4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
Стан забезпечення населення Харківської області безпечною та якісною питною водою є досить напруженим. Водопостачання населення області здійснюється з 125 комунальних водогонів, 567 сільських водогонів, 343 відомчих водогонів та 7422 джерел децентралізованого водопостачання. Поверхневі джерела водопостачання представлені р.Сіверський Донець (Печенізьке водосховище) і каналом Дніпро-Донбас, до складу якого входить Краснопавлівське водосховище. Підземні прісні води представлені 27 родовищами, з яких на 19 ведеться видобуток води, що використовується для господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання. Водогони області забирають питну воду 1752 артезіанськими свердловинами, 14 водогонів забирають воду із відкритих водойм.
Протягом останніх років якість питної води з системи централізованого водопостачання не має тенденції до покращення як за бактеріологічними, так і санітарно-хімічними показниками. Відмічається стійка тенденція перевищення гігієнічних нормативів за бактеріологічними показниками (5%) та за санітарно-хімічними показниками (12%).
Нестандартні проби води пов’язані з технічною спрацьованістю водопровідних мереж, їх несвоєчасною заміною і ремонтом, в деяких районах області та міста – з високим рівнем грунтових вод, в результаті затоплення оглядових колодязів і попадання грунтових вод в мережу.
Протягом багатьох років у Дергачівському, Зміївському, Золочівському, Лозівському, Первомайському, Чугуївському та Харківському районах області якість води з централізованих систем водопостачання не відповідає санітарним вимогам за вмістом заліза. Встановлення установок знезалізнення здійснюється незадовільно. Лише у Балаклійському та Барвенківському районах на комунальних водогонах встановлені установки водопідготовки, які дозволили знизити вміст заліза у питній воді.
Сімдесят відсотків сільського населення області отримує питну воду з джерел децентралізованого водопостачання (шахтних колодязів, самовільно побудованих свердловин), якість води в яких багато років не відповідає санітарним вимогам за вмістом нітратів, бактеріологічними показниками.
Відсоток нестандартних проб з об’єктів децентралізованого водопостачання протягом останніх років залишається на рівні 30% за бактеріологічними показниками та 50% за санітарно-хімічними показниками. Причинами незадовільної якості води в природних джерелах залишаються склад природних вод, недостатня захищеність їх від забруднення, застій у зв’язку з недостатнім розбором джерельної води, проникнення забруднення з поверхневим стоком, значне антропогенне навантаження на території міста, а також самовільне та хаотичне облаштування індивідуальних джерел децентралізованого водопостачання. До загальних недоліків при експлуатації індивідуальних колодязів слід віднести незадовільний технічний стан, відсутність щорічної очистки та дезінфекції. Про існуючий стан забезпечення населення області питною водою з децентралізованих джерел водопостачання санепідслужбою щорічно здійснюється інформування голів районних державних адміністрацій.
Ще однією з причин незадовільного стану якості питної води є стан поверхневих вод.
Найважливішими проблемами забруднення поверхневих та підземних вод, що сприяють низькій якості води на питних водозаборах з водних об’єктів, є:
- незадовільний стан водогонів та каналізаційних колекторів (великі втрати питних та забруднених вод);
- неконтролюємий, неорганізований скид зливових стічних вод у поверхневі водойми або на рельєф місцевості;
- забруднення територій, неорганізовані звалища тощо;
- розораність прибережних захисних смуг;
- розміщення у водоохоронних, санітарних зонах та захисних смугах поверхневих водойм житлових забудов, незадовільне складування та утримання гнію, недотримання режиму водоохоронних зон;
- змив з полів ядохімікатів;
- невідрегульовані законодавчі відносини;
- скид недоочищених або неочищених стічних вод до поверхневих водойм та по рельєфу місцевості через неефективну роботу, або відсутністність очисних споруд та каналізаційних колекторів.
Санітарно-епідеміологічна служба регулярно проводить серед населення роз’яснювальну роботу про необхідність доочищення питної води з джерел централізованого питного водопостачання і рекомендує вживати для пиття кип’ячену і спеціально очищену воду. Є відомості про те, що висока мінералізація питної води є чинником, що може впливати на збільшення захворюваності нервової системи і органів чуття. Підвищений вміст хлоридів у воді може сприяти розвитку хвороб системи кровообігу, новоутворень сечостатевих органів, хлоридів і сульфатів – виникненню новоутворень стравоходу, шлунку і інших органів травлення. Фахівці вважають, що підвищена жорсткість питної води, обумовлена присутністю солей, є однією з причин розвитку хвороб сечостатевих органів, у тому числі сечокам’яної хвороби (уролітіазу). Урологи виділяють так звані «кам’яні зони» - території, на яких уролітіаз може вважатися ендемічним захворюванням. Як правило, джерела питної води в цих зонах характеризуються високою жорсткістю. Згідно з відомостями, опублікованими в Україні, нітрати і нітрити, що містяться в питній воді, можуть привести до збільшення поширеності серед населення хвороб системи кровообігу, хвороб крові і кровотворних органів. Нітрати постійно присутні в природних водах і є продуктами окислення органічних азотовміщуючих речовин в грунті і воді водоймищ. Нітрати техногенного походження широко застосовуються в промисловості і особливо в сільському господарстві. При недотриманні норм добрива полів нітрати накопичуються в грунті, в джерелах водопостачання і харчових продуктах.
