123Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція.

Швеція – унітарна держава, що складається з 24 округів (ленів). У ленах діють органи місцевого самоврядування – ландстінгі, що обираються населенням на 3 роки. Діяльність ландстінгов контролюється губернаторами, які представляють в ленах центральну владу. Губернатори стоять на чолі бюро спеціальних адміністративних.

Державний лад Швеції визначено Конституцією 1974 р., яка складається з 3 основних законів – про форму правління, про престолонаслідування, про свободу друку.

За формою правління Швеція – конституційна парламентська монархія. Політичний режим – демократичний.

Главою держави Конституція проголошує наслідного Короля (_ 1 гл.5), однак повноваження його носять, по суті, формальний характер. За Королем збереглися в основному церемоніальні обов'язки (наприклад, офіційне відкриття сесії парламенту). Функції його як глави виконавчої влади належать уряду і конституційно за ним закріплені. Рішення, прийняті урядом, не потребують підпису Короля, Король не присутній на його засіданнях, нарешті, він не має право призначати і звільняти членів уряду, суддів і вищих чиновників.

Вищим органом державної влади є парламент Риксдагу, однопалатний представницький орган з 349 депутатів, що обираються на 3 роки шляхом загальних виборів на основі пропорційного представництва. Конституція закріплює за Ріксдагом значний обсяг рацію. Право законодательствовать становить виняткову прерогативу Риксдагу, тому що Конституція не надає королю права вето. Правда, 7 гол.III Закону про форму правління передбачає можливість передачі Ріксдагом уряду права на видання постанов з низки питань, що стосуються промисловості, торгівлі, транспорту, охорони життя і здоров'я людей, підтримання громадського порядку.

Право законодавчої ініціативи належить членам уряду і парламенту. Поданий для розгляду законопроект виноситься на засідання Риксдагу, де спочатку оголошується його назва та прізвище його автора. Після цього законопроект надсилається у відповідну комісію. Комиссия, изучив законопроект, делает по нему доклад на пленарном заседании Риксдага, который вправе отклонить законопроект или внести в него поправки. Після доповіді комісії або приймається законопроект до розгляду, або знову передається в комісію. Якщо він прийнятий до розгляду, починаються дебати, а потім проводиться голосування; при цьому достатньо простої більшості депутатів.

До числа найважливіших функцій парламенту належить визначення фінансової політики держави. За ним закріплено широкі права у сфері оподаткування, він розглядає і приймає бюджет, намагається вирішити питання, що стосуються укладання позик і розпорядження державною власністю. Парламент має права оголошувати війну і укладати мир. Під його контролем перебувають діяльність уряду, адміністративний, судовий апарати, органи місцевого самоврядування. Парламентський контроль здійснюється шляхом інтерпеляції, обговорення на сесіях повідомлень уряду про основні напрями його внутрішньої і зовнішньої політики. Роботу уряду контролює парламенту Конституційна комісія. Виявивши порушення законів з боку будь-якого міністра, вона має право звернутися до Риксдагу з проханням порушити переслідування.

Виконавча влада в країні покладено на уряд Кабінет міністрів, – що формується за безпосередньої участі Риксдагу і відповідальний перед ним. Уряд призначається згідно з розстановкою сил в парламенті, вона повинна користуватися довірою Риксдагу. Порядок утворення Кабінету закріплений в Конституцію: на сесії парламенту з пропозицією Тальман (голови Риксдагу) проводяться вибори Прем'єр-міністра. Кандидатура вважається схваленою, якщо за неї проголосувало не менше половини депутатів. Якщо кандидат не набере потрібної кількості голосів, призначається повторне голосування. Прем'єр-міністр сам визначає склад свого Кабінету, члени якого потім затверджуються Ріксдагом. Риксдаг володіє правом розпуску уряду. Для цього він повинен прийняти спеціальну резолюцію осуду.

Повноваження уряду в даний час досить великі, і перш за все тому, що більшість прав, що належали раніше Королю, тепер здійснює уряд. Основні питання економічного, соціального та політичного життя вирішуються Кабінетом, який, згідно з _ 1 розділу V Закону про форму правління, повинен лише ставити Короля повідомлено про вжиті заходи. Уряду передані і такі функції Короля, як призначення вищих чиновників, суддів, освіта деяких відомств, визначення зовнішньої політики, керівництво збройними силами. Уряд володіє правом розпуску Риксдагу, однак це право обмежене певними умовами (наприклад, новообраний парламент не може бути розпущений раніше, ніж через 3 місяці після початку першої сесії).