;

— відрядно-преміальну;

— відрядно-прогресивну;

— акордну та ін.

При відрядній системі оплата праці провадиться за нормами і розцінками, установленими відповідно до розряду виконуваних ро­біт. Присвоєний працівникові кваліфікаційний (тарифний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповід­ної складності.

Крім того, відповідно до присвоєного працівникові-відряднику кваліфікаційного розряду визначається розмір доплат, передбачених законодавством і тарифними угодами:

— за роботу в нічний час;

— у разі невиконання норм виробітку не з вини працівника;

— при простоях з вини власника;

— за розширення зони обслуговування;

— за високу фахову майстерність;

— за інтенсивність праці тощо.

Індивідуальна відрядна оплата являє собою оплату праці робіт­ника, котрий виконує виробниче завдання індивідуально. Такому робітникові видається індивідуальне завдання (наряд), в якому обумов­люються нормативний час і розцінка на одиницю продукції. При цій системі заробіток робітника безпосередньо залежить від його індиві­дуальних спроможностей.

При колективній (бригадній) відрядній оплаті заробітну плату поставлено в залежність від колективного виробітку, тому що заро­біток нараховується за загальним колективним завданням (нарядом), виданим, як правило, на комплекс робіт.

Заробітна плата кожного члена бригади залежить від результатів роботи всього колективу і не є прямим відображенням продуктивності його праці.

При акордній системі оплата провадиться за виконання визначе­ного виробничого завдання — комплексу робіт. Нарахування заробіт­ної плати робітникам при акордному завданні провадиться на під­ставі акордного наряду. При цьому у разі виконання завдання у ви­значений термін крім відрядного заробітку в акордному наряді пе­редбачається виплата премії.

Почасовою є така оплата праці, при якій заробітна плата робітни­ка або службовця визначається його кваліфікацією і кількістю від­працьованого часу.

Ця система оплати праці звичайно застосовується в тому разі, якщо праця робітника не піддається точному нормуванню і на роботах, де немає необхідності в стимулюванні зростання виробітку понад опти­мальний, коли перевиконання норм може призвести до порушення технологічних режимів, та в інших випадках.

Почасова оплата праці буває простою почасовою і почасово-пре­міальною.

Проста почасова оплата праці за способом нарахування заробітної плати підрозділяється на погодинну, поденну, помісячну. При цій системі розмір заробітної плати працівника обчислюється пере­множуванням погодинної тарифної ставки присвоєного йому розряду на фактично відпрацьований час у розрахунковий період.

Для робітників-почасовиків відповідно до положень колективно­го договору також можуть установлюватися нормовані завдання і місячні оклади.

[Вверх] [Вниз]