7. Ґрунтозахисні сівозміни

Ґрунтозахисними називають сівозміни, в яких набір, розміщення і чергування сільськогосподарських культур забезпечують під­вищення врожаїв, захист ґрунтів від водної та вітрової ерозій, ство­рюють умови для підвищення родючості еродованих та ерозійно небезпечних земель. Впровадження цих сівозмін у виробництво поєднують із контурно-меліоративною організацією території, яка включає спорудження різних водорегулювальних систем, смугове розмі­щення посівів, залуження відповідно до змитості ґрунту, стрімкості схилу та ґрунтозахисної ефективності культур.

Залежно від співвідношення зернових і кормових культур ґрунтозахисні сівозміни бувають польові та кормові. Ці сівозміни здебільшого розміщують на середньо- та сильнозмитих ґрунтах, а також на ерозійно небезпечних площах зі схилами 3-7°. В них передбачають переважно 2 - 3 - річне використання багатокомпонентних сумішей трав, озимі зернові культури та однорічні 2 – 3 -укісні суміші; просапні культури виключаються або використовуються лише за смугового розміщення культур.

Добираючи культури для ґрунтозахисних сівозмін, особливу увагу треба звертати на те, як вони задовольняють потреби господарства, забезпечують захист ґрунтів від ерозії, сприяють підвищенню родючості еродованих ґрунтів, впливають на роботу машино-тракторних агрегатів під час сівби, догляду за посівами та збирання врожаю.

У ґрунтозахисних сівозмінах Полісся та Лісостепу значна частка багаторічних трав (30 - 70 %), належна увага приділяється вирощуванню зернових культур (20 - 50 %) і однорічних трав (10 - 20 %), а на піщаних і супіщаних ґрунтах (30 - 40 %) та післяжнивним посівам (10 - 30 %). На насичення ґрунтозахисних сівозмін різними культурами впливає гранулометричний склад і зволоження ґрунтового покриву. У районах з достатнім зволоженням висівають переважно конюшину, а з нестійким зволоженням - люцерну або еспарцет.

Велику ґрунтозахисну ефективність та продуктивність забезпечують суміші багаторічних трав. У районах достатнього зволоження висівають конюшину зі злаковими травами та люцерну з еспарце­том, а в районах нестійкого і недостатнього зволоження - люцерну еспарцетом та злаковими травами.

Добре захищають ґрунт від ерозійних процесів післяжнивні й післяукісні посіви багаторічних трав та їх сумішей.

Розрізняють кулісні, смугові, проміжні, сумісні посіви. Кулісні посіви - це смуги або окремі рядки високорослих рослин, висіяних у паровому полі впоперек напрямку панівних вітрів з метою зменшення сили вітру, затримання й накопичення снігу, захисту озимих культур та багаторічних трав від вимерзання. Такі посіви практикують у Степрвій та Лісостеповій зонах з використанням соняшнику, кукурудзи, сорго, білої гірчиці та інших високорослих культур, їх культивують також для збільшення запасів води в ґрунті та боротьби з ерозією.

Кулісні посіви складаються з 1-2-3 рядків рослин, висіяних широкорядно (60 см), більш поширені дворядні куліси.

Смуговими називають посіви, коли поле зайняте не однією культурою чи паром, а кількома культурами, які розміщують не суцільно, а точно чергують окремими смугами (стрічками) з метою забезпечення захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозій. Для захисту від водної ерозії смугові посіви влаштовують на схилах понад 2° і протяжністю 150- 200 м, для захисту від вітрової ерозії - перпен­дикулярно до напрямку панівних вітрів або з допустимим відхиленням від нього.

Смуги посівів поділяють на протистічні та противітрові.

Протистічні смуги (для захисту від водної ерозії) розміщують перпендикулярно до основного напрямку руху схилом рідкого стоку або з допустимим відхиленням від напрямку горизонталей. Ці смуги бувають:

1) паралельними (розміщені впоперек загального схилу, але не суворо по горизонталях);

2) контурними (спрямовані суворо по горизонталях);

3) контурно-паралельними (зорієнтовані суворо паралельно, здебільшого вздовж горизонталей з допустимим відхиленням від них);

4) контурно-паралельними із залуженням основних улоговин (водостоків).

Противітрові (протидефляційні) смуги розміщують перпендикулярно (або з відхиленням на 30 - 35°) до напрямку панівних вітрів, які спричинюють пилові бурі.

Усі види смугових посівів крім противітрових застосовують для запобігання як водній, так і сумісній дії водної і вітрової ерозій. За складного, пересіченого улоговинами рельєфу вдаються до контур­но-смугового спрямування посівів із залуженням улоговин.

Смугові посіви розміщують двома способами: смуги однорічних трав чергують зі смугами багаторічних; смуги із густопокривних культур - з ерозійно нестійкими фонами або посівами просапних культур

Проміжними посівами називають посіви сільськогосподарських рослин у період часу, вільний від виро­щування основних культур сівозміни. Залежно від строків, способів сівби і тривалості вирощування проміжні культури поділяють на підсівні, післяукісні, післяжнивні та озимі.

Сумісними називають посіви двох або кількох культур на корм (зернофураж), висіяних одночасно чи в різні строки автономно - стрічками, смугами. Збирають їх одночасно в один транспортний засіб або окремо.

Залежно від мети із сумісних посівів можна отримувати: корми з більшим вмістом протеїну; посів, що не вилягає, завдяки наявності в ньому виду або сорту з такою властивістю; суміш компонентів з різними періодами вегетації. Завдалого добору рослин сумісні посіви стійкіші до хвороб, шкідників і бур'янів.