42. Значення поправки до показів рефрактометра
Температура, °С | Вміст сухих речовин, % | |||||||||
5 | 10 | 15 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 75 | |
21 22 | 0,25 0,21 0,16 0,11 0,06 0,06 0,12 0,18 0,24 0,30 0,36 0,42 0,50 0,57 0,64 | 0,27 0,23 0,18 0,12 0,07 0,07 0,14 0,20 0,26 0,32 0,40 0,46 0,53 0,60 0,67 | 0,31 0,27 0,20 0,14 0,08 0,07 0,14 0,20 0,26 0,32 0,40 0,46 0,53 0,61 0,70 | Сл 0,31 0,27 0,20 0,14 0,08 С 0,07 0,14 0,20 0,27 0,34 0,41 0,48 0,55 0,62 0,71 | ід відш 0,34 0,29 0,22 0,15 0,08 іід дода 0,07 0,14 0,21 0,28 0,36 0,43 0,50 0,58 0,66 0,74 | ти 0,35 0,31 0,23 0,16 0,09 ти 0,07 0,14 0,21 0,28 0,36 0,43 0,51 0,59 0,67 0,75 | 0,36 0,31 0,23 0,16 0,09 0,07 0,14 0,21 0,30 0,38 0,46 0,55 0,63 0,71 0,80 | 0,37 0,31 0,23 0,15 0,08 0,07 0,14 0,21 0,28 0,36 0,44 0,52 0,60 0,68 0,76 | 0,36 0,31 0,20 0,12 0,07 0,07 0,14 0,22 0,29 0,36 0,43 0,50 0,57 0,65 0,73 | 0,36 0,29 0,17 0,09 0,05 0,07 0,14 0,22 0,29 0,38 0,44 0,51 0,59 0,60 0,75 |
Визначення вмісту сахарози способом прямої поляризації.
Вміст сахарози визначають, використовуючи її оптичну дію, тобто здатність обертати площину поляризації. При цьому застосовують поляриметри універсальні та поляриметри-цукрометри.
Хід аналізу.На звичайній тертці подрібнюють буряк. М'язгу його ретельно перемішують і відважують на вагах з точністю до 0,01 г нормальну наважку масою 26 г. Цукристість наважки визначають здебільшого способами гарячої та холодної водної дигестії.
Способом гарячої водної дигестіїнаважку ретельно (без втрат) змивають у мірну колбу з широким горлом місткістю 200 см3. Туди додають 6 см310%-го розчину свинцю ацетату і, доливши до половини колби дистильованої води, закривають її холодильником і ставлять на водяну баню. Протягом 30 хв нагрівають колбу при температурі 85 — 90 °С. Після цього її охолоджують до 20 °С. Збовтуванням вмісту колби видаляють пухирці повітря і доливають в неї до риски воду.122 ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^
Якщо збовтуванням не вдається видалити пухирці повітря, то додають кілька крапель ефіру і спирту, доливають гарячу воду трохи вище риски і охолоджують до 20 °С. Потім знову доводять водою вміст колби до риски і ретельно збовтують.
Отриману витяжку фільтрують крізь сухий фільтр та суху лійку в суху склянку. Перші порції фільтрату рекомендується відкинути. Якщо фільтрат мутний, його фільтрують повторно, попередньо додавши 2 — 3 краплі оцтової кислоти.
Отримавши абсолютно прозорий фільтрат, заповнюють ним суху поляриметричну трубку, попередньо сполоснувши її тим же фільтратом. При заповненні закриту з одного боку трубку тримають вертикально і наповнюють її до країв з верхнім (опуклим) меніском. Випустивши пухирці повітря, закривають трубку покривним склом, насуваючи його збоку і зрізуючи меніск. Після цього на кінець трубки нагвинчують гайку. Підготовлену таким чином трубку закладають у поляриметр для огляду.
Способом холодної водної дигестіїнормальну наважку м'язги (26 г) обережно переносять у хімічну склянку місткістю 200 см3, додають 5 см310%-го розчину свинцю ацетату і доливають 172 см3дистильованої води. Ретельно перемішують вміст і залишають відстоюватись 10 — 15 хв, ще раз перемішують, фільтрують і заповнюють трубку, як було зазначено вище. Цей спосіб простіший і зручніший за гарячу дигестію.
