4. Стан зерна за вологістю, %

Вологість зерна визначають прямими й непрямими методами, причому перевагу віддають останнім. Основним із них (стандарт­ним) є висушування в електричній шафі при температурі 130 °С протягом 60 хв. Додаткові — електрометричні методи враховують властивості зерна — діелектричну проникність та електропровід­ність.

Визначення вологості основним методом (без попередньо­го підсушування).Використовують сушильну шафу СЕШ-ЗМ з контактним термометром, який за допомогою магнітної пастки встановлюється на задану температуру (рис. 7).

Провідники від клем температури при піднятті ртуті до встанов­леної позначки вимикають спіраль шафи за допомогою реле — і шафа охолоджується. Всередині шафи є поворотний стіл на 10 бюк­сів, вентилятор, який підігрітим повітрям обдуває бюкси.

Із середньодобової проби беруть близько 30 г зерна, подрібнюють його (ступінь розмелювання — 60 % з просівом крізь сито з діамет­ром отворів 0,8 мм), відбирають дві наважки по 5 г у зважені бюкси і вміщують у шафу при температурі 130 °С. При цьому температура знижується на 6 — 8 °С, а через 10 хв повертається до попередньої

позначки. Через 60 хв бюкси вийма­ють, закривають кришками, охоло­джують в ексикаторі, зважують із точністю до 0,01 г. Вологість № ви­значають за формулою

№=

100 '

де М_ь М₂— маса наважки відповід­но до і після висушування, г; к— поправний коефіцієнт (для зерна проса, гречки, рису, сорго він стано­вить 0,1; для пшениці, жита, ячме­ню — 0,3; для вівса — 0,35; для горо­ху, кукурудзи, чини, нуту — 0,45).

Різниця між паралельними зва­жуваннями — не більш як 0,25 %.

Рис. 7. Сушильна шафа СЕШ-3М

+к

_№ =₁₀₀И_-^М2^М4 ^№=¹⁰⁰І¹М₁М₃

де М₁, М₂, — маса наважки розмеленого зерна відповідно до і після підсушування, г; М₃, М₄ —маса наважки цілого зерна відповідно до і після підсушування, г; к— поправний коефіцієнт.

Визначення вологості кукурудзи в качанах.Визначають во­логість окремо зерна і стрижня. Качани обрушують вручну або за допомогою лабораторного обрушувача, беруть середню пробу масою 50 г, подрібнюють, виділяють дві наважки по 50 г і підсушують, як описано вище. Для визначення вологості стрижнів кукурудзи качан з обох боків обрізують на 2 см, а з решти його відрізують 3 шмат­ки — із середньої частини і з кінців, розрізують їх на дрібні частки і аналізують.

Вологість стрижнів кукурудзи *₂ визначають за формулою

* = М+ к .

де М5, Мб— маса наважки розмелених стрижнів відповідно до і пі­сля підсушування, г; К— поправний коефіцієнт (0,1 — при вологос­ті стрижнів менш як 15 %; 0,2 — при 15 — 25 %; 0,3 — при 25 — 35 %; 0,5 % — при 35 - 45 %).

Вологість зерна кукурудзи в качанахвизначають з відношення вологості зерна до вологості стрижня.

Вологість усієї партії кукурудзи в качанахвизначають з відно­шення маси зерна до маси стрижнів. Наприклад, при вологості зер­на 22 % і стрижня 25 % вологість кукурудзи в качанах при відно­шенні маси зерна і стрижня 76 : 24 дорівнюватиме

22 • 76+25 • 24_{22 72}%"100"=^22,72% .

На підсушуванні розмеленої наважки ґрунтується також експрес- метод визначення вологості вологоміром Чижової — ВНДІХП-ВЧ. Він складається з блоків висушування і керування. У блоці висушу­вання є дві пластини, всередині яких розміщені спіралі. За допомо­гою електричного термометра-вологоміра тут підтримується постій­на температура 155 — 160 °С. Принцип дії приладу полягає у швид­кому (протягом 3 — 5 хв) зневодненні зразків випаровуванням з тон­кого шару наважки. Для цього 5 г наважки розподіляють рівномір­но на трикутному паперовому пакеті (22 х 16 або 16 х 16 см), вису­шеному до постійної маси, прогрівають з обох боків нагрітими до робочої температури пластинами приладу. Охолоджені пакети зва­жують і визначають відсоток вологи сирої наважки. Розбіжність між результатами визначення вологості двох паралельних вимірів не повинна перевищувати 0,2 %.

