56. Основні показники плодоовочевої продукції як об'єкта зберігання (за є. П. Широковиним)

Товщину додаткового укриття в холодну зиму визначають залеж­но від стану вологості землі й температури зовнішнього повітря, а також від наявності снігу.

Приклад

Визначити товщину соломо-земляного укриття для картоплі за таких умов: глибина промерзання ґрунту 0,8 м, буртмайданчик розміщений у захищеному від вітрів місці, ґрунти супіщані, місткість бурту 15 т, температура в бурті не нижче 1 °С.

За температури 1 °С тепловиділення картоплі становитиме 1464 кДж/(т^ добу), тобто щодоби виділятиметься 1464^ 15 = 21 966 кДж теплоти. Теплоємність кар­топлі за цієї температури становить 35 564 кДж/т. Звідси картопля утримує 35 564^15 = 53 346 кДж теплоти. За низької температури зовнішнього середо­вища, коли соломо-земляне укриття дуже охолоджується, можливе підмерзання бульб. Укриття слід розраховувати на 1 м промерзання, тому товщина загально­го шару землі має становити 25 — 30 см, соломи 30 — 35 см.

Бурти розміщують у напрямку з півночі на південь, щоб зменши­ти дію на їх боки сонячних променів, теплих вітрів навесні і холод­них узимку.

Завдання

1. Визначити потребу в матеріалах для вкриття буртів і траншей, знаючи необхідну товщину вкриття при закладанні партії продукції в умовах певної кліматичної зони.

2. Обчислити загальну кількість необхідних матеріалів та обсяг земляних робіт при влаштуванні буртів і траншей, починаючи з підготовки їх до закла­дання і завершуючи остаточним вкриттям буртів і траншей.

Заняття 6. Розрахунки режиму зберігання продукції

Плануючи певний режим зберігання плодів та овочів, аналізу­ють умови їх вирощування, оскільки вони впливають на лежкість продукції, оцінюють її стан після збирання та сортування. Продук­цію, вирощену в оптимальних умовах, можна зберігати відповідно до рекомендацій науково-дослідної установи, розміщеної в даній зоні. Для зберігання продукції перезрілої, вирощеної і зібраної за несприятливих умов застосовують диференційований режим. На­приклад, при зберіганні картоплі можуть бути різними тривалість лікувального періоду, періоду охолодження, а також температура під час глибокого вимушеного періоду спокою бульб. Враховують також особливості конструкції сховища, тип матеріалу для укриття буртів і траншей, властивості продукції. Щодо типових стаціонар­них сховищ визначають втрати тепла конструкціями і масою проду­кції, що розміщена в одній камері. Використання проектної місткос­ті сховищ забезпечує належний економічний ефект, дає змогу запо­бігти небажаним процесам, зокрема, підмерзанню продукції в холо­дний період року за неповного завантаження сховища. У холодний період можливе додаткове обігрівання приміщення. Техніко- економічну характеристику типових проектів спеціалізованих схо­вищ для овочів подано в табл. 57, 58.

Останнім часом ширше застосовуються сховища зберігання проду­кції навалом, місткості яких використовуються краще. Висота навалу продукції сягає 3 — 3,5 м, обов'язковим є активне вентилювання.

Плоди зерняткових, кісточкових, ягід зберігають переважно у сховищах-холодильниках. Спочатку завантажують 15 — 20 % об'єму сховища. Контейнери ставлять у 4 — 6 ярусів, ящики — у 3 піддони; відстань від батарей охолодження та стелі — не менше 0,6 м. Для підтримання постійної температури і відносної вологості повітря рекомендується примусове вентилювання повітря (8 — 10 об'ємів/год, у тому числі 3 - 4 об'єми зовнішнього повітря) протягом 6 год за добу через рівні проміжки часу. Охолоджене повітря краще подавати знизу, нагріте — зверху. Закладати на зберігання слід тільки стан­дартну продукцію відповідно до визначеної технології (наприклад, яблука — у день збирання). Для кращого доступу повітря всередину штабелів контейнерів обладнують опуски (виготовлені з брезенту або поліетиленової плівки повітропроводи, що йдуть від вентиля­ційних труб і закінчуються на висоті 0,5 м від підлоги).