1.1 Поняття про ґрунт
Поняття про ґрунт нерозривно пов`язане із землеробством. Спочатку ґрунт ототожнювали з ділянкою земної поверхні, на якій проживає людина. В ХІХ ст. ґрунт розглядали як орний шар, на якому вкорінюються рослини і, який є засобом сількогосподарського виробництва, а також як геологічне утворення.
Перше наукове визначення ґрунту дав В.В Докучаєв у праці “Лекції з ґрунтознавства”: “ґрунтом треба називати “денні” (зовнішні) горизонти гірських порід, природно змінених сумісною дією води, повітря і різного роду організмів (живих і мертвих)”. Він ставив ґрунт у ряд самостійних природних тіл, які якісно відрізняються від інших. Це тіло історичне, має свій вік, історію утворення. Воно пов’язане з іншими явищами й природними тілами. Будучи дуже прогресивним, докучаєвське визначення ґрунту не було достатньо повним для уяви про ґрунт як самостійне природне тіло. Зокрема, згідно з визначенням В.В. Докучаєва, встановити різницю між ґрунтом і корою вивітрювання неможливо.
Одночасно з докучаєвським напрямком у російській науці розвивався й інший, пов'язаний з іменами П.А.Костичева та В.Р. Вільямса.
П.А. Костичев вважав ґрунтом верхній шар землі до тієї глибини, до якої доходить головна маса рослинних коренів. Це визначення обмежене, оскільки в ньому не йдеться про інші функціональні властивості ґрунту.
В.Р. Вільямс вважав, що головна властивість ґрунту родючість (тобто здатність ґрунту безперервно постачати рослини необхідним запасом води та поживних речовин). За В.Р. Вільямсом, “ ґрунт – це пухкий поверхневий горизонт земної поверхні, здатний продукувати врожай рослин ”. Проте і це визначення досить однобічне.
Одну з перших спроб об’єднати ці два визначення зробив Д.Г.Віленський : “Ґрунт являє собою самостійне тіло природи, утворене шляхом сполучення та взаємодії геологічних процесів із біологічними, яке володіє родючістю”.
У сучасних підручниках мало уваги надається визначенню ґрунту. Найчастіше автори приводять визначення В.В. Докучаєва або В.Р.Вільямса.
У тлумачному словнику з агроґрунтознавства М.І. Лактіонова (1988) дається близьке до докучаєвського визначення:
“Ґрунт – самостійне природно-історичне, органо-мінеральне тіло природи, що виникло в результаті дії живих і неживих організмів та природних вод на поверхневі горизонти гірських порід у різних умовах клімату та рельєфу в гравітаційному полі Землі”.
У даний час у вітчизняний ґрунтово-генетичний школі існують три визначення ґрунту: функціональне (В.В. Докучаєва), атрибутивне (В.Р.Вільямса) та комплексні варіанти (Д.Г. Віленського, В.М. Фрідланда, Г.В. Добровольського та ін.). У світі, особливо в Європі, більшість дослідників приймають визначення російських шкіл.
Найбільш узагальнене та сучасне визначення ґрунту: “Ґрунт – це складна поліфункціональна, полідисперсна, гетерогенна, відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу ”.
Ґрунтовий покрив знаходиться на межі взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери й біосфери. Це зумовлює його специфічну роль у цій складній системі земних геосфер, його глобальні функції. Б.Г. Розанов (1988) виділяє п’ять глобальних функцій ґрунту:
1) ґрунт забезпечує існування життя на Землі. Майже всі живі організми суші одержують елементи мінерального живлення з ґрунту. Ґрунт є основою для закріплення вищих рослин, мікроорганізмів, нижчих рослин, тваринних організмів;
2) ґрунт є сферою постійної взаємодії великого геологічного і малого біологічного кругообігу речовин на Землі. В ґрунті відбуваються процеси вивітрювання мінералів і гірських порід. Продукти вивітрювання частково виносяться атмосферними опадами в гідрографічну мережу, а звідти – у Світовий океан, де вони утворюють осадові (осадочні) породи, які внаслідок тектонічних явищ можуть знову опинитись на поверхні Землі і зазнати вивітрювання. За такою схемою відбувається великий геологічний кругообіг речовин. Одночасно водорозчинні елементи засвоюються з ґрунту рослинами і через ланцюг трофічних ланок знову повертаються в ґрунт. Таким чином здійснюється малий біологічний кругообіг речовин;
3) ґрунт здійснює регулювання біосферних процесів на Землі. Завдяки динамічному відтворенню родючості в ґрунті і на його поверхні підтримуються висока насиченість живими організмами;
4) ґрунт регулює хімічний склад атмосфери і гідросфери. Фізичні , хімічні і біологічні процеси, які відбуваються в ґрунті (“дихання ” ґрунту, міграція хімічних елементів), підтримують певний склад приземного шару атмосферного повітря та визначають хімічний склад приземного шару атмосфери;
5) ґрунт здійснює акумуляцію активної органічної речовини і хімічної енергії. Основною формулою органічної частини ґрунту і носієм енергії є гумус. У травянистих ландшафтах суші запаси енергії в гумусовому горизонті ґрунту в 20-30 разів більші запасів енергії в рослинній біомасі. Акумульовані в ґрунті органічна маса і енергія витрачаються для підтримання життя і кругообігу речовин у природі.
