2. Раціональне використання агрохімікатів.

Добрива та хімічні меліоранти можуть негативно впливати на навколишнє середовище, що в основному виявляється у:

1) погіршенні властивостей і зниженні родючості ґрунту;

2) забрудненні підземних і поверхневих вод, повітря хімічними елементами та сполуками;

3) зниженні якості продукції (складу органічних речовин, зольних елементів, накопиченні нітратів і нітритів, погіршенні смакових якостей).

Все це в кінцевому підсумку позначається на здоров'ї людини. Підвищеному розходу агрохімікатів сприяють недосконалість технологій транспортування, зберігання, підготовки і внесення добрив та хімічних меліорантів, слабка матеріально-технічна база. Недостатня кількість спеціалізованих анспортних засобів, застосування перевалочної схеми доставки мінеральних добрив і хімічних меліорантів від заводу до складу і поля, перевезення і зберігання їх незатареними призводить до втрат внаслідок знесення вітром чи змивання водою. Проблеми створює і недостатня місткість типових сховищ, які відповідають вимогам природоохоронних нормативів щодо розміщення й обладнання з урахуванням відстані до водних об'єктів, населених пунктів та тваринницьких приміщень, гідрологічних умов, рози вітрів, механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, технології підготовки добрив до внесення (подрібнення, змішування).

Несприятливими чинниками є також велика нерівномірність розкидного внесення агрохімікатів існуючими машинами (не повинна перевищувати 15 %), низька забезпеченість машинами для внутрішньоґрунтового внесення твердих і рідких мінеральних добрив.

Основним заходом, спрямованим на зменшення негативних наслідків, пов'язаних із названими причинами, може стати застосування контейнерної технології доставки агрохімікатів, змішувачів, розтарювачів-змішувачів, автомобільних транспортувальників. Особливу увагу слід приділяти можливим технологічним проблемам при заготівлі, приготуванні та внесенні органічних добрив. Недосконалість систем видалення гною та техніки для рівномірного його внесення, недостатні місткість сховищ органічних добрив, розрахованих на зберігання їх протягом 6 міс, та площа полів зрошення для використання гнойових стоків, неналежна увага, яку приділяють компостуванню, - ось головні причини забруднення вод і повітря й одночасно орієнтири для поліпшення екологічної ситуації.

З метою раціонального використання агрохімікатів слід дотримуватись науково-обгрунтованої системи удобрення в сівозміні. Норми мінеральних добрив треба визначати з урахуванням якомога більшої кількості чинників - вмісту в ґрунті доступних рослинам форм елементів живлення, попередника, норм органічних добрив, гранулометричного складу ґрунту, рельєфу та ін.

Внесення високих норм азотних добрив, що перевищують у середньому 120 кг/га діючої речовини, може призвести до забруднення вод нітратами. Восени не дозволяється вносити добрива, що містять азот у нітратній формі, оскільки внаслідок їх великої рухливості й низького споживання рослинами основні втрати відбуваються в зимовий період. Кращими для цього є амонійні добрива. На ґрунтах легкого гранулометричного складу слід відмовитися від осіннього застосування азотних добрив. Дробне внесення добрив у період, коли рослини найбільше потребують азоту, зменшує його вимивання з ґрунту.

Втрати добрив із поверхневим стоком істотно знижуються в разі загортання їх у ґрунт. Цьому ж сприяє розкидання по полю органічних решток, особливо соломи. Оскільки вегетуючі рослини перехоплюють мінеральний азот, зменшуючи його втрати, то застосуванням проміжних та ущільнених посівів, вирощуванням багаторічних трав можна не тільки поліпшити його використання, а й знизити забруднення вод і повітря.

Неправильне співвідношення елементів живлення може призвести до обмеження споживання рослинами азоту у зв'язку з лімітуванням їх росту іншими елементами. Оптимізація чинників та умов середовища забезпечує підвищення інтенсивності продукційного процесу, опосередковано впливає на чистоту води й повітря.

Нерацінальному використанню добрив і хімічних меліорантів сприяє і недосконалість їх властивостей. Неналежні властивості згаданих речовин обумовлені:

1) високою розчинністю та здатністю їхніх складових мігрувати в грунті або змиватися поверхневим стоком;

2) вмістом у них речовин, які зміщують реакцію ґрунтового розчину;

3) наявності в складі добрив баластних і токсичних речовин.

Для сповільнення розчинення добрив у ґрунті їх гранулюють, вкривають плівками (крім тих, ефективність яких визначається площею контакту з ґрунтом, - преципітату, фосфоритного борошна, вапнякових).

З мінеральними добривами в ґрунт потрапляють елементи, які спричинюють погіршення його властивостей та якості продукції, - баластні (фтор, натрій тощо), токсичні - важкі метали (ртуть, свинець, кадмій), арсен. Вапнуванням знижують токсичність кадмію і свинцю. Збільшення вмісту гумусу та вбирної здатності ґрунту сприяє зв'язуванню важких металів і зменшенню їх вимивання.

Також слід науково-обгрунтовано застосовувати як добрива промислові і побутові відходи, бо наприклад піритні недогарки можуть призвести до накопичення в ґрунті підвищених кількостей свинцю, міді, цинку, арсену, сірки, фосфогіпсу - фтору, стронцію, стічних вод і сапропелю - кадмію, що створює небезпеку їх вимивання в поверхневі води.

Вагомим чинником підвищеного накопичення нітратів у продукції рослинництва, який часто вважають головним, є порушення норм і правил застосування азотних добрив, а саме:

1) перевищення норм внесення, рекомендованих зональними науково-дослідними установами для відповідних грунтово-кліматичних умов;

2) віддавання переваги добривам, в яких азот знаходиться у нітратній формі;

3) внесення добрив без урахування вмісту в ґрунті мінерального азоту;

4) проведення пізніх азотних підживлень.

Норми азотних добрив під картоплю на насіння для ранньо-, середньо- і пізньостиглих сортів не повинні перевищувати: на Поліссі - відповідно 60, 90 і 120 кг/га діючої речовини; в Лісостепу - 45, 70 і 100 кг/га діючої речовини.

Максимальні норми під ранні сорти картоплі й капусти не повинні перевищувати 45 - 50 кг/га діючої речовини.

У разі внесення органічних добрив норми мінеральних азотних добрив треба зменшувати, а при плануванні невисокого врожаю - взагалі не вносити. Під баштанні культури за врожаю менш як 150 ц/га на фоні органічних добрив азотні не застосовують, за врожаю 200 - 250 п/га їх норма становить 60 кг/га в разі внесення органічних добрив і 90 кг/га діючої речовини - без внесення.

Під картоплю навесні не рекомендується вносити гній, особливо безпідстилковий. Заборонено використовувати під картоплю та овочі аміачну селітру і безводний аміак.