Екологічні проблеми тваринницьких комплексів

В сучасних умовах застосування інтенсивної технології тваринництва призводить до появи певного ряду екологічних проблем. Серед них першочергове значення набувають: евтрофікація водойм, нагромадження патогенної мікрофлори та забруд­нення атмосфери сірководнем, аміаком, молеку­лярним азотом.

Ступінь загального забруднення значно залежить від кількісної та якісної характеристики гнойових стоків, до складу яких, як правило, входять: екскременти тварин, залишки кормів, вовна та ще­тина, і технологічна вода. Добовий вихід екскрементів може досягати 30кг на одну тварину.

На забруднення атмосфери суттєво впливає неправильне зберігання і використання безпідстилкового гною. При відкритому способі зберігання випаровується аміак, молекулярний азот та інші його сполуки. Газоподібні продукти розпаду зумовлюють неприєм­ний запах.

Рідкий гній містить значну кількість патогенних орга­нізмів, наявність яких є причиною поширення ін­фекційних хвороб, при його анаеробному розкладі утворюються шкід­ливі гази (сірководень, аміак), жирні кисло­ти, аміни та інші сполуки з неприємним запахом.

Попадання безпідстилкового гною і стоків у ґрунт призводить до його бактеріального зараження. Патогенні бактерії зберіга­ються в ґрунті полів зрошення протягом 4-6 місяців. Сіль­ськогосподарські культури, які вирощують на таких полях, заражуються патогенними бактеріями. Крім того створюються сприятливі умови для розповсюдження яєць гельмінтів.

Тваринницькі комплекси сильно забруднюють поверхневі во­дойми та підземні води. Велика кіль­кість біогенних елементів, яка надходить у ці джерела викликає масове отруєння водних організмів, різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст кисню.

При розміщенні комплексів необхідно враховувати відстань до населених пунктів та наявність достатньої землеробської площі для використання гною, витримувати обґрунтовані норми навантажень поголів’я на 1га, використовувати стоки, розбавлені поливною водою при дощуванні, застосовувати зелені насадження.

Важлива і просторова ізоляція. Для великих комплексів санітарна зона повинна бути достатньою: птахофабрики – 2,5км, комплекси ВРХ – 3км, свинарські –10-15 км і більше.

