64. Технологічна карта контейнерного перевезення овочів із місць складування до споживача (за м.І. Івакіним)

На тривале зберігання закладають столові буряки, моркву при­датних для цього сортів, вирощені за певною технологією, зібрані в оптимальні строки — за 10днів до настання технічної стиглості. Найкращим для зберігання столових буряків є проект сховища № 813-76/75.

Режим зберігання столових буряків бажано створювати в після­збиральний період протягом кількох днів, забезпечити температуру 1 — 3°С. Після зберігання коренеплоди надходять на сортування, де їх фасують, навантажують у контейнери КОП-250і відправляють у торговельну мережу.

Для зберігання відбирають пізні сорти капусти, вирощені за від­повідною технологією із внесенням оптимальних норм добрив та забезпеченням режиму вологи. Поливи припиняють за 25днів до початку збирання. Для тривалого зберігання доцільно збирати ка­пусту на 10днів раніше звичайного строку. Найефективніше для її зберігання спеціалізоване капустосховище, споруджене за типовим проектом № 813-41/72.Головки капусти без попередньої товарної обробки закладають у бурти навалом, застосовуючи активне венти­лювання. У холодильниках таку капусту доцільно зберігати при температурі -1°С. При зниженні температури зовнішнього повітря до -10°С вентилювання здійснюють у режимі рециркуляції.

Післязбиральну обробку добре дозрілої цибулі не проводять, її можна зберігати навалом. Цибулю, призначену для тривалого збе­рігання, висівають насінням лише районованих сортів з високою лежкістю. Забезпечують оптимальні умови для формування цибу­лини, не допускаючи надлишкових доз азотних добрив, зберігаючи високу густоту посівів. Збирають її в оптимальні строки. Для після­збиральної обробки (досушування) та зберігання пропонується ци- булесховище, споруджене за типовим проектом № 813-165.Цибулю зберігають навалом або в контейнерах. Після 10 - 12-денного досу­шування вводять в основний режим (температура мінус 1 - 3°С, відносна вологість повітря 65 - 70 %).

По кожній партії плодів, овочів, бульб картоплі складають тех­нологічні карти післязбиральної обробки і зберігання.

Витрати на контроль за станом продукції під час зберігання від­носять до загальновиробничих і загальногосподарських. Собівар­тість зберігання визначають за такими статтями витрат: основна і додаткова заробітна плата; амортизаційні відрахування на споруди, механізми, тару; витрати на хімічні засоби, допоміжні матеріали, автотранспорт, електроенергію; загальногосподарські витрати на ремонт сховищ, обладнання; втрати продукції під час зберігання; інші прямі витрати. Норма амортизації капітальних сховищ стано­вить 2,5 - 2,8 %,дерев'яних — 4,9 - 7,вентиляційних систем — 12, навантажувачів конвеєрів — 20 - 27,тари — 10 - 12 %.Витрати на ремонт сховищ і обладнання визначають у кожному конкретному випадку. Витрати на оплату робочої сили включають в оплату робіт за діючими розцінками. Затрати праці з розрахунку на 1т в серед­ньому становлять, люд.-год: завантаження у сховище — 0,5 - 1,5; догляд за продукцією — 2 - 3;сортування та відправка продукції — 5 - 6.За відповідними розцінками визначають оплату робіт з розра­хунку на певну партію продукції. Витрати електроенергії оплачу­ють за лічильником, палива і мастильних матеріалів — за докумен­тами про фактичне витрачання.

Враховують природні, а також наднормативні втрати, якщо було закладено частину нестандартної продукції (про це складають акт оцінки продукції при закладанні на зберігання).

Різні способи зберігання овочів доцільно оцінювати за фактич­ними витратами та рентабельністю продукції. Фактичні витрати Вф визначають за формулою

Вф = Вт + Вз + К_НС,

де В_т— транспортні витрати на перевезення продукції, грн; В_з— витрати на зберігання продукції з урахуванням втрат, гр.; К_н— нор­мативний коефіцієнт економічної ефективності (для економіки кра­їни в цілому прийнято 0,12); С— капітальні вкладення з урахуван­ням різниці в оборотних фондах.

На ефективність зберігання, крім перелічених витрат, впливає якість закладеної продукції та її лежкість.

У наведеному в табл. 65прикладі у двох партіях бульб по 100т стандартних бульб було 79та 89 %,лежкість їх була високою і ста­новила відповідно 85і 91 %.Нестандартних бульб у партіях було 16 і 5,7 %,збереженість яких становила 58та 64 %.Ціна останніх, як закупівельна, так і реалізаційна, була нижчою, ніж стандартних бульб. Партії бульб надійшли на зберігання після механізованого сортування. Застосування більш якісного механізованого сортуван­ня, в результаті якого можна отримати 95 %стандартних бульб, може забезпечити значно вищі прибутки від зберігання. Як видно з табл. 65,поліпшене сортування (на 6 %)підвищує лежкість бульб на5 %.За однакової вартості зберігання (100грн на 1т) прибутки від зберігання зросли майже вчетверо.