5. Розміри отворів сит для визначення вмісту домішок та крупності зерна, мм

Таким чином, до смітної домішки належать усі компоненти зер­нової маси, які не можуть бути використані за призначенням основ­ної культури.

Зернову домішку становлять дрібні, щуплі, биті зерна основної чи близької до неї культури (до 3 %), які можуть бути використані за основним призначенням зерна і не впливають на його залікову ма­су. За результатами визначень домішок зерно відносять до того чи іншого класу якості.

Щодо зерна круп'яного призначення, крім вмісту зернової та смі­тної домішок, визначають його крупність та вирівняність. Схід із сита для визначення крупності та прохід крізь сито для підрахунку дрібних зерен (насіння) звільняють від зернової та смітної домішок, зважують і виражають у відсотках.

Для визначення явно зіпсованих і пошкоджених зерен беруть наважку масою 10 г і ділять навпіл. Явно зіпсоване зерно видаля­ють, зважують і визначають його вміст у відсотках за формулою

„М_зМ

^х=-5-,

де Х— вміст зіпсованих зерен, %; М_з— маса зіпсованих зерен, ви­далених із наважки, г; М— маса зерна, що залишилась після вида­лення з наважки 50 г зернової та смітної домішок.

Якщо в наважках виявлено шкідливу домішку, то її вміст визна­чають за видами в додатковій наважці, виділеній із середньої проби після звільнення її від крупних смітних домішок.

Серед сажкових зерен є синьопояскові та забруднені. У синьопо- яскових спорами сажки забруднені лише борозенки, а в забрудне­них — поверхня. Вміст сажкових зерен у наважці основного зерна (після видалення домішок) визначають без використання лупи. Са­жкові зерна зважують і виражають їх вміст у відсотках.

Стандартом на жито до 3 % обмежується вміст зерна з рожевим забарвленням (виповнене, блискуче з рожевою пігментацією оболо­нок переважно в ділянці зародка). У зерні пшениці та жита 1, 2 та 3 класів обмежується вміст фузаріозних зерен до 1 %, 4 класу — до 5 %. За зовнішнім виглядом таке зерно зморшкувате, білясте, інко­ли з плямами оранжево-жовтого кольору, щупле.

Вміст зерен із рожевим забарвленням та фузаріозних визнача­ють після видалення з наважки смітної домішки.

Стандартом на зерно рису, незалежно від його цільового призна­чення, до 5 % обмежується вміст зерен з пожовтілим ендоспермом та до 2 % — глютинозних (щільної будови, консистенції молочного скла, в розрізі стеариноподібних, однорідних за кольором, без боро­шнистого та склоподібного вкраплень, клейких, на відміну від склоподібних, або борошнистих). У рисі також трапляються зерна з рожевим забарвленням, які виявляють після звільнення від квітко­вих плівок. У таких зернах насіннєві оболонки мають забарвлення від червоного до буро-коричневого.

Вміст галькивизначають у наважці зерна масою 500 г, звільне­ній від зернової та смітної домішок і просіяній крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм. Із сходу з сита відбирають гальку і зважують.

Вміст металомагнітної домішкивизначають у наважці зерна масою 1 кг. Його розсипають шаром 0,5 см, а потім підковоподібним магнітом вантажопідйомністю 12 кг повільно водять уздовж і впо­перек. Прилиплі до магніту частинки знімають і складають у чаш­ку. Металодомішки зважують і масу їх виражають у міліграмах на 1 кг зерна.

Загальний вміст смітної домішкив зерні визначають як суму результатів визначень у відсотках: крупної органічної домішки, ви­діленої із сходу з сита з отворами діаметром 6 мм; органічної доміш­ки, виділеної з основної наважки; крупної мінеральної домішки; гальки, насіння смітних та культурних рослин, зіпсованих зерен, шкідливої домішки в додатковій наважці.

Результати визначення вмісту домішок проставляють у докумен­тах про якість зерна з точністю: смітної та зернової — до 0,1 %; шкі­дливої та окремих фракцій смітної і зернової — до 0,01 %; зіпсова­них та пошкоджених зерен (насіння) — до 0,01 %; металомагнітної домішки — до 0,001 %; сажкових зерен, дрібних — до 0,1 %.

Аналізатор засміченості зерна У1-ЕАЗ-М дає змогу виділити з нього домішки масою 1 мг. Він складається з приймальної, сито- трієрної, сепараторної та інших частин. Приймальна частина при­значена для обмолочування колосків та пневмосепарування зерна, звідси зерно надходить у сито-трієрну частину. Аналізатор призна­чений для механізованого визначення зернової та смітної домішок у товарному зерні лише трьох культур — пшениці, жита та ячменю.

