21. Участь України в міжнародних організаціях.
На сучасному етапі міжнародні організації як форма міжнародного співробітництва та багатосторонньої дипломатії відіграють надзвичайно важливу роль. Для сучасних міжнародних організацій визначальною рисою є подальше розширення їх компетпнцій та ускладнення структури. Нині загальна кількість таких організацій наближається до 5 тисяч, з яких понад 400 - міжурядові. Тому можна із впевненістю говорити про світову систему міжнародних організацій, в центрі якої, безперечно, перебуває ООН. На сьогодні Україна - повноцінний член світової спільноти, чого не можна сказати про не таке вже й далеке минуле. Здобуття Україною державної незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у сфері міжнародних відносин. Це і вироблення власної позиції, стилю та навичок у відносинах із зовнішнім світом, це і новий, самостійний тип взаємин з державами колишнього СРСР, так званим “близьким зарубіжжям”, це, з рештою включення України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи. Суверенність держави, окрім іншого, означає самостійність її зовнішньої політики. Набуття Україною ознак повноцінно розвиненої держави, суб’єкта міжнародних відносин відбувається за досить складних, суперечливих і певною мірою унікальних умов. Після тривалого періоду монополії правлячих кіл у визначенні зовнішньополітичного курсу до його формування тепер пречетнісили з різними, часто протилежними соціально-політичними позиціями, і це ускладнює вироблення загальнодержавного курсу у міжнародних відносинах нашоі країни.
Основні правові норми становлення України як суб’єкта міжнародних відносин закладені в Декларації про державний суверенитет України, де є спецільний десятий розділ “Міжнародні відносини”, в якому зазначено, що “вона як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульскими, торгівельними представництавами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформіційній, технічній та спортивниій сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах”. Нині Україна є членом більш ніж 40 як міжурядових, так і неурядових міжнародних організацій. Відтоді, як досягнута незалежність, зростає авторитет України як члена багатьох універсальних мівжнарордних організацій, у фундації яких вона брала участь (ООН та ін.). Нашу державу прийнято до складу престижних міжнародних організацій, зокрема до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співаробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ). Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацієй Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації. Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючі в рамках ООН. Але, як стверджує багато українських вчених, дипломатів, в тому числі постійний представник Укарїни при ООН Віктор Батюк, присутність нашої держави в ООН була в дуже обмеженому і спотвореному вигляді. Делегація України могла захищати власні інтереси під пильним наглядом “старшого брата”, бо завдяки англійській абетці делегація СРСР завжди розміщалася відразу праворуч української. Про місце і роль України в ООН до проголошення незалежності колишній міністр закордонних справ А. Зленко заявив: ”Про нас знають в ООН як про країну, яка протягом усієї історії ООН робила вагомий внесок у сприяння процесу роззброєння, розгляду широкого комплексу економічних, соціальних, гуманітарних проблем, питань боротьби з колоніалізмом, расизмом, апартеїдом, підтримувала боротьбу поневолених народів за своє визволення”. Проголошення незалежності Ураїни співпало з ренессансом ООН, що дало їй змогу в новій якості самостійно виступати на міжнародній арені, влитися в міжнародне співтовариство. Для України, яка прагне твердо закріпитися у світових міжнародних організаціях та проводити власний зовнішньополітичний курс, членство в ООН є однією з умов міжнародних гарантів її національної безпеки. Якщо до розпаду СРСР безпека України гарантувалася військовою могутністю Радянського Союзу, ОВД, то з проголошенням незалежності саме ООН залишається чи не єдиною структурою, спроможною у разі необхідності надати Україні конкретну допомогу в справі забезпечення її територіальної цілісності.
