logo
АГРЕК_ЛЕКЦ_Н

6. Агролісомеліорація.

В Україні майже 40 % орних земель охоплено ерозійними процесами і більш ніж половина потерпає від посух. Щорічні втрати ґрунту від ерозійних процесів становлять близько 600 млн. т, у тім числі гумусу - понад 20 млн. т, щорічні сумарні втрати від ерозії перевищують 40 млрд. грн.

Серед природних явищ на земній поверхні найбільшої шкоди завдають водна і вітрова ерозії ґрунтів. Систематичний змив і здування родючої частини ґрунту, розмив ґрунтів, втрата вологи, замулення водоносних джерел, руйнування споруд і комунікацій - далеко не повний перелік негативних наслідків цих складних процесів. Для боротьби з ерозією ґрунтів вживають організаційно-господарських, агротехнічних заходів, використовують гідротехнічні споруди. Проте найбільш довготривалими й ефективними заходами протиерозійного комплексу є захисні лісові насадження.

Система насаджень включає: 1) водорегуляційні; 2) прибалкові; 3) прияружні смуги; 4) насадження на різних частинах балкових систем і схилах ярів.

Водорегуляційні лісові смуги завширшки 12,5 м влаштовують на схилах зі стрімкістю понад 2°, перпендикулярно до лінії стоку. На ділянках, де ерозія виявляється сильно, їх створюють на схилах зі стрімкістю понад 1°.

Прибалкові лісові смуги влаштовують по брівках балкових систем з інтенсивними береговими розмивами, а прияружні - вздовж великих ярів II і III стадій розвитку. Ширина смуг визначається інтенсивністю розмиву і може досягати 15-21,5 м, конструкція смуг щільна, з чагарниковим підліском.

В єдиному взаємозв'язаному комплексі лісові посадки зменшують швидкість вітрів, сприяють рівномірному розподілу снігу на полях, утепленню ґрунтів, поліпшенню їх водопроникності, вбиранню весняного і зливового стоку води.

Для боротьби із засухою й отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур будують зрошувальні системи. Проте досвід засвідчив, що одне лише зрошення не захищає сільське господарство від атмосферних засух і суховіїв, під дією яких за оптимальної вологості ґрунту урожай знижується на 30 % і більше. На відкритих полях через інтенсивне споживання води сільськогосподарськими культурами рівновага між поглинанням води і витратою її рослинами на випаровування порушується. І хоча в грунті є достатньо вологи від поливу, коренева система рослин у дні із засушливою (суховійною) погодою не встигає подавати воду в надземні їх частини; створюється недостатнє обводнення тканин, порушується водне і повітряне живлення, що призводить до зниження врожаю.

На полях, захищених лісовими смугами, в результаті поліпшення мікроклімату ці чинники значно ослаблюються. Поліпшення водного режиму рослин активує фотосинтез і перебіг синтетичних процесів. Все це позитивно впливає на ріст сільськогосподарських культур і формування врожаю.

Піщані землі й борові піски займають в Україні, особливо на Поліссі значні площі (понад 1 млн га). Першим етапом комплексного освоєння пісків є створення захисних лісових насаджень. Вони закріплюють піски, поліпшують ландшафти, сприяють ширшому використанню прилеглих пісків і веденню стабільного землеробства, відновленню екологічної рівноваги, порушеної пасовищною дегресією, і тим самим залучають непридатні (кинуті) землі до розряду продуктивних. Крім того, розведення лісу на пісках з метою отримання деревини - економічно вигідна справа. Рентабельність лісогосподарського виробництва (лісовирощування, переробка деревини, хвої та ін.) у лісгоспах на піщаних землях досягає 20 - 40 % і більше.