Послідовність розрахунків.1. Шкала поляриметра-цукромет- ра безпосередньо показує вміст цукру у нормальній наважці цукрових буряків (26 г) при використанні 100 см3розчину. Проте в обох зазначених вище випадках для вилучення цукру із м'язги використовували 200 см3. Тому показ на шкалі цукрометра потрібно подвоїти.
2. Об'єм клітинних стінок м'язги у наважці 26 г становить близько 0,6 см3. Щоб ввести поправку на цей об'єм клітинних стінок, треба користуватися мірною колбою об'ємом 200,6 см3. Якщо ж колба градуйована на 200 см3, то показ шкали потрібно помножити на коефіцієнт 0,997. З урахуванням цього один градус шкали поляриметра відповідає 0,75 г цукру у 100 см3фільтрату. Показ на його шкаліаградусів означає, що у фільтраті міститься 0,75а грамів цукру. А оскільки для отримання фільтрату використано вдвічі більше води (200 см3), отриманий результат потрібно помножити на 2.
Отже, у 100 см3фільтрату міститиметься цукру (у грамах)
0,78а • 2 • 0,997 = 1,496а.
Для визначення цукристості коренеплоду у відсотках отриманий результат треба поділити на масу взятої наважки бурякової м'язги і помножити на 100:
1,495а-100 1,495а Відсоток цукру =-г—20 =26.
За вмістом розчинних сухих речовин та цукристістю визначають доброякісність соку цукрових буряків, користуючись формулою
Д=С-100 ДР '
де Д — доброякісність нормального соку, од.; С — вміст сахарози, %; Р — вміст сухих розчинних речовин за показами рефрактометра, %.
Знаючи цукристість буряків С і доброякісність нормального соку Д, обчислюють технічну цінність буряків Ц, тобто кількість кілограмів цукру, яку можна одержувати із 100 кг буряків:
Ц = С^Д.
М100
За нормальних умов доброякісність цукрових буряків, що надходять на переробку з господарств, становить 84 — 89 %. Під час зберігання коренеплодів цей показник може знижуватись, а у процесі виробництва цукру його підвищують до 90 — 95 % шляхом звільнення соку від нецукрів, наступних випаровування та уварювання.
Завдання
Визначити вміст сахарози у запропонованих зразках цукрових буряків способом гарячої чи холодної дигестії за допомогою поляриметра.
Визначити рефрактометром вміст розчинних сухих речовин у соку цукрового буряку.
Обчислити доброякісність соку і технічну цінність цукрових буряків.
Матеріали та обладнання.Лабораторний чи польовий рефрактометр, універсальний поляриметр або поляриметр-цукрометр, водяна баня, ваги з похибкою зважування до 0,01 г, тертка, мірний циліндр на 250 — 500 см3, мірна колба з розширеним горлом місткістю 200 см3, лабораторні лійки, склянки, зворотні холодильники, 10%-й розчин свинцю ацетату, спирт, ефір, оцтова кислота, дистильована вода, фільтрувальний папір.
Заняття 2. Оцінка якості трести льону-довгунця (загальні положення)
В Україні основними луб'яними культурами є льон і коноплі. Первинну обробку їх здійснюють у господарствах, а також на льоно- і коноплезаводах. Підприємства з переробки сировини цих культур закуповують її у господарств у вигляді трести. Якість сировини та методи її оцінки регламентуються відповідними стандартами.
Тресту льону-довгунця, що заготовляється льонозаводами, залежно від кількості процентономерів з поправками, зробленими за результатами визначення виходу і кольору довгого волокна, поділяють на такі номери: 4,00; 3,50; 3,00; 2,50; 2,00; 1,75; 1,50; 1,25; 1,00; 0,75 та 0,50.
Нормована (розрахункова) вологість трести становить 19 % на абсолютно суху речовину, обмежувальна — не більш як 25 %, а трести в рулонах — не більш як 23 %. Нормований вміст сторонніх домішок — 5 %, обмежувальний — не більш як 10 %. У разі відхилення показників вологості та вмісту сторонніх домішок від нормованих рівнів проводять перерахунок об'єму партій сировини до нормованих показників.