Ґрунт є невідємним компонентом природних екологічних систем (екосистем) або біогеоценозів, з яких складається біосфера. Він входить до них як окрема підсистема, яка пов’язана з іншими підсистемами (рослини, тварини, атмосфера та ін.) численними зв’язками. Отже функціонування наземних екосистем неможливе без ґрунту.
В економічній сфері людського суспільства ґрунт набуває соціально-економічного поняття. У даному випадку ґрунт одночасно виступає як фізичне середовище, життєвий простір існування людей і як економічна основа, тобто основний засіб сільськогосподарського виробництва.
Народногосподарське значення ґрунту як основного засобу виробництва в сільському господарстві визначається його основною властивістю – родючістю.
Землеробство та інші галузі сільського господарства прямо чи опосередковано базуються на використанні потенційних можливостей ґрунтової родючості і впливають на суть сучасних ґрунтових процесів.
Щорічне вилучення з урожаєм значної долі біомаси, а з нею і поживних елементів, призводить до того, що орні землі за відсутності спеціальних агротехнічних прийомів щодо підтримання родючості ґрунту перестають справлятися із постачанням посівів необхідними елементами живлення. Для ефективного використання сільськогосподарських угідь необхідне постійне регулювання ґрунтової родючості й оптимізації мінерального живлення рослин.
Розвиток сільського господарства потребує правильного обліку особливостей ґрунтового покриву при розміщенні й плануванні його галузей, виборі й розміщенні культурних рослин. Тому важливе раціональне використання та охорона ґрунтів. Крім того, це питання земельної власності, земельного законодавства, земельного права, економічної оцінки землі.
Важливе значення має ґрунтовий покрив у геологічній службі, особливо у формуванні осадових гірських порід і тих корисних копалин, які з ними пов’язані .
Ґрунти володіють різноманітними інженерно-геологічними властивостями. Довговічність різних конструкцій, фундаментів, стін залежить від хімічного складу ґрунтових вод, реакції ґрунту зі спорудами.
З ґрунтовими умовами й фізико-географічною обстановкою пов'язаний ряд захворювань (ендемічних). Надлишок або нестача деяких хімічних сполук у ґрунтах позначається через ґрунтові води, продукти живлення, корм тварин і продукти харчування людини.
Мікроорганізми з ґрунту використовуються для виготовлення цінних лікарських препаратів, у тому числі й антибіотиків.
- Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
- 1 Предмет і завдання ґрунтознавства
- 1.1 Поняття про ґрунт
- 1.2 Ґрунтознавство як наука
- 1.3 Методи дослідження ґрунту
- 1.4 Значення ґрунтознавства для вирішення задач землевпорядкування та кадастру
- Ґрунтоутворюючі породи і мінеральна частина ґрунту
- 2.1 Вивітрювання гірських порід
- 2.2 Основні ґрунтоутворюючі породи
- 2.3 Первинні і вторинні матеріали
- 2.4 Загальні фізичні і фізико-механічні властивості ґрунтів і порід
- 3 Походження і розвиток ґрунту
- 3.1 Загальна схема ґрунтоутворення
- 3.2 Типи ґрунтоутворюючих процесів
- 3.3 Роль живих організмів в ґрунтоутворенні
- 3.4 Клімат як чинник ґрунтоутворення
- 3.5 Роль рельєфу в ґрунтоутворенні і географії ґрунтів
- 3.6 Локальні чинники ґрунтоутворення
- 3.7 Енергетика ґрунтоутворення
- 3.8 Час як чинник ґрунтоутворення
- 4 Морфологія і класифікація ґрунтів
- 4.1 Фазовий склад ґрунту
- 4.2 Основні поняття морфології ґрунтів
- 4.3 Гранулометричний склад ґрунту
- 4.4 Забарвлення ґрунту
- 4.5 Структура ґрунту
- 4.6 Новоутворення і включення в ґрунтах
- 4.7 Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти
- 4.8 Хімічний склад мінеральної частини ґрунту
- 4.9 Класифікація ґрунтів
- 5 Органічна речовина ґрунту
- 5.1 Склад органічної частини ґрунту
- 5.2 Утворення і склад гумусу
- 5.3 Роль гумусних речовин в ґрунтоутворенні та живленні рослин
- 5.4 Екологічна роль гумусу
- 5.5 Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в ґрунтах
- 6 Вбирна здатність, кислотність і лужність ґрунтів
- 6.1 Вбирна здатність ґрунтів та її типи
- 6.2 Ґрунтові колоїди і ґрунтовий вбирний комплекс
- 6.3 Ємкість вбирання та її значення
- 6.4 Екологічне значення вбирної здатності ґрунту
- 6.5 Ґрунтовий розчин
- 6.6 Природа кислотноті ґрунтів та її види
- 6.7 Лужність ґрунтів
- 6.8 Буферність ґрунтів
- 7 Ґрунтова волога і ґрунтове повітря
- 7.1 Стан і форми води в ґрунті
- 7.2 Водні властивості ґрунту
- 7.3 Водний баланс і типи водного режиму ґрунту
- 7.4 Склад ґрунтового повітря та його роль в ґрунтоутворенні
- 7.5 Повітряні властивості і повітряний режим ґрунту
- 8 Ерозія ґрунтів
- 8.1 Поняття про ерозію ґрунту та її види
- 8.2 Чинники та умови виникнення ерозійних процесів
- 8.3 Закономірності поширення еродованих ґрунтів в Україні
- 8.4 Заходи боротьби з ерозією ґрунтів
- 8.5 Промислова ерозія і рекультивація ґрунтів
- 9 Радіоактивність ґрунтів
- 9.1 Природна радіоактивність ґрунтів
- 9.2 Штучна радіоактивність ґрунтів
- 9.3 Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в ґрунтах
- 10 Агровиробниче групування та бонітування ґрунтів
- 10.1 Родючість ґрунту та її види
- 10.2 Агровиробниче групування ґрунтів
- 10.3 Бонітування ґрунтів
- 11 Меліорація ґрунтів
- 11.1 Загальні відомості про меліорацію
- 11.2 Із історії меліорації
- 11.3. Гідротехнічні меліорації
- 11.4 Хімічна меліорація ґрунтів
- 11.5 Агрономічні меліорації
- 11.6 Теплові меліорації
- 12 Ґрунти України, їх генезис, властивості та сільськогосподарське використання
- 12.1 Умови ґрунтоутворення
- 12.2 Ґрунти Українського Полісся
- 12.3 Ґрунти Лісостепу України
- 12.4 Ґрунти степової зони України
- 12.5 Ґрунти Сухого Степу України
- 12.6 Ґрунти Гірського Криму
- 12.7 Ґрунти Українських Карпат
- 13 Охорона ґрунтів
- 13.1 Зміст і завдання охорони ґрунтів
- 13.2 Принципи раціонального землекористування і охорона ґрунтів
- 13.3 Захист ґрунтів від девегетації
- 13.4 Охорона гумусного стану ґрунтів
- 13.5 Охорона ґрунтів від переущільнення
- 13.6 Захист ґрунтів від процесу вторинного засолення
- 13.7 Охорона ґрунтів від пересушення
- 13.8 Охорона ґрунтів від забруднення хімічними препаратами
- 13.9 Охорона ґрунтів від забруднення елементами важких металів
- 13.10 Правові основи охорони ґрунтів в Україні
- Перелік рекомендованих джерел