Лекція 7 Пестициди План

1. Проблеми застосування пестицидів

2. Способи захисту рослин

1. Пестициди - загальноприйнята збірна назва групи хімічних засобів захисту рослин, яка включає:

- інсектициди - захист від шкідливих комах;

- акарициди - захист від шкідливих кліщів;

- інсектоакарициди - одночасний захист від комах і кліщів;

- афіциди - знищення попелиць;

- нематоциди - захист від нематод;

- ліматициди - захист від слимаків;

- родентициди - боротьба із гризунами;

- фунгіциди - захист від грибкових захворювань;

- бактерициди - боротьба з бактеріальними хворобами;

- гербіциди - боротьба зі шкідливою трав'яною рослинністю;

- арборициди - знищення деревинної або чагарникової рослинності;

- альгіциди - знищення водоростей.

Крім того бувають овициди (для знищення яєць) та ларвіциди (для знищення личинок).

Загалом пестициди становлять незначну частину загальної маси забруднювачів, але є дуже небезпечними завдяки високій біологічній активності. Надходження у агроландшафт відбувається при проведенні хімічних заходів боротьби, внаслідок випаровування, під час зберігання і транспортування. Крім гострої токсичності, пестициди мають кумулятивний ефект. Вивчення дії та перетворення пестицидів в екосистемах вивчає екотоксикологія.

Хімічні особливості пестицидів:

1. Постійна циркуляція у біосфері, здатність накопичуватися у різних її шарах.

2. Висока біологічна активність.

3. Необхідність застосування високих концентрації для забезпечення ефекту.

4. Стійкість в природних умовах і передача по харчових ланцюгах;

5. Накопичення у організмах до біологічно активного рівня.

Вплив пестицидів на біосферу буває:

1. Локальна дія:

а) безпосередньо на шкідливі організми;

б) побічно на інші організми, грунт, воду.

Ефективність визначається дозою, формою, способами використання, вибірковістю дії та швидкістю розпаду.

2. Наближена післядія (ландшафтно- регіональна). За тривалістю і характером впливу залежить від релʼєфу, грунтових і кліматичних умов.

3. Віддалена післядія (регіонально-басейнова). Характерна для стійких препаратів, здатних мігрувати в басейни рік у вигляді розчинів, сумспензій або у складі грунтових колоїдів. Тривалість 3-5 років і більше.

4. Глобальна післядія. Охоплює всю біосферу в цілому та її окремі компоненти. Повʼязана з перенесенням персистентних пестицидів у вигляді розчинів, аерозолів і суспензій повітряними та водними течіями, штормами, циклонами, міграціями живих організмів, переміщенням транспорту, випробуванням ядерної зброї і військовими дфіями. Проявляється поступово і може послаблюватися такими факторами, як інсоляція, ультрафіолетова радіація, атмосферні опади, донні відкладення морів і океанів. Загальна післяґдія на живі організми може проявлятися лише через декілька поколінь при умові накопичення значних мас пестицидів на материкахі в океані.

Крім прямої дії пестициди мають і непряму дію, яка включає:

1. Видова зміна біоценозів. Як результат – поява нових шкідників та збудників хвороб.

2. Розвиток резистентності шкідливих організмів до пестицидів. Генетичне привикання та накопичення залишків пестицидів.

3. Накопичення і передача по харчових ланцюгах.

Циркуляція пестицидів можлива у таких напрямках:

1. Повітря – рослини – грунт – рослини – травоїдні тварини – людина.

2. Грунт – вода – зоофітопланктон – риба – людина.

Охорона біосфери та харчових продуктів від забруднення пестицидами передбачає:

• удосконалення асортименту, використання оптимальних та екологічних речовин, менш токсичних, більш ефективних і селективних;

• посилення вимог до препаратів шляхом створення ефективних законодавчих заходів, що перешкоджають використанню препаратів з несприятливими санітарно-токсикологічними та екологічними властивостями;

• інтегрований підхід, що передбачає зниження обсягу застосування хімічних засобів за рахунок використання альтернативних прийомів і вдосконалення прогнозу та контролю за поширенням шкідливих організмів;

• відбір асортименту відповідно до конкретних умов місця і часу та дотримання науково-обгрунтованих технологій;

• застосування проти мігруючих шкідників крайової обробки полів, локальне внесення пестицидів, дотримання строрків;

• розробка і використання біологічних інсектицидів (мікробіопрепарати, регулятори росту комах, антифіданти);

• урахування біологічних особливостей шкідників та корисних організмів.

Таким чином, використання пестицидів повинно не руйнувати агроценози, а корегувати в напрямку оптимізації фітосанітарного стану.

2. Способи захисту рослин. Існує дві основи: концепції захисту рослин від шкідників. Агротехнічний метод. Грунтується на принципах взаємовідносин між рослинами, шкідниками та біосферою. Дозволяє створити несприятливі умови для розвитку та розмноження шкідливих видів і сприятливі – для росту і розвитку пошкоджених ними рослин, а також для користних видів тварин.

