Особливості виробничої економічної практики при проведенні її за межами України

Мета проведення виробничої економічної практики при проходженні її за межами України (зарубіжного стажування) – вивчення досвіду виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, системи агробізнесу; проведення комплексного аналізу сучасного рівня, особливостей та перспектив розвитку фермерських господарств у країнах з розвинутою ринковою економікою; набуття практичних навичок самостійного ведення сільськогосподарського виробництва та формування пропозицій щодо застосування зарубіжного досвіду в Україні.

Завдання зарубіжної практики:

1. Вивчити організаційну структуру сільськогосподарського підприємства, її відповідність цілям виробництва, спеціалізацію та форми участі в асоціаціях, об’єднаннях тощо.

2. Оволодіти практикою комплексного аналізу діяльності сільськогосподарського підприємства і його підрозділів; провести аналіз використання земельних, матеріальних та трудових ресурсів підприємства; дати економічну оцінку ефективності їх використання. Для цього надати інформацію про:

   • вартість ресурсів (матеріальних, земельних, трудових);

   • показники продуктивності праці;

   • технології виробництва з усіма параметрами (дози добрив, види і дози хімікатів, перелік робіт, продуктивність агрегатів);

   • собівартість продукції;

   • прибутки і рентабельність;

   • розподіл прибутку (податки, стимулювання використання коштів на розширене відтворення фондів);

   • взаємовідносини з банком.

3. Дослідити досвід організації оплати праці в ринкових умовах господарювання, фактори, форми і методи мотивації високопродуктивної праці.

4. Вивчити організацію та ефективність основних виробничих процесів, їх відповідність вимогам охорони навколишнього середовища, ресурсо- і енергозбереження; ефективність роботи допоміжних і обслуговуючих виробництв.

5. Дослідити рівень державної підтримки і механізм підтримки ( % урядових платежів до фермерської ціни, позацінова підтримка, квоти та інше) на прикладі конкретного фермерського господарства

6. Вивчити систему взаємозв’язків і відносин підприємства з організаціями матеріально-технічного забезпечення і технічного обслуговування, фінансово-банківськими структурами; участь у кооперативах і асоціаціях.

7. Дослідити соціально-побутові умови праці і відпочинку сім’ї фермера.

8. Вивчити, які аграрно-економічні проблеми турбують фермера, як їх планують вирішити.

9. Визначити рівень забезпеченості країни власним продовольством, споживання продовольства в середньому на одну людину за рік, калорійність (кілокалорій).

10. Опрацювати відповідну літературу, інформацію в системі Інтернет.

11. Оформити і здати у 10-денний строк після приїзду звіт про проходження практики.

Організація проведення практики

Студенти проходять економічну практику в сільсько­господарських і переробних підприємствах, які відправили їх на навчання, а також в інших підприємствах області, з якими заключені договори про проведення практики (додаток 8).

Відповідальність за проведення цієї практики покладено на випускну кафедру даної спеціальності – кафедру економіки АПК. Керівництво практикою здійснюється викладачами кафедри, а на підприємстві – головним економістом, за його відсутності – головним бухгалтером.

Керівник практики від підприємства визначає робоче місце практиканта, знайомить його з господарством, керівником та спеціалістами. Виходячи з наявних можливостей, в економічному чи іншому відділі студента можуть тимчасово прийняти на вакантну посаду, пов’язану з виконанням економічних розрахунків, що значно підвищить рівень його практичного навчання.

Студент зобов’язаний за час проходження практики дотримуватися розпорядку робочого дня підприємства, виконувати правила охорони праці і техніки безпеки, приймати активну участь у господарському і суспільному житті колективу, чітко виконувати програму практики. Повинен приймати участь у: проведенні економічного аналізу, розробці та запровадженні ринкових механізмів господарювання, визначенні шляхів виходу з кризового становища, підвищенні еколого-економічної ефективності функціонування підприємства, розробці еколого-економічних прогнозів його розвитку.

Примірний розподіл часу виконання програми виробничої економічної практики наведений у додатку 9.

Всю проведену роботу необхідно занотувати у щоденнику, форма якого наведена у додатку 10.

На основі проведеного аналізу, даних щоденника та особистих спостережень практикант складає звіт щодо проходження виробничої практики обсягом не менше 40 сторінок, який відповідає програмі практики за всіма розділами (оформлення звіту в додатку 11).

Всі дані, які наводяться у звіті, повинні бути не менше як за 3 останні роки. Кожен розділ звіту закінчується критичною оцінкою досліджуваних явищ, конкретними пропозиціями визначення шляхів покращення ситуації, що склалася.

Одна з найважливіших частин звіту – висновки і пропозиції, в яких слід узагальнити все, що зроблено за кожним розділом та навести конкретні пропозиції щодо усунення існуючих недоліків, подати обгрунтований еколого-економічний прогноз розвитку об’єкта, тобто студент повинен продемонструвати вміння застосовувати теоретичні знання безпосередньо стосовно практики функціонування конкретного підприємства.

У кінці звіту наводиться список використаної літератури, оформлений у відповідності із загальноприйнятими вимогами.

Після закінчення виробничої практики студенту необхідно у 10-денний строк подати на випускну кафедру щоденник, звіт про практику і характеристику, обов’язково за підписами керівника практики (головного економіста) та керівника підприємства, завірені печаткою (усі три документи).

Захист виробничої практики проводиться перед комісією в університеті чи на виробництві (обласному або районному управлінні сільського господарства, на підприємстві).