Протягом 2005-2010 років в області зареєстровано 22 випадки отруєння нітратами дітей віком до 1 року. Всі випадки отруєння пов’язані з вживанням питної води із шахтних колодязів для приготування молочних сумішей. Випадки отруєнь були зареєстровані у Красноградському, Зміївському, Великобурлуцькому, Вовчанському, Лозівському, Дергачівському, Нововодолазькому, Барвінківському, Харківському, Сахновщинському, Ізюмському, Коломацькому, Шевченківському районах області. Як правило, перевищення вмісту нітратів у воді колодязів реєструється протягом тривалого часу і за кількістю перевищує гранично-допустиму концентрацію від 2 до 20 разів майже в усіх районах області.
- Список скорочень
- 1. Загальні відомості
- 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Харківської області
- 1.2. Соціальний та економічний розвиток Харківської області
- 2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Тонн
- 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Харківської області
- 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачі атмосферного повітря
- 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- 2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- 2.4 Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- 3. Зміна клімату
- 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів
- 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
- 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату
- 4. Стан водних ресурсів
- 4.1. Водні ресурси та їх використання Основні показники забору та використання води в Харківській області
- 4.2. Забруднення поверхневих вод
- Промисловість.Кількість підприємств галузі, що мають скиди зворотних вод до водних об’єктів, становить 33.
- 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- 4.3. Якість поверхневих вод
- 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
- 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- 4.5. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- 5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі
- 5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- 5.2.1. Лісові ресурси
- 5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів
- 5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.2.4. Адвентивні види рослин
- 5.2.5. Стан зелених насаджень Харківської області
- 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- 5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в Харківській області
- 5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Харківській області
- 5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- 5.3.4. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- 5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду Харківської області
- 5.4.3. Історико-культурна спадщина
- 5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- 6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- 6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- 6.1.1.Структура та дінаміка основних видів земельних угідь
- Динаміка складу сільськогосподарських угідь
- 6.1.2 Деградація земель
- 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- 6.3. Якість грунтів
- 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- 6.3.2. Забруднення ґрунтів
- 6.4 Охорона земель
- 6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- 7. Надра
- 7.1. Мінерально-сировинна база
- 7.1.1 Стан та використання мінерально-сировинної бази
- Мінерально-сировинна база
- Використання надр
- 7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- Результати режимних спостережень на ділянках підтоплення
- 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- 7.3 Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- 7.4 Дозвільна діяльності у сфері використання надр
- 8. Відходи
- 8.1. Структура утворення та накопичення відходів
- 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- 8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- 8.4. Транскордонні перевезення відходів
- 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- 9. Екологічна безпека
- 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія
- 9.3.1. Радіаційне забруднення територій
- 9.3.2. Радіоактивні відходи
- 10. Сільське господарство та його вплив на довкілля
- 10.1. Ведення сільського господарства в Харківській області
- 10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- 10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- 11. Вплив енергетики на довкілля
- 11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі області
- 11.2. Ефективність енергоспоживання
- 11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- 11.4.Використання альтернативних джерел енергії
- 12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- 12.1. Транспортна система Харківської області
- 12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- 12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- 12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- 12.3. Використання альтернативних видів палива
- 13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- 13.1. Екологічна політика Харківської області
- 13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- 13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- Основні підприємства-забруднювачі атмосферного повітря в Харківській області
- 13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- 13.5. Економічні засади природокористування
- 13.5.1.Економічні механізми природоохоронної діяльності
- 13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- 13.6. Удосконалення системи управління та нормативно- правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- 13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- 13.8. Екологічний аудит
- 13.9. Екологічне страхування
- 13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- Український науково – дослідний інститут екологічних проблем
- Харківський національний аграрний університет ім.. В.В. Докучаєва
- Харківський національний університет імені в.Н.Каразіна
- Північно-Східний науковий центр нвф «Технологія»
- Харківська національна академія міського господарства
- Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища унді «УкрВодгео».
- Національний технічний університет Харківського політехнічного інституту
- 13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- 13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- 13.11.2. Громадські рухи
- 13.12. Виконання державних екологічних програм
- 13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- 13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- 13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги
- 13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- Висновки і пропозиції
- Пояснювальна записка Шановна Світлана Валентинівна!