28. Режими сушіння зерна продовольчого і кормового призначення у сушарках шахтного типу

Насіння конюшини й люцерни дуже дрібне, погано продувається потоком повітря. Його сушать, змішуючи із сухим вівсом та ячме­нем, а невеликі партії розсипають тонким шаром і сушать на від­критому повітрі, під сонцем. Спочатку завантажують зерно в каме­ру, регулюють випускний апарат, вмикають топку. Потім вентиля­тором подають повітря, доводять його температуру до заданої. На початку роботи через кожні 15 — 20 хв перевіряють температуру теп­лоносія. Стежать за якістю зерна — спочатку за його зовнішнім ви­глядом, а при встановленні режиму температури теплоносія — за допомогою термометра. Температуру теплоносія перевіряють за термометром, розміщеним у трубопроводі, до надходження повітря в камеру. Коли сушать продовольчу пшеницю, крім температури, ви­значають кількість і якість у ній клейковини, а коли насінну — схожість висушеного зерна. Якщо режим сушіння певної партії зер­на лише пробують установити, краще починати з менш цінного зер­на. Щодо партій особливо цінного зерна, то обов'язково слід пересвід­читись, що його якість не погіршиться внаслідок сушіння, а воло­гість знизиться до заданої.

Вимірюючи температуру зерна, проби беруть спеціальним ков­шем із коробів нижнього відвідного ряду сушильної камери (із шах­тних сушарок) чи відразу при виході з барабана (з барабанних су­шарок). Проби вміщують у дерев'яний ящик (15 х 15 х 25 см), що має кришку з отвором, у який вставляють термометр. При визна­ченні максимальної температури нагрівання зерна термометр пові­льно переміщують по висоті. Після вимірювання температури цей зразок оцінюють за запахом, кольором, вологістю та іншими показ­никами залежно від цільового призначення зерна.

Проби насінного зерна для аналізу вологості та схожості відби­рають при виході із сушарки (після охолоджувальної камери чи ко­лонки).

У висушеному зерні не повинно бути зерен підгорілих, із трісну­тими чи здутими оболонками, із запахом диму чи сульфітного газу, з нальотом незгорілих частинок палива, запарених (з вологою або розбухлою оболонкою), із зменшенням кількості і зниженням якості клейковини, битих. Наявність зерен із тріснутими, здутими оболон­ками або підгорілих свідчить про порушення режиму сушіння або погану роботу випускної системи. Якщо і після її регулювання тра­пляється таке зерно, то продовжують регулювати температуру теп­лоносія.

У разі виявлення запарених зерен підвищують температуру теп­лоносія. При зменшенні кількості і зниженні якості клейковини в зерні пшениці перевіряють рівномірність нагрівання зерна у різних частинах сушильної камери.

Після закінчення сушіння визначають втрати маси зерна Х(%) за формулою

_у _(Щ - Щ )• 100 100 - Щ₂'

де Щ₁, Щ₂— вологість зерна відповідно початкова і після сушін­ня, %.

Маса зерна після сушіння

м₂_(^{100 -} )-¹⁰⁰

100 - Щ₂

де М₁— маса зерна до сушіння, г.70

Абсолютна вологість теплоносія під час сушіння підвищується за рахунок виділеної зерном вологи. Таким чином, інтенсивність су­шіння зерна і ефективність процесу сушіння в цілому визначаються зміною абсолютної вологості теплоносія, відносна вологість якого також змінюється. Температуру теплоносія вимірюють на вході в сушильну камеру і на виході з неї. Психрометром визначають абсо­лютну і відносну вологість відпрацьованого теплоносія. Інтенсив­ність роботи сушарки визначають за продуктивністю вентилятора, тобто за кількістю повітря, що подається в сушильну камеру щого­дини.

Різні типи сушарок мають різну експозицію — від кількох секунд до кількох годин. Під час перебування зерна в сушарці інтенсив­ність сушіння змінюється. Спочатку зерно лише нагрівається і не випаровує вологи, тому абсолютна вологість відпрацьованого повіт­ря така сама, як і при вході в сушарку. На початку сушіння, коли в зерні багато вільної вологи, абсолютна вологість повітря зростає іс­тотніше, ніж надалі. Між подаванням теплоносія і виділенням во­логи із зерна існує пряма пропорційна залежність.

Абсолютну вологість (тиск водяної пари при повному насиченні) можна визначити за показником відносної вологості. Наприклад, при температурі повітря 30 °С тиск водяної пари при повному насиченні (Е)дорівнює 31,82 мм рт. ст. (табл. 29), а при відносній вологості 40 % абсолютна вологість становитиме 31,82 • 40 : 100 = 12,72 мм рт. ст.

Якщо на вході в сушильну камеру абсолютна вологість теплоно­сія становила 3 мм рт. ст., а на виході — 33 мм рт. ст. і за 1 год в су­шарку подається 5000 м³теплоносія, то за цей час випаровується 30-5000 = 150 000 (г) води. За продуктивності сушарки 5 т/год щого­дини із зерна випаровується 3 % вологи (150 : 5000- 100).

Приклад

Вологість зерна 19 %; температура теплоносія на вході в перші 30 хв стано­вить 70 °С, в наступні 30 хв — 90 °С; відносна вологість — відповідно 5 і 4 %; температура теплоносія на виході в перші 30 хв становить 30 °С, у наступні 30 хв — 50 °С, відносна вологість — 70 %; продуктивність вентилятора — 10 000 м³/год, сушарки — 8 планових тонн. Визначити інтенсивність сушіння зерна у лабораторній сушарці.

Користуючись даними табл. 29, визначаємо абсолютну вологість теплоносія на вході та виході у перші 30 хв роботи сушарки: 198,2-5 : 100 = 10 (г); 30,4-70 : 100 = 21 (г); 21 - 10 = 11 (г); 11-5000 = 55 (кг); 55-100 : 8000 = 0,7 ( %); у наступні 30 хв: 198,2-4 : 100 = 8 (г); 83,2-70 : 100 = 58,1 (г); 58,1 - 8 = 50,1 (г); 50,1-5000 = 250,5 (кг); 250,5-100 : 8000 = 3,1 ( %). Всього за 1 год сушіння воло­гість зерна зменшиться на 3,8 % (0,7 + 3,1).