6.3. Якість грунтів

Грунти – багатофункціональні системи, що мають важливе екологічне значення. Вони виконують функцію середовища існування, акумулятора і джерела речовини та енергії для організмів, проміжного ланцюга між біологічним і геологічним кругообігами, захисного бар’єра й умови нормального функціонування біосфери в цілому. Функціонування ґрунтів – значно впливає на стан ландшафтів і біосфери , а через них – на якість середовища існування населення. Крім того, ґрунтовий покрив є основою сільськогосподарського виробництва. Відповідно до даних ґрунтової зйомки в межах Харківської області нараховується більше 150 різновидів ґрунтів. Причиною такої розмаїтості є насамперед приуроченість території Харківській області до двох зон - лісостепової та степової. Найбільша розмаїтість і строкатість характерні для лісостепової частини області, хоча по площі вона менше степової частини. У північній (лісостеповій) частині області розповсюджені чорноземи глибокі, сірі, темно-сірі опідзолені та деградовані ґрунти, чорноземи опідзолені та деградовані. У ґрунтовому покриві степової зони переважають чорноземи звичайні та чорноземи звичайні глибокі.

Найродючішими ґрунтами області є чорноземи типові та опідзолені. Чорноземи звичайні глибокі та звичайні, внаслідок більшої посушливості кліматичних умов, мають меншу родючість. Серед інших менш поширених ґрунтів області в сільськогосподарському виробництві використовуються лучні чорноземні та лучні переважно солонцювато-солончакуваті ґрунти – 23 тис.га, чорноземи на пісках 7,7 тис.га, лучно-болотні та болотні ґрунти – 0,77 тис.га, практично не використовуються. Еродовані ґрунти займають 41 % площі с/г угідь. Погіршуються також водно і агрофізичні властивості грунтів. Особливо негативно впливають на стан агроландшафтів розораність сільсьгосподарських угідь, несприятливі природно-антропогенні процеси, техногенні викиди промисловості, забруднення та засмічення земель промисловими та побутовими відходами (свалкі, полігони), формування на території Харківської області гірнично-добувного комплексу, забрудненість радіонуклідами і пестицидами тощо.

В грунтовому покриві області переважають чорноземи типові (39,4%), звичайні глибокі (34,6%), звичайні (11,7%) та опідзолені (6,4%) Найродючішими є чорноземи типові та опідзолені ґрунти. Чорноземи звичайні глибокі та звичайні внаслідок більшої посушливості кліматичних умов мають меншу родючість. В ґрунтовому покриві області 40% площі займають ксероморфні види основних типів ґрунтів. Вони, внаслідок формування на схилах і відповідно гіршого волого забезпечення, мають менший на 15-30% потенціал продуктивності.

Серед інших менш поширених ґрунтів області в сільськогосподарському виробництві використовуються лучно-чорноземні та лучні переважно солонцювато-солончакуваті ґрунти (23 тис.га), чорноземи на пісках (7,7 тис. га) тощо. Лучно-болотні та болотні ґрунти (0,07 тис.га) практично не використовуються.

Характерними для території області є реградовані ґрунти. До них відносяться переважно темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, що пройшли складний шлях розвитку. Значні площі реградованих ґрунтів розташовані в межиріччях Уди, Лопань та Харків, а також у басейні верхньої течії річки Мерла.

В окремих місцях області зустрічаються малогумусні чорноземи із слабкою структурою. Поряд з типовими чорноземами, але на значно меншій площі під впливом гігроморфних умов сформувались солонцюваті та лучні чорноземи. Вони розташовані біля річкових терас. У місцях поширення солонцюватих чорноземів зустрічаються і плями солонців – найменш родючих ґрунтів. Серед орних земель області нараховується 152,2 тис.га кислих і 58,5 тис.га солонцевих ґрунтів, які потребують постійної хімічної меліорації. Загальна облікова площа зрошуваних земель 90,7 тис.га, які є значним резервом збільшення валових зборів с/г продукції. Про те їх грунтово-меліоративний стан не відповідає науковим і технологічним умовам.

Рівень родючості ґрунтів Харківської області наближається до природного. За останні 10 років господарства області на 1 га посівної площі зменшили внесення в 3 рази органічних і в 12 разів мінеральних добрив.