1.6. Дія іонізаційного випромінювання на тварин.

За радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь тваринництво є найбільш уразливою галуззю сільськогосподарського виробництва. Це пояснюється тим, що разом із зовнішнім опроміненням в організм тварин можуть надходити великі кількості радіонуклідів із забрудненими кормами, водою, особливо за пасовищного їх утримання.

Реакція тварин на опромінення визначається низкою фізичних і біологічних чинників. До фізичних чинників належать вид випромінювання, доза і динаміка її формування (потужність дози, фракціювання її в часі), розмір, локалізація опроміненого поля, розподіл дози в організмі. Біологічними чинниками насамперед є ті, що визначають відміни в радіочутливості за однакових умов опромінення: вид, вік, стать, вихідний стан та індивідуальні особливості тварин.

Ефективність гама-випромінювання у 8 - 20 разів вища порівняно з бета-випромінюванням. За одночасного зовнішнього альфа- і бета-опромінення однаковими дозами уражувальний ефект за рахунок бета-випромінювання збільшується приблизно на 10 %.

Одним із виявів системних реакцій на опромінення є підвищення чутливості тварин до збудників інфекційних хвороб і зниження імунореактивності.

Тяжкі радіаційні ураження призводять до швидко наростаючого порушення білково-азотного обміну, посилення активності протеаз тканин, наслідком чого є збільшення ендогенного розкладання білків, швидке зменшення маси тіла опромінених тварин і отруєння організму продуктами неповного білкового розщеплення.

Інтегральним показником радіаційного ураження є тривалість життя тварин. Тому одним із основних критеріїв оцінки біологічної дії іонізуючого випромінювання вважають смерть тварини і застосовують поняття летальної і півлетальної доз опромінення. Півлетальна доза (ЛД_50-30) - це мінімальна доза радіації, яка спричинює загибель 50 % тварин упродовж перших 30 діб після опромінення. Летальна доза (ДД_100-30) - доза, яка призводить до загибелі всіх тварин за той самий строк.

Залежно від характеру взаємодії іонізуючого випромінювання (гострого чи тривалого, пролонгованого) за відносно високих поглинених доз може настати променева хвороба тварин. У сільськогосподарських тварин за ступенем тяжкості розрізняють чотири стадії гострої променевої хвороби: легку (доза 1,5 - 2 Гр), середню (2,5 - 4), тяжку (4 - 6) і дуже тяжку (> 6 Гр).

Реакція тварин на надходження всередину організму великих доз стронцію-90 мало різниться від реакції на зовнішнє опромінення, оскільки в обох випадках наслідком радіаційного ураження є розвиток кістковомозкового синдрому. Найбільше ураження тварин радіонуклідами спостерігається за комплексної їх дії на організм від великої кількості джерел іонізуючого випромінювання (зовнішнє опромінення радіонуклідами, які знаходяться на пасовищі, у фермських приміщеннях; внутрішнє - інкорпорованими в тілі тварин радіонуклідами, які надходять з кормом, повітрям, яким тварини дихають, тощо).