Україна виступає за подальше зміцнення інститутів ОБСЄ, удосконалення діяльності та підвищення ефектив¬ності її механізмів, особливо у сфері превентивної дипло¬матії. Кілька років шляхом співробіцнитва з ВООЗ здійснювалась змістовна програма допомоги у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, у рамках якої було проведено спеціальні медичні обстеження різних груп населення, отримано чималу кількість обладнання, медпрепаратів, кілька мільйонів доларів. Постійний валютний прибуток дає участь у Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ), сприяючи налагодженню патентної справи, захисту товарних знаків тощо. Отож, дістаємося висновку, що Україна бере активну участь у формуванні політичних умов на міжнародній арені тим, що є членом багатьох впливових міжнародних організацій, в межах яких вона провадить активну роботу, яка, до того ж, відзеркалює не лише загальні, а й національні інтереси нашої держави. З момента досягнення незалежності Україна отримала членство у вливових міжнародних організаціях однією з перших з числа колишніх республік СРСР, що говорить на користь нашої держави, є показником зростаючого авторитету України в світі. Але, як говорить давня мудрість, краще якість ніж кількість. Тому, як на мене, Україна перш за все має вдосконавлювати та покращувати свою роботу в організаціях, членом яких вона вже є, а потім вже розглядати можливості входження до інших міжнародних організацій. Насамперед це стосується ЄС та НАТО. Проте складна сучасна геополітична ситуація не залишає нашим політикам вибору, змушує їх якось реагувати на ситуацію, розташування головних сил у світі. Тому не дивно, що в недалекому майбутнєму кількість міжнародних організацій, членом яких є Україна, може збільшитися.
- 1 Об'єкт і предмет країнознавства
- 3 Комплексна країнознавча характеристика
- 4 Типології країн у сучасному світі
- 5 Загальна характеристика фізичної географії пострадянського простору
- 6 Загальна характеристика економічної географії стран пострадянського простору
- 19. Господарство України…
- 20. Геополітичне середовище та зовнішньополітичні пріоритети України.
- 21. Участь України в міжнародних організаціях.
- 22. Демографічний потенціал і національний склад населення України.
- 23. Релігійне життя та міжконфесійні стосунки України.
- 24. Природно-кліматичні умови і сировинні ресурси Російської Федерації.
- 25. Основні етапи історії рф
- 26. Державно-політичний устрій рф
- 29. Чисельність та етнонаціональний склад населення
- 30. Етноконфесійний склад населення та релегійне життя в Росії
- 28. Зовнішня політика рф
- 27. Господарство рф,його галузева і територіальна структура
- 31. Географічне розташування, природно-кліматичні умови, продуктивні сили Республіки Білорусь.
- 32. Особливості історичного розвитку Білорусі.
- 33. Політична система і політичний розвиток Республіки Білорусь.
- 34. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій.
- 35. Господарство Білорусі, його потенціал, галузева і територіальна структура.
- 36. Основні напрями і пріоритети зовнішньої політики Республіки Білорусь.
- 83. Специфічні риси „західної” цивілізації.
- 84. Рельєф‚ клімат та географічні регіони Європи.
- 85 Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Європи.
- 86 Водні та земельні ресурси Європи.
- 87. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- 88. Етногенез та розселення романських народів Європи.
- 89. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- 90. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- 91. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- 92. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- 93. Рельєф‚ клімат, географічні регіони Північної Америки.
- 94. Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Північної Америки.
- 95. Водні та земельні ресурси Північної Америки.
- 96. Економічна інтеграція держав Північної Америки.
- 97. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- 98. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- 99. Країнознавча характеристика Ірландії.
- 100. Федеративний устрій Канади.
- 102Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- 103Конституція сша.
- 104Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- 105Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- 106Державний устрій фрн: поділ компетенцій між центральним урядом і федеральними землями.
- 107Партійна система фрн.
- 108Економічний потенціал фрн.
- 109Федеративний устрій Австрійської Республіки.
- 110Державний лад Швейцарії.
- 111Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- 112Економічний потенціал Франції.
- Сільське господарство.
- 2) Лісництво
- 3) Рибальство
- 4) Промисловість
- 5) Фінансові послуги та страхування
- 6) Транспорт
- 7) Туристичні послуги
- 8) Третинний сектор (сфера послуг)
- 113П’ята республіка у Франції.
- 114Специфіка державного устрою Французької Республіки.
- 115Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- 116Політична система Італійської Республіки.
- 117 Розв’язання етнонаціональних проблем в Королівстві Бельгія.
- 118 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- 120Ісландія. Міжнародне становище
- 121Економічний потенціал Норвегії.
- 122Політична система Фінляндії у післявоєнний період.
- 123Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція.
- 124Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально–економічні та політичні аспекти.