Електрометричні методи визначення вологості.Для швид­кого визначення вологості партій зерна пшениці, ячменю, кукуру­дзи, проса і жита використовують електровологоміри різних систем

та конструкцій. Робота їх ґрунтується на чутливості фізичних при­ладів до вмісту вологи. Так, в основі дії приладів ИВЗ, ВКЗ, «Транс- гигро» лежить діелектричний метод вимірювання, який враховує різницю між показниками діелектричної проникності сухого зерна (2 — 4) і води (81). Навіть невелика зміна вологості зерна зумовлює значні зміни його діелектричної проникності. Переваги діелектрич­них (ємнісних) вологомірів у тому, що вони визначають вологість нерозмеленого зерна, не потребують додаткового ущільнення нава­жки, забезпечують визначення вологості в більш широкому діапа­зоні (8 — 40 %), менш чутливі до нерівномірного розподілу вологи в масі зерна.

Визначену приладами вологість зерна виражають у відсотках. її вимірюють за єдиною для всіх культур шкалою із застосуванням спеціальних коригувальних карток на кожну культуру, які встав­ляють у щілину верхньої кришки приладу.

Для швидкого визначення во­логості зерна в господарствах ви­користовують вологоміри «Колос», ВЗПК-1 (рис. 8) та ін. Вологомір «Колос-1»призначений для вимі­рювання вологості зерна та насін­ня інших культур. Принцип його дії полягає у визначенні опору ємнісного перетворювача, заван­таженого певною масою зерна. Результат вимірювання фіксуєть­ся цифровим індикатором. Межі вимірювання вологості 8 — 35 %. Абсолютна похибка при вологості 8 — 18 % становить ±1,5 %, при во­логості 18 - 35 % — ±2 %. Вимірю­вання триває 60 с.

Вологоміром «Колос-2»можна безпосередньо визначити воло­гість насіння будь-якої культури за рідинно-кристалічним індикатором. Межі вимірювання вологості 8 - 40 %.

Рис. 8. Вологомір для визначення вологості зерна жита, пшениці, ячменю, рису

Фотоелектричний аналізатор «Берег»визначає вологість сип­ких матеріалів у межах 80 % та в діапазоні температур 5 — 50 °С. Тривалість вимірювання — 30 с.

Вологомір зерна ПВЗ-10Дзастосовують для вимірювання воло­гості зерна жита, гороху, пшениці, кукурудзи та інших культур. Прилад вимірює вологість у межах 10 — 36 % з похибкою залежно від вологості зерна (±1 % при вологості 10 — 17 %; ±1,5 % — при 17 — 25; ±2 % при 25 — 30; ±2,5 % — при 30 % і більше).

Завдання

Визначити вологість зерна основним методом і на електровологомірах.

Матеріали і обладнання:сушильна шафа, електровологоміри, лаборатор­ний млин, сито дротяне з отворами діаметром 0,8 мм, ваги технічні, скляні бан­ки з притертими пробками, бюкси, склянки для зважування, зразки зерна різ­них культур і різної вологості, шпателі, ложечки, термометри, перевідні таблиці.

Заняття 6. Визначення засміченості партій зерна

Зернова маса, крім основного компонента (зерна основної куль­тури), може містити також органічні (ціле зерно інших культурних рослин, бур'янів, пошкоджені зерна основної та інших культур) і мінеральні домішки. Залежно від їх кількісного та якісного складу зернова маса має різні цінність і придатність для зберігання.

Засміченість зернової маси визначають як при надходженні її під час збирання врожаю на токи для встановлення технології очищен­ня, так і після первинного очищення з метою підготовки партій зер­на для реалізації та вторинного — при очищенні насінного матеріа­лу.