Агротехнічні заходи носять профілактичний характер, основані на регулюванні наявності їжі для шкідників та кліматі. Важливим є так5ож підвищення активності природних популяцій ентомофагів. Найбільше значення мають:

• сівозміна. Чергування культур обмежує розмноження шкідників;

• обробіток грунту. Своєчасний і високоякісний обробіток грунту сприяє швидкому розкладанню післяжнивних решток і бурʼянів разом із збудниками хвороб. Крім тогополіпшуються умови для хижаків, жуки і личинки яких живляться шкідливими комахами;

• добрива. Використання їх безпосередньо знищує шкідників, погіршує умови живлення шкідливих організмів на рослинах, змінює темп росту і розвитку рослин, підвищує їх стійкість до пошкодження та ураження хворобами. Незбалансованість норм добрив, особливо азоту, є однією із суттєвих причин підвищення чисельності шкідників;

• підготовка насіння. Очистка і сортування насіння зменшує кількість шкідників, які розвиваються усередині насіння, а також ряду збудників хвороб;

• оптимальні строки робіт. Недотримання строків призводить до підвищення шкідливості комах, а також, повʼязаних із ними, вірусних хвороб;

• знищення бурʼянів. Бурʼяни сприяють посиленому розмноженню багатьх шкідників і розвитку хвороб, мають спільні хвороби із культурними рослинами і нерідко відіграють роль проміжних джерел збудників цих хвороб;

• просторова ізоляція. Розповсюдження шкідників можна обмежити за допомогою просторової ізоляції їх від територій, де відбувається їх нагромадження і розмноження;

• використання стійких сортів і гібридів сільськогосподарських культур;

Біологічний метод. Оснований на використанні живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для зменшення чисельності та згубної дії шкідників, і створення сприятливих умов для корисних видів. Включає 4 послідовні фази: вивчення, інтродукція, розведення і збереження.

• вивчення. Фундаментальні наукові дослідження в галузі таксономії, біології, фізіології, генетики, екології, динаміки популяцій, методів розмноження і живлення. Вони охоплюють, у першу чергу, паразитів хижаків, патогенні організми, а також їх господарів;

• інтордукція. Включає польові досліди для визначення відносного значення природних ворогів, порівняно з іншими факторами, що впливають на чисельність популяції господаря. Інтродукція природних ворогів визначає всі етапи акліматизації іноземних природних ворогів. Є найбільш легким і перспективним підходом;

• розведення. Розведення ентомофагів із метою підвищення їх ефективності регулювання чисельності популяцій господаря. Порівняно нова і маловивченга область. Буває періодичним (повторне внесення корисних видів) та інноваційним (виведення нових форм, більш ефек5тивних у певних умовах);

• збереження. Має на меті зробити природного ворога більш прристосованим до умов даного природного середовища. У цьому аспекті є важливим вибір раціональних строків проведення технологічних операцій, зміна затінення або сонячного освітлення, підвищення вологості шляхом вирощування покривних культур, забезпечення дорослих ентомофагів вуглеводною і білковою їжею, послідовною появою необхідних фаз розвитку господарів, сховищами чи місцями для розмноження. Різноманітність флори і фауни в даній області може виявитися в цьому випадку дуже корисною, особливо для неспеціалізованих хижаків.

Крім збереження необхідним є розумне використання хімічного обробітку. У будь-якому фауністичному комплексі чисельність ряду фактичних, а також потенційних шкідників, регулюється природним шляхом. Безсистемне використання хімікатів серйозно порушує взаємодію господарів з їх природними ворогами, внаслідок чого виникнуть «біологічні вибухи», або «порушення рівноваги», як результат неоднакової токсичності дії препаратів на господарів і його ворогів. Хімічна боротьба при вдалому поєднанні з агрономічними та біологічними методами дозволяє не тільки підвищити ефективність знищення, але й зменшити негативний вплив хімікатів на біосферу.

Літерартура:

1. Городній М.М., Шикула М.К., Гудков І.М. та ін. Агорекологія.- К.: Вища школа, 1993.- 416 с.

2. Писаренко В.М., Писаренко П.В., Перебійник В.І. та ін. Агроекологія: Теорія та практикум.- К.: Видавництво «ІнтерГрафіка», 2003.- 320 с

3. Гончар М.Т. Экологические проблемысельскохозяйственного производства.- Львов: Выща школа, 1986.- 144 с.

4. Жарінов В.І., Довгань С.В. Словник-довідник по агроекології.- К., 2001.- 376 с

5. Куценко О.М., Писаренко В.М. Агроекологія.- К.: Урожай, 1995.- 256 с.

6. Лимарь А.О. Экологические основы систем орошаемого земледелия.- К.: Аграрная наука, 1997.- 400 с.

7. Мануш С.Г. Сельськое хозяйство и охрана фауны.- М.: Агропромиздат, 1990.- 112 с.