Лляна треста повинна мати вихід довгого тіпаного волокна не менш як 5 %, горсткову довжину у снопах — не менш як 41 см, у рулонах — не менш як 60 см, розтягнутість стебел у снопах, стрічці та в рулонах — не більш як 1,3, відділюваність — не менш як 3,1. У снопах і рулонах не допускається треста, зіпсована гризунами, гнила, сплутана і така, що змерзлась.
Льонотреста з діаметром стебел 1,5 мм і більше вважається товстостеблою, і це враховується при визначенні її номера.
Льонотреста має бути зв'язана в снопи машиною або вручну діаметром не менш як 17 см або в рулони діаметром не менш як 130 см і середньою масою не менш як 150 кг. За погодженням з льонозаводами діаметр рулону можна змінювати.
Стебла у снопах та рулонах треба розміщувати паралельно один до одного гузирями в один бік. Перевесла снопів виготовляють із трести тієї ж якості або із шпагату з луб'яних чи віскозних волокон, призначеного для прес-підбирача. Кожен обв'язують на 20 — 25 та 58 — 64 см від гузиря не менш як п'ятьма витками шпагату і роблять прокладку з такого самого шпагату по всій довжині стрічки рулону на відстані 40 — 45 см від гузиревої частини. Міцність шпагату — не менш як 58,8 даН (60,0 кгс).
Для визначення номера, вологості, засміченості та інших показників трести з кожної її партії масою до 5 т беруть одну пробу із 10 снопів або одного рулону, а від партії понад 5 т — дві проби. Допускається відбір проб льонотрести безпосередньо у полі перед формуванням снопів чи рулонів з площі посіву не більш як 15 га.
Після відбору проб реалізувати тресту льонозаводам можна не раніш як через 5 діб стійкої сухої погоди. Якщо здавальник не погоджується з результатами оцінки трести, проводять повторне її дослідження на новій пробі в присутності здавальника або інспектора Державної інспекції з якості продукції. Номер трести встановлюють як середнє арифметичне результатів двох аналізів.
Льонозаводи приймають льонотресту з визначенням номера за виходом і кольором довгого волокна з використанням м'яльно- тіпального верстата СМТ-200М.
Визначення вологості льоносировини. Застосовують вологомір ВЛК-1 або один із сушильних пристроїв (ВСЛК-1 чи ВЛР-1), установки для сушіння УС-4 (рис. 27) або шафи типу СШ-1. Для
сушіння трести з відокремленою деревиною або з вологістю понад 30 % вологомір ВЛК-1 непридатний.
Визначення вологості за допомогою вологоміра ВЛК-1. Із середини кожного із 10 снопів беруть по одній горстці стебел приблизно однакової маси і формують загальну горстку масою 180 — 200 г. Її очищають від сміття та плутанини, розрізують у напрямку від кореневої шийки до волоті на частки 19 ± 0,3 см завдовжки, перемішують і беруть дві наважки масою 50 ± 0,1 г.
Після вмикання вологоміра в електромережу змінного струму натискують на кнопку перемикача «Мережа». Коли засвітиться сигнальна лампа, натискують кнопку «0», вставляють у первинний вимірювальний перетворювач (ПВП) ущільнювальний пристрій. Через 30 хв від початку самопрогрівання приладу за допомогою ручки «Вст. 0» стрілку приладу встановлюють на позначці «10». Якщо це не вдається зробити, то стрілку встановлюють, повертаючи ручку коригувального конденсатора через отвір у задній панелі вологоміра з написом «Вст. 0 грубо». Після натискання кнопки «ПР» стрілка приладу має бути в зоні контрольної мітки. У разі її відхилення ручку змінного резистора повертають через отвір на задній стінці приладу з написом «Калібрування». Залежно від виду сировини натискують кнопку «Т» (треста) або «С» (солома). Коли стрілка приладу відхиляється вліво від значення «10», вологомір готовий до роботи.
Рис. 27. Сушильна установка для визначення вологості льносировини: 1— металевий ящик; 2— подвійні дверцята;3— конус для дзеркальної лампи; 4— квадрант;5— гачок; 6— ручка обмежувача
наважкою заганяють у датчик до кінця. За шкалою вологоміра фіксують значення вологості.