2. Содержание

   • Лекція 1 Вступ до агроекології
   • 1. Історія агроекології. Предмет і завдання агроекології
   • 2. Основні екологічні терміни, поняття та закони
   • 3.Методи досліджень
   • 4. Екологічна ситуація в агросфері України.
   • 5. Стратегія сталого розвитку агропромислового комплексу
   • Лекція 2 Агроекосистема
   • 1. Поняття про агроекосистему.
   • 2. Рівні організації та типи агроекосистем.
   • 3. Екологічні чинники агроекосистем.
   • 3.1. Світло як екологічний чинник.
   • 3.2. Тепло як екологічний чинник.
   • 3.3. Вода як екологічний чинник
   • 3.4. Склад повітря як екологічний чинник.
   • 3.5. Рух повітря як екологічний чинник.
   • 3.6. Геохімія ґрунтів як екологічний чинник.
   • 3.7. Біогенні чинники.
   • 3.8. Антропогенні чинники.
   • 3.9. Інформація як екологічний чинник.
   • 4. Природні ресурси.
   • Лекція 3. Агрофітоценоз та зооценоз
   • 1. Видовий склад і просторово-часова організація агрофітоценозу.
   • 2. Фермський біогеоценоз (екосистема)
   • 3. Внутрішньопопуляційні та міжвидові відносини між тваринами організмами.
   • 4. Вплив тваринництва на навколишнє середовище.
   • Лекція 4. Грунт
   • 1. Ґрунт - базова складова агроекосистеми.
   • 2. Чинники ґрунтотворення.
   • 3. Родючість ґрунту - важливий чинник функціонування агроекосистеми.
   • 4. Роль мінеральної речовини ґрунту у формуванні його родючості.
   • 5. Буферність ґрунту.
   • 6. Ґрунтовий біотичний комплекс.
   • Лекціяґ 5. Клімат агроекосистеми
   • 1. Кліматичні чинники.
   • 1.1. Сонячна радіація.
   • 2. Вплив кліматичних чинників на мінеральне живлення рослин.
   • 3. Вплив кліматичних чинників на розвиток і поширення шкідників і хвороб рослин.
   • Лекція 6. Біогеохімічні цикли біофільних елементів
   • 1. Загальні особливості біологічного та біогеохімічного колообігів біогенних елементів в агроекоценозах.
   • 2. Ґрунт - сполучна ланка колообігів елементів.
   • 3. Колообіг вуглецю.
   • 4. Колообіг кисню.
   • 5. Фотосинтез.
   • 6. Роль детритно-гумусового та біотичного комплексів ґрунту в колообігах вуглецю і кисню.
   • 7. Колообіг азоту.
   • 8. Колообіг фосфору.
   • 9. Колообіг сірки.
   • 10. Колообіг кальцію, калію, магнію і натрію.
   • Лекція 7. Меліоративна агроекологія
   • 1. Загальні свідчення.
   • 2. Методи і способи осушення заболочених земель.
   • 3. Агроекологічні проблеми інтенсивного землеробства на осушених землях.
   • 4. Еколого-технологічні основи зрошення сільськогосподарських культур.
   • 5. Вапнування ґрунтів.
   • 6. Агролісомеліорація.
   • 7. Оптимізація землекористування.
   • Лекція 8. Керування стійкістю агроекосистеми
   • 1. Загальні поняття про стійкість агроекосистеми
   • 2. Причини та наслідки порушення стійкості агроекосистеми
   • 3. Напрями мінімізації обробітку ґрунту
   • 4. Шляхи збільшення ресурсу органічної речовини ґрунту
   • 4.1. Азотні добрива та бобові рослини
   • 4.2. Вермикомпостування
   • 4.3. Система удобрення
   • 4.4. Оптимізація живлення рослин
   • 4.5. Хімічні меліорації
   • 5. Захист ґрунту від ерозії як засіб керування стійкістю
   • 6. Агролісомеліорація
   • 7. Ґрунтозахисні сівозміни
   • 8. Системи ґрунтозахисного обробітку та грунтозахисна техніка
   • 9.Застосування структуротворних та захисних стабілізаційних синтетичних препаратів
   • Лкція 9. Оптимізація структури агроекосистеми
   • 1. Значення сівозміни як структурної основи агроекосистеми
   • 2. Оптимізація архітектоніки рослинного покриву
   • 3. Лучні біоценози, їх роль в оптимізації просторово-часової структури стада
   • Лекція 10. Обмеження шкідливого агротехногенного навантаження
   • 1. Зменшення пестицидного навантаження.
   • 2. Раціональне використання агрохімікатів.
   • 3. Маловідходні і безвідходні технології.
   • 4. Мінімізація негативного впливу техніки.
   • 5. Точне землеробство.
   • Лекція 11. Радіонукліди та важкі метали як екологічний чинник в агроекосистемах
   • 2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
   • 1. Іонізуюче випромінювання як екологічний чинник у сфері сільськогосподарського виробництва.
   • 1.2. Міграція радіонуклідів сільськогосподарськими ланцюгами.
   • 1.3. Дія іонізаційного опромінення на рослини.
   • 1.4. Відновні процеси у рослинних організмах.
   • 1.5. Надходження радіонуклідів у тваринницьку продукцію
   • 1.6. Дія іонізаційного випромінювання на тварин.
   • 1.7. Заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва
   • 1.8. Технологічні заходи заходи, спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції тваринництва.
   • 2. Фітотоксичність важких металів, шляхи їх надходження у ґрунт.
   • Лекція 3 Агроландшафти
   • 1. Поняття та типи агроландшафтів
   • 2. Шляхи створення агроландшафтів
   • 3. Флора та фауна агроландшафтів
   • Лекція 4 Охорона повітряних та водних ресурсів
   • 1. Забруднення повітряного простору та його охорона
   • 2. Забруднення водного басейну. Охорона малих річок
   • Лекція 5 Охорона земельних ресурсів
   • 1. Ерозія ґрунтів
   • 2. Переущільнення та рекультивація земель
   • 3. Системи альтернативного землеробства
   • Лекція 6 Екологія використання мінеральних добрив
   • 1. Мінеральні добрива та біосфера
   • 2. Нітрати та зменшення їх негативного впливу
   • Лекція 7 Пестициди План
   • Лекція 8 Іонізуюче випромінювання як екологічний фактор План
   • 1. Джерела радіоактивного забруднення
   • 2. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми
   • 3. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у с.-г. Продукції
   • Лекція 9 Екологія тваринництва План
   • Екологічні проблеми тваринницьких комплексів
   • Утилізація і переробка відходів тваринництва
   • Лекція 10 Безвідходні технології переробки сільськогосподарської продукції. Екологічна безпека
   • Безвідходні технології переробки с.-г. Продукції
   • Екологічна безпека
   • Практичне зайняття. Антропогенні зміни біохімічних циклів та ряди технофільності.