Розрізняють зернову та смітну домішки зернової маси, а в складі смітної — шкідливу домішку. Склад кожної з домішок у зерні про­довольчого призначення певної культури нормується відповідним стандартом. Вимогами стандарту керуються, визначаючи засміче­ність зерна продовольчого, кормового і технічного призначення при надходженні його на реалізацію. Наприклад, за стандартом на м'яку пшеницю норма смітної домішки становить 1,5 — 5,0 %, зерно­вої — 5 — 15 % залежно від класу. У складі смітної домішки вміст шкідливої не повинен перевищувати 0,2 — 0,5 % (за сумою), в т. ч. сажки, ріжків, гірчаку — 0,05 — 1 %, в'язелю — 0,1 %.

Для визначення вмісту смітної та зернової домішок із середньо­добової проби з точністю до 0,1 г беруть наважку масою: пшениці, жита, ячменю, гречки, вівса, рису, сочевиці дрібнонасінної, вики — 50 г; сочевиці тарілкової, бобів кормових — 200 г; кукурудзи, гороху, квасолі, чини, нуту — 100 г; проса, сорго — 25 г. У цій же наважці визначають і вміст дрібних зерен.

Вміст зіпсованих та пошкоджених зерен визначають у наважці пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, проса, сорго масою 10 г, греч­ки — 5 г; вміст шкідливої домішки визначають окремо, наприклад, уражених сажкою зерен у наважці масою 20 г; пшениці, жита та інших культур — 200 г; ячменю — 500 г; вміст пажитниці — у на­важці масою 200 г; вміст ріжків, зерен (насіння), пошкоджених не- матодою, в'язелю барвистого, гірчаку повзучого, софори китникопо- дібної, геліотропа опушеноплідного, триходесми сивої, термопсису ланцетного — у наважці масою 500 г; буркуну та цибулинок дикого часнику — 500 г; гальки — 500 г; металомагнітної домішки — у на­важці масою 1 кг. У районах, неблагополучних щодо засміченості зерна (насіння) насінням геліотропа опушеноплідного, для аналізу беруть наважку 1 кг.

Аналіз середньої проби на засміченість починають з визначення вмісту крупної домішки за середньою пробою. Середню пробу зважу­ють, просіюють на ситах з отворами діаметром 6 мм. У зерні крупно- насінних культур (кукурудза, горох, кормові боби, квасоля, нут, чина, сочевиця тарілкова) домішку виділяють із середньої проби вручну і зважують за фракціями (зернова, смітна, шкідлива). Після визна­чення і видалення крупної домішки визначають решту домішок.

Із середньої проби беруть наважку і просіюють її на ситах з отво­рами відповідного діаметра (табл. 5). Сита встановлюють так: на під­дон — сито для відокремлення проходу, що належить до смітної до­мішки, далі — сито для виділення дрібного зерна і, нарешті, сито для визначення крупності зерна. Наважку насипають на верхнє сито і повторюваними рухами уздовж поздовжніх отворів просіюють зерно бобових протягом 1 хв, інших культур — 3 хв при 110 — 112 рухах за хвилину. У сходах сит вручну виділяють смітну та зернову домішки.

Для виділення компонентів смітної та зернової домішок у зерні кожної зернової (зернобобової, олійної) культури треба ознайомити­ся з ними за розділами стандарту «Склад смітної та зернової доміш­ки». Із проходу нижнього сита вилучають тільки шкідливу домішку, а решту компонентів відносять до смітної домішки.

Компонентами смітної домішки всіх культур є: мінеральна домі­шка (пісок, земля, галька), насіння бур'янів, органічна домішка (полова, частинки стебел тощо), прохід нижнього сита, зерна основ­ної культури з явно зіпсованим ядром (прогнилі, запліснявілі, обву­глені, підсмажені, виїдені шкідниками), шкідлива домішка.

У партіях зерна найчастіше трапляються такі компонента шкід­ливої домішки: насіння гірчаку повзучого, гірчаку рожевого, куко­лю, амброзії, канадської злинки. До смітної домішки відносять та­кож зерна культурних рослин, які значно відрізняються від зерен основної культури хімічним складом, фізичними властивостями (наприклад, зерно гороху, вівса у зерні продовольчої пшениці).