Вологість стебел кожної наважки вимірюють тричі при різному розміщенні їх у датчику приладу (то одним кінцем, то другим з поворотом на 90°), висунувши її наполовину з нього і засунувши знову. Вологість сировини кожної наважки визначають як середнє арифметичне трьох вимірів.
Вологоміром ВЛР-1 вологість трести визначають безпосередньо у снопах або рулонах згідно з інструкцією щодо експлуатації приладу. Пробу беруть не менш як із трьох рулонів. Щуп вологоміра вводять у середину бічної сторони кожного снопа проби до моменту загоряння сигнальної лампи і фіксують покази приладу. При визначенні вологості льонотрести у рулонах щуп вологоміра вводять з боку вершини стебел у торець кожного рулону в чотирьох точках хрестоподібно до моменту загоряння сигнальної лампочки.
При визначенні вологості за допомогою сушильного пристрою ВСЛК-1 стебла кожної наважки розрізують на шматки близько 2 см завдовжки, перемішують їх і беруть наважку масою 25 ± 0,1 г. Наважки вміщують у сітчасті бюкси, які по черзі вставляють у сушильну камеру при температурі 105 ± 2 °С на 15 хв. Після закінчення сушіння наважки зважують.
При використанні установки УС-4 наважки масою 50 ± 0,1 г закладають у касети. Одну з них підвішують на гачок квадранта для висушування, а другу вміщують в установку для попереднього підсушування. Підвішену наважку сушать при температурі 100 — 105 °С і вважають висушеною через 5 хв з моменту зупинки стрілки квадранта. Після цього касету знімають з гачка квадранта, а на її місце підвішують другу з підсушеною наважкою.
При визначенні вологості за допомогою сушильної шафи типу СШ-1 наважки масою 50 ± 0,1 г кладуть у попередньо зважену тару, ставлять у сушильну шафу і висушують при температурі 100 — 105 °С до постійної маси. Перший раз зважують через 1 год після початку висушування, а потім — через кожні 15 — 20 хв, поки маса наважки відрізнятиметься від попередньої менш ніж на 0,1 г. У шафі можна розміщувати кілька наважок, на кожну з яких кріплять паперову етикетку із зазначенням номера аналізу і часу початку сушіння.
Вологість трести Ж (%) при використанні сушильних пристроїв ВСЛК-1, УС-4 або СШ-1 визначають за формулою
Ж = ММ> • Ю0.
де М та М1 — маса наважки відповідно до і після висушування, г.
Вологість сировини кожної наважки визначають до сотих часток відсотка з наступним заокругленням результатів до 0,1. Остаточним результатом аналізу є середнє арифметичне значення двох наважок, обчислене до десятих часток відсотка, з подальшим заокругленням до цілого числа.
За підвищеної чи пониженої вологості сировини масу партії Мн
перераховують до нормованої вологості за формулою
М М ф (100 +19)
н100 + Иф'
де Мф — маса партії за фактичної вологості, кг; 19 — нормована вологість сировини, %; Иф — фактична вологість сировини, %.
Завдання
За відповідними стандартами вивчити нормування вологості льонотрести.
Вивчити методику роботи з вологомірами.
Визначити вологість запропонованих зразків трести.
Провести перерахунок партії льоносировини до нормованої вологості.
Матеріали і обладнання:технічні ваги, вологоміри ВЛК-1, ВЛР-1 або сушильний пристрій УС-4, ВСЛК-1, СШ-1; різак або ножиці; зразки льоносоломи і трести.
Визначення вмісту бур'янів і домішок у льонотресті. З кожного відібраного снопа беруть по горстці масою близько 100 г, зважують, вибирають вручну бур'яни й домішки, потім зважують повторно. При відбиранні проб для визначення засміченості трести не допускається втрата сміття (землі тощо), а при проведенні аналізу — втрата костриці.
Рулон льонотрести, відібраний для визначення вмісту в ньому землі й каміння, зважують, після чого розмотують над розстеленою плівкою або брезентом. Видалені під час розмотування рулону землю й каміння зважують.
Вміст бур'янів і домішок у льонотресті Х визначають за формулою
^ 100(М - М1) X =— ,
М
де М і М1 — маса проби відповідно до і після видалення сміття, г.
