110Державний лад Швейцарії.

Попри те, що офіційна назва країни – Швейцарська Конфедерація, за формою державного устрою це федеративна держава. Воно складається з 23 кантонів, 3 з яких поділяються на напівкантони. У Швейцарії є різноманітна система різних форм місцевого управління та самоврядування; кожен кантон самостійно визначає питання їх організації. Більшість кантонів в адміністративному відношенні діляться на округи та громади. У дрібних кантонах і напівкантоні є тільки громади. У кожному кантоні діє своя конституція, працюють парламент і уряд. Межі їх суверенітету визначені в федеральної Конституції: "Кантони суверенною в тій мірі, в якій їх суверенітет не обмежується федеральною конституцією. Вони здійснюють всі права, що не передані федеральної влади "(ст.3).

Нині діюча Конституція прийнята референдумом 14 квітня 1999 і набула чинності з 1 січня 2000. Вона не внесла радикальних змін в державний устрій країни, а лише об'єднала накопичилися численні поправки до колишньої Конституції 1874 р. в новий текст. З останнього були видалені анахронізми і внесені деякі нові положення, як правило, користуються широкою підтримкою серед населення. Так, в оновлений Основний закон увійшли статті, що закріплюють права дітей, молоді, право на страйк.

За формою правління Швейцарія – парламентська республіка оригінального типу. Політичний режим – демократичний.

Законодавчу владу здійснює парламент – Федеральні збори, яке складається з 2 палат – Національної ради і Ради кантонів. У Національна рада входять 200 депутатів, що обираються на 4 роки загальним голосуванням на основі пропорційного представництва. У Раді кантонів засідають 46 депутатів (по 2 від кантонів і по 1 від напівкантоні); частина їх обирається місцевими парламентами, частина призначається урядами кантонів. Термін повноважень членів Ради кантонів – від 3 до 4 років. Конституція встановлює, що чергові сесії парламенту проводяться 1 раз на рік. Вони скликаються федеральним урядом. На вимогу уряду, депутатів парламенту або кількох кантонів можуть бути скликані надзвичайні сесії.

В якості робочих органів в обох палатах утворюються постійні та тимчасові комісії. Так, в комісіях відбувається початкове розгляд законопроектів, що надходять потім на пленарні засідання палат. На пленарних засіданнях після обговорення законопроекту депутатами він ставиться на голосування. Якщо за нього проголосувало більшість в обох палатах, законопроект вважається прийнятим. Коли думки палат розходяться, з їхніх представників на паритетних засадах утворюється погоджувальна комісія. Якщо й вона не приходить до позитивного рішення, законопроект більше не розглядається.

Крім законодавчої діяльності "з усіх питань, що відносяться до ведення федерації", Федеральні збори наділена низкою інших функцій, визначених Конституцією. Воно обирає уряд, Федеральний суд, канцлера і головнокомандуючого армією. Федеральні збори визначає бюджет, ратифікує договори з іноземними державами, має право оголошувати війну і укладати мир. У його компетенцію входить схвалення конституцій кантонів і прийняття рішень про заходи, що забезпечують виконання кантонами своїх федеральних обов'язків. Федеральні збори також має повноваження вирішувати питання про заходи щодо охорони "внутрішнього порядку" та для запобігання "погрози Федерації". Воно, крім того, контролює федеральну адміністрацію, збройні сили, має право помилування. Контроль за діяльністю уряду виражається в основному у формі інтерпеляції та розгляду щорічних звітів уряду про свою діяльність. Проте парламент не має права вимагати відставки уряду або окремих його членів.

Вищу виконавчу владу здійснює Федеральна рада – уряд Швейцарії. До його складу входять 7 осіб, які обираються Федеральними зборами. Уряд формується з представників коаліційних партій, що володіють більшістю в парламенті. На чолі Федеральної ради стоїть Президент, йому допомагає Віце-президент. І той і інший щорічно обираються Федеральними зборами з числа членів уряду. Одна і та ж людина не може бути обраний Президентом або Віце-президентом 2 рази поспіль. Президент головує у Федеральному раді і виступає від імені федерації у відносинах з іншими державами. Інших прерогатив у порівнянні з іншими членами уряду він не має.

Вибори членів Федеральної ради відбуваються кожні 4 роки після обрання Національної ради. Члени парламенту, обрані до Федеральна рада, вже не можуть здійснювати депутатські повноваження, а також перебувати на службі федерації або кантонів. Повноваження Федеральної ради досить великі: у його веденні знаходяться економічні, фінансові та соціальні питання федерального рівня, оборона країни, розвідка. Уряд керує зовнішньою політикою, вирішує спори між кантонами з приводу застосування федерального законодавства. За ним закріплено право прийняття надзвичайних заходів.

Певні повноваження покладені на Федеральна рада у сфері законодавства. Він має право законодавчої ініціативи, розглядає законопроекти, внесені палатами Федеральних зборів або кантонами, і дає по них висновки. Уряд може самостійно видавати різні нормативні акти, а при здійсненні ним надзвичайних повноважень – загальнообов'язкові постанови. Засідання уряду проводяться кожного тижня, рішення приймаються одноголосно. Керівництво різними сферами державного життя розподілено в уряді між департаментами (внутрішніх справ, закордонних справ, фінансів і митниць та ін.)