logo
АГРЕК_ЛЕКЦ_Н

Екологічні проблеми тваринницьких комплексів

В сучасних умовах застосування інтенсивної технології тваринництва призводить до появи певного ряду екологічних проблем. Серед них першочергове значення набувають: евтрофікація водойм, нагромадження патогенної мікрофлори та забруд­нення атмосфери сірководнем, аміаком, молеку­лярним азотом.

Ступінь загального забруднення значно залежить від кількісної та якісної характеристики гнойових стоків, до складу яких, як правило, входять: екскременти тварин, залишки кормів, вовна та ще­тина, і технологічна вода. Добовий вихід екскрементів може досягати 30кг на одну тварину.

На забруднення атмосфери суттєво впливає неправильне зберігання і використання безпідстилкового гною. При відкритому способі зберігання випаровується аміак, молекулярний азот та інші його сполуки. Газоподібні продукти розпаду зумовлюють неприєм­ний запах.

Рідкий гній містить значну кількість патогенних орга­нізмів, наявність яких є причиною поширення ін­фекційних хвороб, при його анаеробному розкладі утворюються шкід­ливі гази (сірководень, аміак), жирні кисло­ти, аміни та інші сполуки з неприємним запахом.

Попадання безпідстилкового гною і стоків у ґрунт призводить до його бактеріального зараження. Патогенні бактерії зберіга­ються в ґрунті полів зрошення протягом 4-6 місяців. Сіль­ськогосподарські культури, які вирощують на таких полях, заражуються патогенними бактеріями. Крім того створюються сприятливі умови для розповсюдження яєць гельмінтів.

Тваринницькі комплекси сильно забруднюють поверхневі во­дойми та підземні води. Велика кіль­кість біогенних елементів, яка надходить у ці джерела викликає масове отруєння водних організмів, різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст кисню.

При розміщенні комплексів необхідно враховувати відстань до населених пунктів та наявність достатньої землеробської площі для використання гною, витримувати обґрунтовані норми навантажень поголів’я на 1га, використовувати стоки, розбавлені поливною водою при дощуванні, застосовувати зелені насадження.

Важлива і просторова ізоляція. Для великих комплексів санітарна зона повинна бути достатньою: птахофабрики – 2,5км, комплекси ВРХ – 3км, свинарські –10-15 км і більше.