4.3. Система удобрення

Система удобрення — це комплекс науково обґрунтованих при­йомів раціонального екологічно чистого використання органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів, розрахований на рота­цію сівозміни, в якому передбачено норми, строки, способи та своє­часність заробляння в ґрунт добрив залежно від запланованого урожаю, біологічних особливостей, чергування культур у сівозміні з урахуванням властивостей та поєднання органічних, мінеральних добрив, їх прямої дії та післядії, ґрунтово-кліматичних і економіч­них умов господарства, охорони навколишнього середовища.

Основними завданнями системи удобрення є:

1) вирощування високих і стабільних урожаїв з високою якістю продукції;

2) забезпечення максимально можливої продуктивності сівозміни;

3) систематичне підвищення і раціональне використання родючо­сті ґрунту за доцільного застосування добрив;

4) підвищення окупності одиниці внесених добрив і продуктивно­сті праці;

5) зниження собівартості виробництва сільськогосподарської про­дукції, забезпечення високого прибутку господарства.

Під час складання системи удобрення особливу увагу треба приділяти балансу біогенних елементів - складових елементів живих організмів, без яких неможливе їх існування.

Баланс основних елементів живлення визначається співвідношенням між загальним винесенням їх урожаєм та кількістю, що повертається в ґрунт. Баланс може бути позитивним, якщо елементів живлення в ґрунт вноситься більше, ніж виноситься урожаєм, і негативним, якщо урожаєм їх виноситься більше, ніж повертається у грунт.

Прийоми та способи застосування добрив. Способи та строки внесення добрив визначаються біологіч­ними і сортовими особливостями культур, попередників, ґрунтово-кліматичними умовами й організаційно-господарськими можливос­тями господарства. Основними способами застосування добрив є розкидний і локальний. За призначенням внесення добрив цими способами може бути основним, рядковим або підживленням.

Розкидний спосіб внесення добрив передбачає суцільний рівномірний розподіл їх по поверхні з наступним зароблянням у ґрунт при основному, передпосівному, припосівному внесенні, а також як підживлення. В разі оранки плугом із передплужником понад 80 % гранульованих добрив потрапляє в шар ґрунту 8-18 см, а за оран­ки без передплужника вони рівномірно розподіляються по всьому орному шару ґрунту. Якщо добрива заробляють у ґрунт культиваторами або боронами, 50 - 80 % їх залишається в шарі ґрунту 0-2 см, а 81-100% - розміщується в шарі 0 - 6 см. За безвідвального об­робітку добрива в ґрунті розподіляються локально.

Локальний спосіб внесення добрив порівняно з розкидним дає змогу зменшити поверхню взаємодії добрива з ґрунтом, що сприяє кращому засвоєнню елементів живлення рослинами, підвищує врожайність зернових культур на 2 - 5 ц/га, зерна кукурудзи - на 5 - 8, картоплі, коренеплодів, овочевих культур - на 20 - 40 ц/га і більше. Підвищення врожайності за локального внесення пояснюють меншим вбиранням елементів живлення ґрунтом, кращим їх усвоєнням рослинами та меншими втратами газоподібних сполук азоту. Так, коефіцієнт використання фосфору з суперфосфату за цього способу внесення зростає в 2 - 3 рази.

Строки внесення добрив. Розрізняють передпосівне (основне), припосівне (рядкове, гніздо­ве) внесення добрив і підживлення (внесення добрив протягом веге­тації рослин). В основне внесення дають повну норму органічних добрив і 70 - 80 % річної норми мінеральних.

Розподіл норми основного фосфорно-калійного добрива на основ­не внесення і для підживлення неефективне, особливо в умовах не­достатнього зволоження.

Весняне внесення гною та компостів призводить до подовження строків виконання ранньовесняних робіт, внаслідок чого знижують­ся прирости врожайності та оплати одиниці добрива, значно зрос­тають втрати поживних речовин.

В умовах виробництва часто доводиться довносити добрива наве­сні під передпосівний обробіток ґрунту. Такий спосіб їх внесення не повною мірою сприяє підвищенню врожайності, зменшує оплату одиниці добрива врожаєм.

Припосівне внесення добрив передбачає заробляння їх під час сівби неподалік від рядків або гнізд на 2 - 3 см глибше і збоку від насіння. Відхилення за рядкового внесення від встановленої глиби­ни не повинно перевищувати ±1,5 см.

Підживлення - це внесення добрив під час вегетації рослин з метою посилення їх живлення в певні періоди розвитку і форму­вання окремих органів рослин, сприяння відпливу поживних речовин, підвищення якості продукції. Підживлення за часом їх прове­дення поділяють на ранні (ранньовесняні) і пізні, за призначен­ням - на кореневі й позакореневі.

Застосовуються добрива і з поливною водою, яке передбачає їх внесення як на поверхню, так і в глиб ґрунту. Нині дедалі ширше виристовують крапельне зрошення.