Пробу зважують з похибкою ±1 г. Вміст бур'янів і домішок у сировині визначають з точністю до десятих часток відсотка з наступним заокругленням результатів до цілого числа.
М 3 Ч
х = М-10°,
де М2 — маса льонотрести в рулоні за фактичної вологості, кг; М3 — маса землі та каміння, кг.
Засміченість льоносоломи Хс = Х + Х1.
При засміченості льоносировини від 5 до 10 % перераховують масу трести з нормованою вологістю та фактичною засміченістю на
масу сировини з 5 % вмістом домішок Мнс за формулою
м Мн (100 - Дф >
нс100 - 5 '
де Мн — маса партії при нормованій вологості та фактичній засміченості, кг; Дф — фактичний вміст домішок, %.
Вміст сміття визначають до десятих часток кілограма з наступним заокругленням до цілого числа. Масу партії сировини доводять до розрахункової маси спочатку за вологістю, а потім за вмістом бур'янів та сторонніх домішок.
Приклад
Партія трести масою 2100 кг має вологість 25 % та засміченість 10 %. Перерахунок маси трести Мн(кг) до нормованої вологості здійснюють так:
2100(100 +19) М =100 + 25=1999 кг■
Масу трести з нормованою вологістю перераховують на масу трести з 5%-м вмістом домішок Мн.с(кг):
М - =«--1°) = !894 кг.
Залікову масу трести залежно від фактичної вологості та засміченості, що не відповідають нормованим показникам, можна також встановити за допомогою коефіцієнта, знайденого за табл. 43.
Приклад
При вологості партії трести 25 %, засміченості 10 % коефіцієнт перерахунку дорівнює 0,9019, звідси залікова маса трести становить 2100 • 0,9019 = = 1893,99 = 1894 кг.
Завдання
За відповідними стандартами вивчити нормування вмісту бур'янів і домішок у тресті льону.
Визначити засміченість запропонованих зразків сировини.
За вказівкою викладача провести перерахунок партії льоносировини до нормованої вологості та засміченості.
Матеріали і обладнання:ваги технічні, поліетиленова плівка (100 х 100 см), зразки соломи і трести льону-довгунця.
- Тема 1
- 1. Маса точкових проб зерна залежно від його засміченості, т
- Заняття 3. Визначення показників свіжості зерна
- 2. Вимоги до органолептичних показників м'якої пшениці
- Зараженості зерна комірними шкідниками: а — пвз; б — поок-1
- 3. Визначення ступеня зараженості зерна довгоносиками і кліщами
- 4. Стан зерна за вологістю, %
- 5. Розміри отворів сит для визначення вмісту домішок та крупності зерна, мм
- 6. Поділ пшениці на типи
- 7. Нормування технологічних показників м'якої пшениці
- 8. Характеристика пружності клейковини
- 10. Залежність маси наважки борошна від його вологості *
- Тема 2
- 11. Відносна вологість повітря над розчинами н28о4
- 12. Мінімальна подача повітря при вентилюванні зерна з різною вологістю
- 13. Мінімальна подача повітря і максимальна висота насипу при вентилюванні кукурудзи в качанах
- 14. Швидкість сушіння зерна при вентилюванні атмосферним повітрям у період збирання врожаю (для північних районів України)
- 15. Питома подача повітря при вентилюванні насіння сої атмосферним повітрям
- 16. Мінімальна подача повітря і товщина шару зерна рису при сушінні вентилюванням
- 17. Рівноважна вологість різного зерна при температурі від 0 до 30 °с
- 18. Вміст вологи в повітрі
- 19. Максимальний тиск водяної пари за різної температури
- 20. Значення точки роси (р °с) за щільністю водяної пари е (абсолютної вологості)
- 21. Тривалість охолодження зернової маси вентилюванням
- 22. Мінімальні середні питомі подачі атмосферного повітря і максимальна висота насипу зерна кукурудзи в качанах при вентилюванні для зниження температури
- 23. Середня швидкість зниження вологості зерна кукурудзи при вентилюванні підігрітим повітрям
- 24. Допустимий строк зберігання насіння пшениці без аерації
- 25. Мінімальні значення середньої питомої подачі повітря при охолодженні зернової маси вентилюванням
- 27. Режими сушіння насінного зерна в зерносушарках шахтного типу
