4. Роль мінеральної речовини ґрунту у формуванні його родючості.

Мінеральна частина в середньому становить 55 - 60 % об'єму і 90 - 97 % маси ґрунту. За походженням і складом вона пов'язана насамперед із мінералами магматичних і осадових гірських порід, на яких відбувається ґрунтотворний процес. Польові шпати, силікати, кварци, карбонати, слюди досягають 85 % мінеральної складової ґрунту. Найважливіші хімічні (запас і форми поживних речовин), фізичні (структура, водо- і повітропроникність, набухання) та біологічні властивості ґрунту тісно пов'язані з його мінеральним складом, що великою мірою визначає рівень його природної родючості.

Для класифікації ґрунтів за гранулометричним складом використовують спеціальну шкалу, основними критеріями якої є співвідношення в ґрунті вмісту фізичної глини (мінеральні часточки менші за 0,01 мм) і фізичного піску (мінеральні часточки розміром понад 0,01 мм).

Піщані грунти збідненні на гумус та поживні речовини, добре пропускають воду, але слабко затримують її, добре керовані, навесні швидко прогріваються, легко орються.

Глинисті грунти мають підвищену щільність, слабку аерацію, і вбирають багато вологи, але погано пропускають її в глибші горизонти. В сирому вигляді мають підвищені в'язкість і липкість, у сухому - велику твердість. Глинисті ґрунти важко орати, питомий опір їх під час обробітку значно вищий, ніж супіщаних.

Кращими для сільськогосподарського використання є суглинкові грунти, що займають проміжне положення між глинистими і піщаними.

Гранулометричний склад ґрунту - одна з його агрономічно важливих властивостей, що визначає форму, строки та способи внесення добрив. У глинистих ґрунтах поживні речовини добрив інтенсивно вбираються, повільно пересуваються по профілю. Втрати їх незначні.