Завдання

Визначити вміст смітної, зернової, компонентів шкідливої, мінеральної та інших домішок у зразках зерна пшениці, кукурудзи, рису.

Матеріали і обладнання:зразки зерна, розбірні дошки, ваги, бюкси, шпате­лі, набір сит для визначення засміченості зерна пшениці, кукурудзи, рису, зра­зки елементів шкідливої домішки, бур'янів тощо.

Заняття 7. Визначення натури зерна

Натурою зернаназивається маса певного його об'єму. В Україні вона виражається масою 1 л зерна в грамах, експортно-імпортного зерна — масою 1 гл в кілограмах. Натура зерна залежить від особ­ливостей культури та умов її вирощування.

Для визначення натури зерна використовують літрову пурку (рис. 9). Літрова пурка складається з пристрою для зважування і трьох циліндрів, основним із яких є циліндр-мірка, що складається із циліндра з отвором внизу та вантажу. Об'єм від верхньої частини ва­нтажу до прорізу в мірці 1становить 1 л. Наповнювач 2— порожній

циліндр, у якому рівномірно розподі­ляється зерно, що висипається з цилі­ндра з лійкою 3, призначеною для початкового наси­пання зерна. Маса падаючого ванта­жу — 450 г, діаметр його дорівнює внут­рішньому діаметру мірки. Ваги скла­даються із штатива з кронштейном 5, підвіски, коромис­ла, чашок для гир. Маса чашки дорів­нює масі мірки з падаючим ванта­жем (без ножа), за­вдяки чому ваги врівноважуються перед початком зважування без ножа.

Визначення натури розпочинають з урівноваження ваг. Далі ва­нтаж виймають з мірки, яку встановлюють у призначене для неї гніздо на ящику. В щілину мірки вставляють ніж 4(догори боком з номером), на нього кладуть вантаж і надівають на мірку циліндр- наповнювач. Циліндр з лійкою ставлять на стіл і засипають у нього зерно до мітки на внутрішній стінці (на 3 - 4 см нижче від верхньо­го краю циліндра). Зерно з ковша засипають рівною цівкою без по­штовхів. Після цього циліндр з лійкою встановлюють на циліндр - наповнювач і, натиснувши пальцем на важіль замка, відчиняють заслінку лійки. Циліндр з лійкою знімають, виймають ніж із щіли­ни мірки, і вантаж, а за ним і зерно потрапляють у мірку. Виштов­хуючи повітря в отвори у дні мірки, вантаж забезпечує рівномірне розміщення зерна. Ніж знову вставляють у щілину, відділяючи та­ким чином 1 л зерна (виймати і вставляти ніж слід обережно). Мір­ку виймають з підставки ящика разом з наповнювачем і, притри­муючи пальцями правої руки наповнювач та ніж, перевертають їх, висипають залишки зерна поверх ножа наповнювача. Останній знімають, видаляють рештки зерна і виймають ніж із щілини мір­ки. Мірку із зерном зважують з точністю до 0,5 г.

ниці, жита, ячменю не повинна перевищувати 5 г, вівса — 10 г. Ре­зультат визначають з точністю до 1 г.

Вологість змінює натуру зерна, тому остаточну натуру записують з урахуванням вологості. Якщо, наприклад, вологість пшениці пере­вищує базисну, то за кожен відсоток вологості вище базисної норми кінцевий результат збільшується на 5 г/л для І, ІІ та ІІІ типів і на 3 г/л — для IV типу зерна пшениці. Якщо вологість жита перевищує базисну норму, то за кожен відсоток вологості вище базисної норми кінцевий результат натури збільшується на 5 г/л. Для зерна з різко зниженою натурою (морозобійне, суховійне, пошкоджене клопом- черепашкою), наприклад, для зерна пшениці з натурою до 650 г, за­стосовують знижку 15 %, а з натурою 600 г і менше — 30 % від ціни.

Завдання

1. Засвоїти методику визначення натури зерна.

2. Визначити натуру зерна пшениці, ячменю, жита, вівса.

3. Визначити натуру зерна однієї культури з різними вологістю та виповне­ністю.

Матеріали і обладнання:зразки зерна, літрова пурка, різноваги.

Заняття 8. Визначення типового складу зерна

Зерно пшениці, кукурудзи, проса, гороху, вівса, рису та деяких інших культур поділяють на типи. Класифікація за типом є товар­ною класифікацією. Зберігання і транспортування здійснюють ли­ше за типом (підтипом). В основі поділу на типи лежать біологічні, біохімічні та фізичні показники. Зокрема, зерно пшениці залежно від ботанічного виду, біологічної форми і кольору поділяють на 7 типів (табл. 6).