6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

Найбільш суттєвими антропогенними факторами що впливають на стан земель Харківщини, є сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт як форми активної діяльності людства. До погіршення стану ґрунтів приводить несанкціоноване розміщення відходів, випадки забруднення земель нафтопродуктами, токсикантами, важкими металами , будівництво ставків та водосховищ на території області в минулому, аварійні ситуації які виникають та інше.

Значної екологічної шкоди земельним ресурсам області завдає забрудненість ґрунтів викидами промисловості та хімізація в сільському господарстві.

Сільськогосподарське виробництво характеризується послідовним посиленням антропогенного тиску на ґрунтовий покрив Харківщини, що пов’язано не тільки з підвищенням рівня використання земельних ресурсів, але й зростом деградаційних процесів. Незважаючи на сучасне екстенсивне ведення землеробства, деградаційні процеси продовжують зростати в зв’язку з порушенням основних законів природи. Невизначеність у співвідношенні між сільськогосподарськими угіддями, незбалансованість біогеохімічних речовин і енергії в агроландшафтах, недосконалість протиерозійних систем охорони ґрунтів та відсутність агрогрунтового моніторингу зумовлюють не тільки зниження потенційної родючості ґрунтів, але й порушують екологічну стійкість довкілля та знижують продуктивність сільськогосподарського виробництва. За сучасних умов землеробства щорічні втрати гумусу становлять 600-700 кг/га. Втрати поживних речовин з грунту досягають 100 кг/га і більше. Навіть при низьких врожаях сільськогосподарських культур від’ємний баланс елементів живлення у землеробстві становить понад 60 кг/га. Значна деградація ґрунтів відбувається також у результаті ерозійних процесів, щорічні втрати найбільш родючої частини грунту становлять у середньому 15 т/га. Погіршуються також водно- і агрофізичні властивості ґрунтів.

Складний характер має забруднення ґрунтів хімічними речовинами.

У процесі екстенсивного землеробства до ріллі були залучені малопродуктивні і еродовані землі, які на теперішній час складають більше 45% від всіх орних земель. В наслідок великих витрат і низької врожайності на цих землях значно знижена продуктивність, а внаслідок ерозії ґрунтів ми втрачаємо орну землю, луки, водойми.

Меліорація забруднених ґрунтів. Для відновлення ґрунтів, сильно забруднених важкими металами й іншими токсичними речовинами, немає універсальної методики. Дія кожного методу обробки залежить від особливостей ґрунту й специфіки рослин, що виростають на ній. Тому для кожного випадку необхідні спеціальні дослідження. Найпоширенішими методами відновлення ґрунтів, забруднених металами, є вилуження легкорухливих елементів із ґрунтів шляхом їхнього промивання й переклад катіонів важких металів і мікроелементів у важкорухливі форми внесенням вапна й фосфатів з добавкою органічних речовин. Однак іммобілізація мікроелементів при цьому досягається не завжди, тому що метали, що є присутнім у ґрунті у формі складних органічних комплексів, навіть після сильного вапнування можуть зберігати рухливість.

Крім способів фізико-хімічної обробки забруднених металами ґрунтів, використовують перемішування верхнього шару з незабрудненим ґрунтом або зняття верхнього забрудненого шару й засипання привізним незабрудненим ґрунтом.

Для відновлення ґрунтів, забруднених нафтою й нафтопродуктами, використовують методи мікробіологічного очищення й обробку ґрунтів негашеним вапном з поверхнево-активними речовинами.

Для запобігання забруднення ґрунтів необхідно скорочувати викиди в атмосферу від транспортних засобів і промислових підприємств, ліквідувати на території міста неорганізовані смітники побутового сміття, а поховання відходів проводити відповідно до існуючих екологічних норм.

Порушення та рекультивація земель

Таблиця 6.2.1.