Тема 5

врожаю, та для розробки заходів щодо їх усунення в майбутньому. Результати оцінювання маси картоплі оформляють актом. Оціню­ванням одночасно займаються представники агрономічної та еко­номічної служб. Вони підписують акт, який є основою для кількісно­го обліку врожаю картоплі в господарстві.

Завдання

В умовах господарства під час проходження навчальної практики по однорі­дній продукції (один ботанічний сорт, однакові умови вирощування, збирання тощо) провести кількісний облік урожаю картоплі різного цільового призначен­ня (продовольчого, насінного, для консервування).

Заняття 2. Оцінка якості бульб картоплі продовольчого і технічного призначення

Продовольчу картоплю згідно з договорами контрактації госпо­дарства поставляють на заготівельні плодоовочеві бази, безпосеред­ньо в овочеві магазини чи іншим заготівельникам; картоплю, при­значену для консервування, — на консервні заводи, для виробницт­ва спирту чи крохмалю — на спеціалізовані заводи.

Бульби картоплі реалізують партіями, тобто певними кількостя­ми картоплі одного ботанічного сорту або сортотипу, затареної в од­норідну тару чи незатареної, доставленої одним чи кількома вантаж­ними автомобілями, в одному вагоні, на одній баржі, або такої, що зберігається в одній секції сховища, одній траншеї, має однакову якість і супроводжується одним документом про якість. У супровід­ному документі мають бути зазначені: дата його виписування і но­мер, назва організації-відправника та одержувача, назва продукції, сорт, маса, номер транспортної одиниці, маса порожньої тари, транспортабельність продукції (діб). Якщо картопля оцінювати­меться не як рядова, до накладної додають документ про її сорт­ність.

Картоплю, що доставлена навалом, оцінюють за разовими про­бами, а затарену — за вибірками. Якщо з одного господарства одночасно надійшло кілька вантажних автомобілів з бульбами, то перед відбором зразка оглядають весь вантаж, визначають одно­рідність бульб за забарвленням, формою тощо. Різну за якістю картоплю приймають, оформляючи документи на кожну партію. У супровідній накладній до кожної партії зазначають показник якості.

Партію картоплі в контейнерах з різнорідною якістю бульб не приймають до відповідного пересортування. Від партії продукції однорідної якості лаборанти відбирають разові (масою 3 кг) проби: при масі партії до 10 т — 6 проб, понад 10 т до 20 т включно — 15, понад 20 до 40 т включно — 21, понад 40 до 70 т — 24, понад 70 до 150 т — 30, понад 150 т на кожні наступні 50 т — 6 проб.

Щодо партії затареної картоплі спочатку визначають необхідну кількість вибірок: при кількості упаковок до 20 включно — 3, понад 20 до 50 — 6, понад 50 до 100 — 6, понад 100 до 150 — 12, понад 150 до 200 — 15. Якщо в партії більш як 250 упаковок (контейнерів), то на кожні 50 наступних упаковок для відбору проб додають по одній пакувальній одиниці.

Маса разової проби з різних шарів насипу або контейнера має становити не менш як 3 кг. Проби беруть дерев'яною лопатою, запо­бігаючи пошкодженню бульб.

Стандартами на продовольчу картоплю (ранню, пізню звичайну та добірну) нормуються такі показники: зовнішній вигляд, запах, смак, розмір, кількість бульб меншого за встановлені норми розмі­ру, з наростами, позеленілих, механічно пошкоджених, уражених дротяником, хворобами, із вмістом землі. У масі картоплі не допус­кається наявність бульб в'ялих, давлених, пошкоджених гризунами, уражених мокрою, сухою, кільцевою гнилями, фітофторою, підмерз­лих, запарених з ознаками удушення, а також наявність соломи, частин стебел, грудок землі тощо.

На зберігання не закладають бульби, уражені фітофторозом і мокрою гниллю, а також картоплю, в якій більш як 10 % пошко­джених бульб, більш як 5 % відходів (ґрунту, домішок).

Для картоплі, призначеної на переробку консервними, спирто­вими, крохмале-патоковими заводами, нормуються такі показники: зовнішній вигляд, розмір, крохмалистість. Крім того, крохмале- патокові заводи обмежують вміст у масі картоплі бульб позеленілих, дрібних, механічно пошкоджених, уражених шкідниками, хвороба­ми, не допускають вміст в'ялих бульб. Без обмежень спиртозаводи приймають картоплю, у якій є бульби позеленілі, прив'ялі, пошко­джені дротяником, уражені ооспорозом та паршею. Не допускаються до приймання партії картоплі із вмістом бульб, уражених мокрою, кільцевою гнилями, роздавлених.

