2. Причини та наслідки порушення стійкості агроекосистеми

Причини порушення стійкості агроекосистем починаються на рівні недостатнього еколого-технологічного обґрун­тування проектів, техніки, технологій, управлінських рішень, нау­ково-технічних новацій в агропромисловому комплексі України, що ініціює не тільки економічні, а й екологічні прорахунки.

За численними даними, переущільнення ходовими системами машино-тракторних агрегатів багатьох орних земель країни може перевищувати допустимі межі, поширюватись поза оброблюваний шар, при цьому різко погіршуються повітроємність, водопроникність, агрономічні якості порового простору, зменшується діапазон активної вологи. Тим самим погіршуються умови росту коренів, використання мінеральних (особливо азотних) доб­рив, підвищуються витрати паливно-мастильних матеріалів на ви­конання наступних механічних операцій. Помітне погіршення еко­логічних, насамперед ґрунтово-фізичних, чинників призводить до зниження урожайності більшості культур на 10 - 15 %. За ущільнення дерново-підзолистих ґрунтів до 1,40 г/см³ швид­кість росту коренів кукурудзи зменшувалась в 1,5-2 рази, урожай­ність — відповідно в 2 - 4 рази.

Часті обробітки також руйнують структуру ґрунтів, збільшують ступінь мінералізації гумусу. Інтенсивний полицевий обробіток, надмірне насичення сівозмін просапними культурами, ерозія, надмірне зрошення, недостатнє внесення органічних добрив - все це призводить до істотного зни­ження вмісту гумусу. За останні десятиліття в багатьох країнах світу вміст і запаси гу­мусу в ґрунтах, що використовуються під ріллю, зменшились на 15 - 25 %, а в деяких - на 50 % попереднього вмісту. Значні втрати гу­мусу і в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Середньорічні втрати гумусу за останні 20 років порівняно з темпами його втрат за попередні 80 років зросли в Лісостеповій зоні в 1,65 раза, Степо­вій - у 2,4, Поліській - у 8,4 раза. Щорічні втрати гумусу через підвищення темпів мінералізації органічної речовини порівняно з його нагромадженням досягають 18 млн т на всій площі ріллі, або 0,6 т/га за рік.

Цілковите припинення або зведення до мінімально допустимих втрат гумусу спроможні забезпечити регіональні екологічно збалансовані ґрунтозахисні безплужні системи землеробства, важливою ланкою яких поряд із контурно-меліоративною організацією території, комплексом протиерозійних заходів є ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарсь­ких культур, основані на мінімізації обробітку ґрунту..