6.4 Охорона земель

Харківська область багата на чорноземні грунти, які визначаються найвищою родючістю серед усіх інших типів грунту. Однак нераціональне використання земельних ресурсів призводить до того, що українські чорноземи втрачають свої властивості, просто вивітрюються та вимиваються водами, і це, відповідно, призводить до погіршення якості земельних ресурсів України. Тому важливим стоїть питання раціонального використання земельних ресурсів та питання їх охорони.

Обсяги землеохоронних заходів в Харківської області продовжують залишатися недостатніми і фактично є неспівставними із рівнем поширеності деградаційних процесів. Протягом 2009 року не було розроблено ні одного проекту землеустрою з контурно-меліоративною організацією території сільскогосподарських підприємств. Повне закріплення в натурі (на місцевості) контурних меж полів і робочих ділянок взагалі не проводилося. Основним напрямком з охорони земель є впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, обліку земель, контролю за їх використанням на сучасному стані розвитку земельних відносин є формування територій новостворених сільських підприємств з оновленням планово-картографічних матеріалів і на їх основі складання проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств з контурно-меліоративною організацією території.

Радикальна екологізація і дійсна інтенсифікація агропромислового комплексу неможливі без оптимізації співвідношення земельних угідь. Можливо вважати оптимальним, коли відношення дестабільних факторів (рілля, сади) до стабільних (природні кормові угіддя, ліси, лісосмуги) не перевищує одиниці. До цього рахунку не входять урбанізовані і техногенно змінені території. Це означає, що розораність земель області не може перевищувати 40%, а частка ріллі від площі сільськогосподарських угідь 50%.

Одним із основних напрямків підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва до останнього часу було максимально можливе розширення площ ріллі, що призвело до посилення розвитку ерозійних процесів, зниження родючості ґрунтів і порушення екологічної рівноваги навколишнього середовища. Тому розораність сільськогосподарських угідь в Харківській області досягає 81%. Такого рівня розораності не знає жодна країна світу.

Саме через це еродованість ріллі в області досягла 42 %, що є неприпустимим високим показником. Необґрунтоване науково ведення у сільськогосподарське використання малопродуктивних земель (сильноеродованих, піщаних, засолених та ін.) стало причиною не тільки значного економічного ризику, але сприяло розпорошенню матеріально-технічних ресурсів, що призвело до зниження темпів інтенсифікації виробництва, підвищення собівартості продукції, зменшення прибутків. Як показує світовий досвід, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва можливе лише за інтенсивного використання високородючих ґрунтів і за рахунок зниження вкладень у малопродуктивні землі.

Ефективне екологічно безпечне сільськогосподарське виробництво можливе лише за умови припинення еродування ґрунтів. Досвід ХХ століття безперечно показує, що одиничними заходами проблеми ерозії не вирішити. Необхідно створювати протиерозійно упорядковані агроландшафти, як просторову базу землеробства ХХI століття .Це можливо лише інженерними методами на підставі опрацьованих проектів. Заходи, що висвітлені у рекомендаціях є першим кроком на шляху створення надійного протиерозійного захисту. Але вони дозволять істотно зменшити ерозійні втрати грунту і підвищити ефективність рослинницьких технологій. Всі заходи пройшли широку апробацію, мають достатнє наукове забезпечення і їх впровадження не потребує спеціальних знань. В окремих випадках необхідні консультації науковців.

Рекультивація земель повинна бути завершуючим етапом тих виробничих процесів, які приводять до порушення ґрунтового покриву або літологічної основи території. Це перш за все рекультивація кар’єрів після добування корисних копалин на території Харківської області. Складання проектів рекультивації слід проводити одночасно з проектуванням основного виробничого об’єкту та враховувати весь комплекс природних, господарчих, економічних, соціальних та санітарно-гігіеничних факторів. Вони зазначають вибір направлення рекультиваційних робіт.

Багатосторонній вплив техногенезу на природні ландшафти і різна реакція екосистем не дозволяє однозначно вирішувати питання про рекультивацію будь-якої території. Не завжди являється доцільним встановлення минулих комплексів, які були до порушення природної середи. Одночасно рекультивіруємі землі та прилеглі до них території після завершення всього комплексу робіт повинні представляти собою організований та стійкий до техногенного впливу ландшафт.

Процеси урбанізації та індустріалізації територій, неконтрольоване сільськогосподарське навантаження на ґрунтовий покрив спричинили глибокі зміни природних властивостей земель, трасформацію внутрігрунтових процесів, втрату ними само відновлювальної здатності.

Найважливішим заходом збереження грунтів є правильне формування культурного агроландшафту. У кожній екосистемі має бути своє, науково обгрунтоване співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водоймами. Це дасть найвищий господарський ефект і збереже довкілля.

Не менш важливою справою є організація і дотримання польових, кормових та інших сівозмін.

Зберегти грунт допоможуть і перехід на прогресивні форми обробітку землі, ефективні та легкі машини й механізми, скорочення повторного обробітку грунту, перехід на безплужний обробіток.

Впровадження поряд з ультрахімізованим методом господарювання органічного (біологічного) землеробства без застосування отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив.

Головною проблемою в питанні охорони земель залишається виділення коштів на реалізацію проектів з охорони земель. Фінансування заходів з охорони земель і ґрунтів, відповідно до ст. 55 Закону «Про охорону земель», здійснюється за рахунок державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять як відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом. На жаль, на практиці ці заходи є малоефективними як через низький рівень фінансування державою заходів з охорони земель та ґрунтів, так і через юридичну нерозвиненість заходів, що становлять зміст економічного стимулювання в цій галузі, відсутність ефективного механізму його реалізації на практиці. Все це негативно позначається на якісному стані земель і як наслідок виникає потенційна небезпека для реального забезпечення екологічної безпеки.