6.7 Лужність ґрунтів

До ґрунтів з лужною реакцією відносяться ті, в яких рН водної витяжки перевищує 7. Залежно від величини водного рН ґрунти поділяють на слаболужні (рН=7.6-8.5) і сильнолужні (рН більше 8.5).

Лужна реакція ґрунтових розчинів може бути зумовлена різними сполуками: карбонатами, гідрокарбонатами, хлоридами і сульфатами лужних і лужноземельних металів, гуманатами натрію, силікатами та іншими сполуками. Основну роль при цьому відіграють гідролітично лужні солі слабких кислот, а саме: карбонати натрію і калію, гідрокарбонати натрію і калію, карбонати кальцію і магнію.

Розрізняють актуальну (активну) і потенціальну лужність.

Актуальна лужність зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині гідролітично лужних солей, під час дисоціації яких утворюється значна кількість гідроксильних іонів. Лужність ґрунту визначають титруванням водної витяжки в присутності різних індикаторів і виражають у мг-екв на 100 г ґрунту.

Потенціальна лужність проявляється в ґрунтах, які містять увібраний натрій. При дії на ґрунт вугільною кислотою увібраний ГВК натрій заміщується іонами Н⁺. У ґрунтовому розчині утворюється сода, яка підвищує лужну реакцію:

.

Утворена сода Na₂CO₃ є гідролітично лужною і у воді розчеплюється за такою схемою:

,

.

Величина рН водного в цьому випадку може досягати до 9 – 10 .

Помітну лужність ґрунту викликає вуглекислий кальцій, який під час взаємодії з водою у присутності вуглекислого газу утворює бікарбонат кальцію:

.

Величина рН водного в цьому випадку може доходити до 8 – 8.5.

Як і увібраний натрій, так і лужне середовище розчину в цілому негативно впливають на ґрунт. Зокрема, під впливом натрію у зволоженому ґрунті відбувається сильна пептизація органічних і мінеральних колоїдів, які переходять у рухомий стан та переміщуються вниз по профілю. Це призводить до руйнування колоїдної частини, структури і різкого погіршення фізичних властивостей. Одночасно лужна реакція пригнічує діяльність мікроорганізмів і погіршує поживний режим ґрунту.