- 28. Режими сушіння зерна продовольчого і кормового призначення у сушарках шахтного типу
- 29. Властивості повітря, насиченого водяною парою
- 30. Обмежувально-контрольні норми природних втрат під час зберігання зерна, %
- 31. Рух зерна гороху у сховищі
- 33. Техніко-економічна характеристика зерно- і насіннєсховищ
- Тема 3
- 34. Класифікація пшениць за силою
- 35. Класифікаційні норми для характеристики сортів пшениці за хлібопекарськими якостями
- 36. Кількість води, потрібна для холодного кондиціювання зерна м'якої пшениці і тритикале, залежно від твердості й вологості
- 37. Співвідношення кількості пшеничного борошна і води для пробної випічки хліба
- 38. Шкала оцінки якості хліба з пшеничного борошна 70%-го виходу
- 39. Шкала оцінки якості хліба з житнього борошна 63%-го виходу
- 40. Дозування води та орієнтовна тривалість варіння різних видів крупів
- 41. Оцінка кольору каші, балів
- Тема 4
- 42. Значення поправки до показів рефрактометра
- 43. Коефіцієнт для перерахунку маси льонотрести при нормованій вологості та засміченості
- 44. Визначення поправки за кольором волокна
- 45. Визначення номера трести
- Приклад
- 46. Характеристика насіння олійних культур
- 47. Базисні і обмежувальні норми для заготовлюваного насіння олійних культур, %
- 48. Сортність сировини махорки
- 49. Визначення концентрації цукрів у виноградному суслі за вмістом сухих речовин, % сахарози
- 51. Визначення об'ємної частки спирту і масової концентрації залишкових цукрів сусла, що бродить (грає)
- Приклад
- Тема 5
- 52. Поправка на температуру води при визначенні вмісту крохмалю
- 53. Характеристика контейнерів для збирання, перевезення та зберігання овочів (за з.І. Лавренком)
- 54. Характеристика ящикових піддонів для пакування,
- 55. Товщина укриття буртів в умовах Полісся та Лісостепу
- 56. Основні показники плодоовочевої продукції як об'єкта зберігання (за є. П. Широковиним)
- 57. Характеристика типових стаціонарних сховищ для зберігання картоплі (за б.П. Федорцем)
- 58. Характеристика перспективних типових проектів сховищ для зберігання плодоовочевої продукції
- Завдання
- 59. Мінімальна температура повітря над насипом бульб
- 60. Межі відносної вологості повітря для запобігання запотіванню і в'яненню плодоовочевої продукції
- 61. Кількість теплоти, що її виділяє 1 т бульб картоплі протягом доби, кДж (за с.Ф. Поліщуком)
- 62. Норми природних втрат маси плодів та ягід при тривалому зберіганні, %
- 63. Норми природних втрат свіжих овочів і картоплі при тривалому зберіганні, %
- 64. Технологічна карта контейнерного перевезення овочів із місць складування до споживача (за м.І. Івакіним)
- 65. Економічна ефективність зберігання 100 т бульб картоплі залежно від якості сортування та збереженості бульб (8 місяців зберігання)
- Тема 6бланшування для поліпшення проникності оболонки плодів, зменшення кількості мікрофлори, насиченості киснем;
- 66. Кількість оцту, що добавляється при виготовленні маринадної заливки
- Тема 7
- Основні технічні характеристики відцентрових вентиляторів, що використовуються для сушіння зерна
- Значення коефіцієнтів переведення об'єму просушеного зерна з фізичних тонн на планові залежно від початкової вологості
- Обчислення відносної вологості повітря психрометром Августа
- Визначення вмісту сухих речовин та крохмалю в картоплі за питомою масою
- Очищення і сушіння зерна продовольчого призначення
- Норми природних втрат маси свіжих плодів, ягід і винограду при перевезенні автомобілями різного типу
- Норми природних втрат маси фруктів і ягід при перевезенні залізницею
- Вміст сірки діоксиду в сульфітованій плодоягідній сировині
- Температурні поправки до показів рефрактометра
- Коефіцієнт переведення показів рефрактометра для плодів і ягід знімальної стиглості
- Вміст речовин в плодоягідній продукції, що мають технологічне значення, %