63. Норми природних втрат свіжих овочів і картоплі при тривалому зберіганні, %

Під час зберігання спостерігаються зміни якості овочів і карто­плі, внаслідок чого утворюються фракції технічного та абсолютного браку.

Для контролю втрат одночасно із закладанням основної продук­ції з типових екземплярів певної партії формують контрольні сітки плодів (попередньо оцінюють їх якість і зважують). Для цього бе­руть плоди у різних місцях по висоті й ширині насипу. При збері­ганні продукції в тарі відбирають в упаковки плоди з нижніх, серед­ніх та верхніх ярусів. Упаковки позначають з чотирьох боків яскра­вою міткою. Наприкінці зберігання одночасно з основною продук­цією беруть і контрольні зразки, аналізують їх і визначають фактичні втрати маси. Результати розрахунку порівнюють з нормами природ­них втрат, при значному відхиленні від норм приймають рішення про розміри списання втрат.

Для партій, маса яких у процесі зберігання не змінювалася, за даними про фактичні втрати маси продукції та за нормами по міся­цях, культурах і місцях зберігання визначають масу продукції, що підлягає списанню на природні втрати.

Якщо у процесі зберігання продукція реалізовувалась за потре­бою, природні втрати визначають, виходячи із середніх залишків за кожний місяць зберігання. Середньомісячний залишок визначають за даними на 1-ше, 11-те та 21-ше числа поточного та 1-ше число наступного місяця. Причому на 1-ше число поточного й наступного місяців беруть половину залишку, додаючи до нього залишки на11-те та 21-ше числа, і суму ділять на 3.Такі підрахунки проводять за кожний місяць. Щодо маси залишку застосовують норми природ­них втрат за конкретний місяць і розраховують кількість продукції, що підлягає списанню.

Приклад

У вересні у сховище почали надходити плоди насіннячкових. На 1 вересня їх ще не було, на 11-те — 60 т, на 21-ше — 340 т, на 1 жовтня — 700 т. Середній

(0 + 60 + 340) + 700/2 залишок плодів за вересень становитиме: ^ = 250 т.

При нормі природних втрат за вересень 1 % втрати маси можуть дорівнюва­ти 250 : 1 : 100 = 2,5 т.

За контрольними зразками втрати маси Хвизначають з відно­шення різниці між масами зразків при закладанні на зберігання М1 та після зберігання М2 до початкової маси зразків:

X = ^м\- ^м2 • 100.

м₁

Обчислювана норма фактичних втрат може складатись не тільки із природних втрат на дихання, а й із втрат від в'янення, особливо при значному порушенні температурно-вологісного режиму збері­гання.

Фактична норма природних втрат певної партії може збільшува­тися внаслідок закладання плодів на зберігання із значними відхи­леннями від стандарту за якістю. В цьому разі фактичну втрату вважають виправданою і списують. Якщо виявлено зміни якості партії плодів чи овочів через порушення режиму зберігання, що призвело до значних втрат, створюють комісію з компетентних осіб для ретельного аналізу результатів зберігання з урахуванням усіх можливих факторів впливу на збереженість продукції. З різних місць за прийнятою для тієї чи іншої культури методикою відбира­ють проби для оцінки якості продукції і здійснюють товарну та фі- топатологічну оцінку, виявляючи причини пошкоджень.

Об'єднану пробу розділяють на три фракції:

1. стандартні плоди;

2. технічний брак (плоди з невеликими пошкодженнями, які мо­жна використати для технічної переробки);

3. абсолютний брак (плоди згнилі наполовину і більше). За да­ними фітопатологічного аналізу й товарної оцінки складають акт, визначають причини псування плодів.

За належної організації зберігання стандартної продукції втрати її незначні. Добре зберігаються коренеплоди і картопля в буртах з перешаруванням вологим піском, а також у складах з регульовани­ми температурно-вологісним та газовим режимами.

Вартість зберігання плодоовочевої продукції і картоплі залежить від наукової обґрунтованості вибору типу сховищ, способу розміщен­ня продукції та оптимального режиму зберігання. Найважливіши­ми кінцевими результатами зберігання є якість продукції та її втра­ти під час зберігання.

У технологічних картах зберігання овочів, фруктів передбачають всі технологічні операції їх післязбиральної обробки, закладання на зберігання та відповідного контролю, зазначено типи сховищ для різних видів продукції. Для великих партій продукції економічно доцільні сховища великої місткості, для менших партій у господар­ствах використовують напівзаглиблені сховища з обвалуванням надземної частини.

Цибулю й часник доцільно зберігати в надземних сховищах з ре­гульованим температурним режимом, моркву —в холодильниках у тарі (контейнерах, ящиках, піддонах), в якій вона надходить із місць збирання й сортування. При цьому обов'язковим є поступове введення її в основний режим зберігання — 10 - 12днів. Для реалі­зації моркву відпускають зі сховищ невеликими партіями через сор­тувальне відділення, де її миють, сортують, фасують, завантажують у контейнери КОП-250і відправляють у магазини (табл. 64).