111Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
Для того, щоб як слід розібратися в природних витоках знаменитого нейтралітету Швейцарії, варто заглянути в ті далекі часи, коли між Альпами і горами Юріївна тільки-тільки поселилося одне з кельтських племен. Сторіччями ці землі перебували під владою Риму (у складі провінції Галію), пізніше - бургундов і алеманов, і, нарешті, франків. У XI столітті стали частиною “Священної Римської імперії”.
Тут фактично йде мова про нейтралітет "по умовчанню". Так традиційно склалося, що низка волелюбних кантонів у горах після серії спроб їх завоювання з боку потужних, централізованих держав-сусідів, створили конфедерацію і це стало найкращим вирішенням проблеми для усіх сусідів, які конкурували між собою за впливи на ці кантони.
В 1291 році кантони Урі, Швіц і Унтервальден уклали між собою “вічний союз”, що заклав основи Швейцарського союзу (або, точніше, Конфедерації), як фактично самостійної держави в рамках “Священної Римської імперії”. На момент 1553 року до складу союзу входили Цюріх, Гларус, Люцерни, Цуг і Берн. Трохи пізніше приєдналися Фрібур, Золотурн, Базель і Шафхаузен. З XVII століття країна сповідає принципи політики строгого нейтралітету.
Другий крок на шляху до нейтралітету було зроблено, коли швейцарці перестали брати участь у європейських конфліктах. У 1648 році, Швейцарія була формально виключена з Німецької Федерації і була признана незалежною від європейських повноважень. Найважливішою подією було зруйнування старої Конфедерації. Як це не парадоксально, саме початок французької революції покінчив з початком занепаду у Швейцарії.
Юридично нейтральний статус Швейцарії було закріплено в 1815 році, після поразки Наполеонівської Франції, Паризьким актом визнання та гарантування нейтралітету Швейцарії.
Відтак Швейцарія поступово стала перетворюватися на бастіон стабільності та площадку переговорів між противниками. Такий собі страховий поліс, місце де можна зберігати статки усім, адже саме тут зберігають статки і друзі і вороги, а це є реальним гарантуванням їх збереження.
Ні перша, ні друга світові війни не порушили цього правила щодо Швейцарії, хоча решта нейтральних європейських держав, незважаючи на свою нейтральність, були окуповані завойовниками.
Звичайно, тривалий постійний нейтралітет Австрії та Швейцарії є справді унікальним явищем. Визначальним у його збереженні є зацікавленість не тільки самої держави, а й держав-гарантів, формальних чи не формальних.
Необхідною умовою такого нейтралітету є бажання міжнародного державного товариства, і, в першу чергу, держав-сусідів мати таку нейтральну державу. Для реальної нейтральності повинні визріти необхідні умови.
Нинішній нейтралітет Швейцарії є основною причиною того, що на території країни і в Женеві зокрема розмістилися штаб-квартири багатьох міжнародних організацій - Червоний Хрест, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародна організація праці, європейське бюро ООН.
3 березня 2002 року у Швейцарії відбувся референдум щодо її вступу до ООН. "Так" членству країни в ООН сказали 54,6 відсотка учасників референдуму, ідея членства також здобула підтримку більшості виборців у 12 з 23 кантонів. Таким чином, винесене на референдум і схвалене так званою "подвійною більшістю" (населенням в цілому і окремо - жителями більшості кантонів) питання про приєднання Швейцарії до ООН вирішено позитивно. А це, відповідно до Конституції Конфедерації, дозволяє уряду розпочати офіційне оформлення вступу країни до Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, багатовіковий традиційний нейтралітет Швейцарії іде в минуле. За 16 років, що минули після попереднього подібного референдуму, настрої у швейцарському суспільстві дуже змінилися. За членство в ООН нині виступають уряд, більшість депутатів парламенту і три з чотирьох партій правлячої коаліції: соціал-демократи, радикальні демократи і християнські демократи. На всіх попередніх референдумах швейцарці відхиляли таку пропозицію, оскільки вважали, що членство навіть у цій шанованій організації може загрожувати традиційному нейтралітету країни. Під час останнього волевиявлення, у 1986 році, 75 відсотків швейцарців відхилили пропозицію членства своєї країни в ООН. Десятками років тривала дивна ситуація - Швейцарія була "європейською домівкою" ООН, але сама не належала до цієї організації.
10 вересня 2002 року Швейцарія стала повноправним членом ООН. Єдиною країною світу, яка не входить до ООН, залишається Ватикан.
- 1 Об'єкт і предмет країнознавства
- 3 Комплексна країнознавча характеристика
- 4 Типології країн у сучасному світі
- 5 Загальна характеристика фізичної географії пострадянського простору
- 6 Загальна характеристика економічної географії стран пострадянського простору
- 19. Господарство України…
- 20. Геополітичне середовище та зовнішньополітичні пріоритети України.
- 21. Участь України в міжнародних організаціях.
- 22. Демографічний потенціал і національний склад населення України.
- 23. Релігійне життя та міжконфесійні стосунки України.
- 24. Природно-кліматичні умови і сировинні ресурси Російської Федерації.
- 25. Основні етапи історії рф
- 26. Державно-політичний устрій рф
- 29. Чисельність та етнонаціональний склад населення
- 30. Етноконфесійний склад населення та релегійне життя в Росії
- 28. Зовнішня політика рф
- 27. Господарство рф,його галузева і територіальна структура
- 31. Географічне розташування, природно-кліматичні умови, продуктивні сили Республіки Білорусь.
- 32. Особливості історичного розвитку Білорусі.
- 33. Політична система і політичний розвиток Республіки Білорусь.
- 34. Білоруська модель посткомуністичних трансформацій.
- 35. Господарство Білорусі, його потенціал, галузева і територіальна структура.
- 36. Основні напрями і пріоритети зовнішньої політики Республіки Білорусь.
- 83. Специфічні риси „західної” цивілізації.
- 84. Рельєф‚ клімат та географічні регіони Європи.
- 85 Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Європи.
- 86 Водні та земельні ресурси Європи.
- 87. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- 88. Етногенез та розселення романських народів Європи.
- 89. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- 90. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- 91. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- 92. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- 93. Рельєф‚ клімат, географічні регіони Північної Америки.
- 94. Корисні копалини та мінерально–сировинні ресурси Північної Америки.
- 95. Водні та земельні ресурси Північної Америки.
- 96. Економічна інтеграція держав Північної Америки.
- 97. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- 98. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- 99. Країнознавча характеристика Ірландії.
- 100. Федеративний устрій Канади.
- 102Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- 103Конституція сша.
- 104Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- 105Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- 106Державний устрій фрн: поділ компетенцій між центральним урядом і федеральними землями.
- 107Партійна система фрн.
- 108Економічний потенціал фрн.
- 109Федеративний устрій Австрійської Республіки.
- 110Державний лад Швейцарії.
- 111Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- 112Економічний потенціал Франції.
- Сільське господарство.
- 2) Лісництво
- 3) Рибальство
- 4) Промисловість
- 5) Фінансові послуги та страхування
- 6) Транспорт
- 7) Туристичні послуги
- 8) Третинний сектор (сфера послуг)
- 113П’ята республіка у Франції.
- 114Специфіка державного устрою Французької Республіки.
- 115Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- 116Політична система Італійської Республіки.
- 117 Розв’язання етнонаціональних проблем в Королівстві Бельгія.
- 118 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- 120Ісландія. Міжнародне становище
- 121Економічний потенціал Норвегії.
- 122Політична система Фінляндії у післявоєнний період.
- 123Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція.
- 124Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально–економічні та політичні аспекти.