4. Мінімізація негативного впливу техніки.

Пересування техніки полем спричинює негативні явища, пов'язані з підвищеним тиском на ґрунт та буксуванням рушіїв:

а) погіршення фізичних та фізико-механічних властивостей ґрунту (щільності, пористості, твердості, питомого опору тощо);

б) необхідність проведення додаткового обробітку за підвищеного опору ґрунту;

в) посилення водної і вітрової ерозій ґрунту;

г) зниження врожайності сільськогосподарських культур.

Спрощено ущільнення ґрунту визначають за середнім тиском на нього рушія. В сучасному уявленні воно прямо пропорційно залежить від максимального тиску рушія на ґрунт, площі опорної поверхні, ширини рушія, інтенсивності накопичення незворотних деформацій ґрунту, числа проходів техніки по одному сліду.

Для зменшення негативного впливу рухомої техніки на ґрунт вживають заходів, які умовно можна об'єднати в три групи.

1. Агротехнічні та агрохімічні - спрямовані на підвищення стійкості ґрунту до ущільнювальної та руйнівної дії техніки. Досягають цього збільшенням вмісту органічної речовини, поліпшенням загальних фізичних і фізико-механічних властивостей удобренням, хімічною меліорацією, штучним структуроутворенням, мінімізацією обробітку ґрунту за рахунок застосування полицевого обробітку, зменшення його глибини.

2. Технологічні полягають у зменшенні числа проходів техніки полем, у тім числі за рахунок використання комбінованих і широкозахватних агрегатів, заміни механічного обробітку ґрунту внесен­ням гербіцидів; застосуванні способів руху, за яких зменшується площа ущільненої поверхні, зокрема човникового; впровадженні мостового землеробства .

3. Конструкторські - основними завданнями яких є зменшення тиску техніки на ґрунт та її буксування.

Реалізують їх такими основними шляхами:

а) зменшенням маси тракторів за рахунок застосування міцніших і легших матеріалів;

б) зниженням робочої швидкості тракторів на ґрунтах із підвищеною вологістю і здатних до ущільнення;

в) вирівнюванням центра ваги для досягнення однакового тиску передніх і задніх коліс трактора на ґрунт;

г) розміщенням колісних рушіїв за схемою «катамаран» (на одній осі) або «тандем» (один за одним);

д) зменшенням контактного тиску на ґрунт за рахунок зниження внутрішнього тиску повітря в шинах, застосування шин підвищеної еластичності; широкопрофільних та аркових шин;

є) поліпшенням конструкції гусеничних рушіїв у напрямках звуження і видовження контактної поверхні, збільшення кроку гусениці, кількості опорних котків, застосування пружинних шарнірів.