Консервні, овочесушильні та інші підприємства, що виробляють продукти харчування, приймають бульби, однорідні за забарвлен­ням, формою, діаметром (не менш як 50 мм), з механічними пошко­дженнями не більш як 3 мм углиб та 10 мм завдовжки. Обмежуєть­ся вміст бульб, пошкоджених шкідниками, уражених паршею, ооспорозом, не допускається наявність прив'ялих, дрібних, давле­них, підморожених, уражених фітофторозом, кільцевою, мокрою, сухою гнилями.

Оцінка якості бульб у відібраній пробі. Спочатку визнача­ють вміст прилиплого ґрунту. Пробу зважують, бульби переклада­ють на чистий брезент, а землю, що лишилась, збирають, зважують, 162 ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^ визначають її вміст у загальній масі проби. Щоб установити масу землі, прилиплої до бульб, з проби відбирають наважку масою 5 кг, ретельно миють, протягом 2 — 3 хв дають стекти воді і зважують. Масу прилиплої землі визначають у відсотках до наважки масою 5 кг. При цьому від маси відмитих бульб віднімають 1 % на масу води, що залишилась на їх поверхні.

Для визначення вмісту вільного ґрунту, що лишився у транспорт­ному засобі після вивантаження картоплі, ґрунт і домішки збира­ють, зважують і обчислюють їх вміст у масі вантажу.

Загальний відсоток ґрунту визначають як суму вмісту вільного прилиплого ґрунту й домішок у транспортному засобі, а також при­липлого до бульб взятої проби. Результат зазначають окремо від показників якості, тобто понад 100 % з урахуванням допуску на вміст землі (1 %).

Визначивши вміст ґрунту у картоплі, відмиті бульби оглядають і розділяють на три фракції: стандартну, нестандартну і технічні відходи.

До стандартних належать здорові, непошкоджені бульби відпо­відного розміру за поперечним діаметром, з пошкодженнями не більш як 5 мм завглибшки та 10 мм завдовжки, з позеленіннями на площі не більш як 2 см², з одним ходом дротяника, з пошкодженням паршею чи ооспорозом до 1/4 поверхні.

До нестандартних належать бульби дрібні, які відповідають допуску щодо дрібних, з позеленінням не більш як 1/4 поверхні, з механічними пошкодженнями понад 5 мм завглибшки та 10 мм завдовжки, частини розміром більш як половина бульби, уражені паршею та ооспорозом на площі більш як 1/4 поверхні, деформова­ні внаслідок несприятливих умов вирощування, з обідраною шкір­кою.

До технічного браку відносять бульби, які не належать до стан­дартних і нестандартних.

Показники якості бульб визначають переважно органолептично та за допомогою лінійки, штангенциркуля. Для виявлення ураже­ності іржею, фітофторозом, а також глибоких механічних травм роз­різують не менш як 50 бульб і оглядають тканини м'якуша на розрі­зі. У разі виявлення хоча б однієї з хвороб, які стандартом не допус­каються, додатково розрізують ще не менш як 10 % бульб проби. При ураженні бульб кількома хворобами (чи видами пошкоджень) до уваги беруть більш шкідливу.

Після розбирання проби за фракціями бульби зважують окремо за видами хвороб і пошкоджень, визначають їх відсоток у пробі з точністю до 0,01.

Визначення крохмалистості бульб картоплі. На крохмале- патокових, спирто- та консервних заводах визначають крохмалис-

Рис. 31. Ваги Парова:

а— загальний вигляд: 1— коромисло; 2— противаги; 3— гачок; 4, 5— кошики для визначення вмісту крохмалю; 6— бачок для води; б— коромисло: 1— гиря шкали крохмалистості; 2— шкала крохмалистості; 3— механізм урівноваження;4— шкала забрудненості; 5— зуб гирі; 6— гиря; 7— противаги

тість бульб за допомогою ваг Парова (рис. 31), фотоколориметрів та цукрометрів-поляриметрів.

Вміст крохмалю на вагах Парова визначають за різницею щільності м'якуша картоплі та води. Спочатку ваги тарують за до­помогою противаг. Гирі шкал забрудненості і крохмалистості мають бути у крайньому лівому положенні. Після врівноваження гирі шкали забрудненості ставлять на відмітку 5 чи 5,05 (якщо бульби не обсушені) і у верхній кошик накладають 5 кг картоплі (до врів­новаження ваг). Потім пробу пересипають з верхнього кошика у нижній, знову підвішують кошики у такому ж порядку, обережно опускають нижній кошик у бачок, в який попередньо наливають стільки води, щоб вона витікала рівною цівкою. Гирю шкали забру­дненості ставлять на відмітку 290, відкривають аретир, урівнова­жують ваги за допомогою гирі шкали крохмалистості. З правого бо­ку шкали визначають відлік. Якщо температура води нижча чи вища за 17,5 °С (при якій відкалібрована шкала ваг), то результат беруть з поправкою (табл. 52).