5. Стратегія сталого розвитку агропромислового комплексу

Головною проблемою землеробства XXI ст. в Україні, особливо першої його половини, буде забезпечення належної продовольчої бази країни і звільнення від продовольчої залежності шляхом виробництва власної конкурентоспроможної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, продукції, доступної споживачу.

Найістотнішим чинником вирішення проблеми землеробства майбутнього є його стабілізація. Земля має використовуватись з урахуванням інтересів рослинництва і тваринництва, захисту навколишнього середовища від забруднення. Виходячи з політичних, соціальних, економічних, енергетичних, матеріальних і екологічних умов площу оброблюваних земель в Україні треба зменшити щонайменше на 10 млн. га порівняно з 1990 р. і перевести їх у природні кормові угіддя.

У рослинництві дуже важливо підвищити рівень використання фотосинтетично активної радіації (ФАР), адже це єдина галузь, яка здатна виробляти хімічну енергію завдяки унікальним фотосинтетичним властивостям рослин. Акумульована ними сонячна енергія переходить у продукти харчування і сировину для промисловості, задовольняє потреби людей.

Вирощування сільськогосподарських культур, як і виробництво спеціальної продукції, матиме регіональний характер, їх розміщують з урахуванням агробіологічної доцільності.

Майбутнє - за технологіями, які стануть головною ланкою виробничого процесу. Основним напрямом вдосконалення технологій буде впровадження нових високоврожайних сортів, які краще скуповують затрачені на них ресурси, реалізація наукових розробок у галузі молекулярної генетики, біотехнології сільськогосподарських рослин і тварин. Технології вдосконалюватимуться також шляхом мінімізації, застосування комбінованих агрегатів.Особливістю вдосконалення технологій стане освоєння нової (альтернативної) системи удобрення, що забезпечить високу ефективність поживних речовин і мінімальний негативний вплив на довкілля.

Відтворення родючості й охорона ґрунтів залишаться головними чинниками стабілізації землеробства. Саме зменшення площі ріллі забезпечить охорону і збереження землі для майбутніх поколінь. Насичення ґрунтів органічною речовиною і надалі залишатиметься одним із основних джерел поповнення запасів поживних речовин, важливим чинником землекористування. В умовах інтенсифікації землеробства переважна частина побічної продукції буде використана як органічне добриво. Значно збільшиться використання зелених добрив (сидератів), які не лише збагачують ґрунт поживними речовинами, а й сприяють фітосанітарному оздоровленню його. Зростуть обсяги застосування технологій, що забезпечують азотофіксацію, біологічний захист рослин від бур'янів, шкідників і хвороб. Раціональніше використовуватимуть мінеральні добрива, їх вноситимуть сумісно з органічними і не суцільно, а локально.

Більше застосовуватимуть альтернативні системи землеробства - біодинамічну, органічну, біологічну тощо. Інтенсивне використання землі неможливе без меліорації ґрунтів. Площі зрошуваних і осушених земель не розширюватимуть, а сконцентрують ресурси для піднесення продуктивності існуючих систем.

Великого значення надаватимуть залісненню, його захисним, водоохоронним, санітарно-гігієнічним, рекреаційним функціям з урахуванням народногосподарських потреб.

Завдяки комплексному системному підходу агроекологія, як і екологія загалом, є єдиною безальтернативною теоретичною базою сталого розвитку АПК, усього природокористування. Адже практика показала, що ігнорування законів природи призводить до непередбачуваних негативних наслідків.