13.7 Охорона ґрунтів від пересушення

Досить розповсюдженою є ще одна форма деградації ґрунтів – пересушення. Воно спостерігається при реалізації необдуманих меліоративних проектів та недотриманні технологічних стандартів.

Наприклад, побудова сітки занадто глибоких осушувальних каналів або відсутність шлюзів, що регулюють стік і рівень відвідних вод, неодмінно призведуть до пониження капілярної кайми. При виконанні осушувальних робіт необхідно встановити і забезпечити оптимальний рівень залягання ґрунтових вод, при якому відбуватиметься підґрунтове зволоження рослин у сухі бездощові періоди (субіригація). На ґрунтах різного механічного складу оптимальна глибина підґрунтових вод різна: на пісках і супісках – 70-80 см, на суглинках – 100 – 180 см.

Закладання дрен і водовідвідних каналів без врахування мезорельєфу і гранулометричного складу ґрунтів (тобто лише за геометрично правильними лініями та штучними кордонами полів) призводить до пересушення і зниження їх родючості (особливо едафотопів легкого гранулометричного складу ) або до локального “вимокання” ґрунтової маси (на важких ґрунтах). При проектуванні сітки осушувальних каналів необхідно створювати водомірні пости і шлюзи, які дозволятимуть керувати рівнем ґрунтових вод, їх відтоком та попереджати небезпеку переосушення ґрунтів.

Значна шкода господарствам чорноземної і нечорноземної зон завдана висиханням малих річок. Зазвичай ці водотоки мали складні лінії русел і розвинуті тераси, на яких утворювались багаті ґрунти. Періодичні повені підживлювали заплавні едафотопи і регулярно збагачували їх родючим алювієм. Проте так звана меліорація заплав шляхом вирівнювання русел малих річок позбавила ці ландшафти води та родючого мулу, понизила рівень води в річках і обумовила пересушення (часто з содовим засоленням) заплавних лугових ґрунтів.

В даний час головним завданням має стати не осушувальна меліорація нових площ, а освоєння вже осушених угідь і занедбаних ділянок.