Р ис.16.1. Класифікація інфраструктури

Практичний досвід підтверджує, що створення і функціо­нування інтегрованої обслуговуючої системи, досягнення збалансованості в розвитку сировинної, переробної й інфраструк­торної сфери АПК дасть змогу збільшити обсяги кінцевої продукції комплексу на 35 %. Адже за рахунок невисокого рівня використання ресурсного потенціалу АПК ми недоодержуємо продукції у розмірі 60–80 млрд доларів США, що становить майже ¾ валового продукту, який виробляється в Україні.

Внаслідок незадовільного стану соціальної інфраструктури третина сіл в Україні залишається непривабливою для проживання і праці. Серйозне занепокоєння викликає демографічна ситуація на селі у зв’язку, в першу чергу, з депопуляцією населення (перевищенням смертності над народжуваністю).

Основним критерієм комплексної оцінки розвитку соціальної сфери вважається співвідношення між оплатою праці і виробленим національним доходом. Так, зарубіжний досвід свідчить, що в економічно розвинутих країнах, де питома вага праці становить понад 60–65 %, спостерігається високий рівень розвитку соціальної сфери. Тобто підвищення частки оплати праці в національному доході позитивно сприяє розвитку галузей невиробничої сфери, повнішому задоволенню соціальних потреб населення. Разом з тим аналіз показує, що в наших умовах частка оплати праці працівників сільсько­господарських підприємств у валовому доході сягає лише 16 %. Продовжується зростання темпів занепаду соціальної сфери на селі.

Соціальну сферу завжди утримує держава, ніде у світі товаровиробник не займається соціальними питаннями. Наприклад, в Австрії до кожного фермерського господарства за рахунок держави підведена асфальтована дорога. Школа, лікарня, культура, освіта і все інше фінансується у більшості країн світу з державної казни.

Проведення реформ на селі вимагає і зміни підходів до вирішення питань розвитку соціальної сфери. З метою належного забезпечення життєдіяльності сільського населення в ринкових умовах указом Президента України від 20 грудня 2000 року схвалені «Основні засади розвитку соціальної сфери села». Про складові ринкової інфраструктури детальна інформація наведена у термінологічному словнику.

Слід звернути увагу слухачів на відносно нові для України складові інноваційної інфраструктури.

Як відомо зі статистики, із ста бізнесменів-початківців успіхів у бізнесі досягають лише дванадцять. В українських реаліях цей відсоток ще нижчий. Але є метод, який дозволяє „вижити” від 30 % до 80 % новачків. Це складова інноваційної інфраструктури – бізнес-інкубатори. Вперше бізнес-інкубатор (слово “інкубатор” означає “вирощування”, тобто дослівно: «вирощувати бізнес») з’явився у кінці 50-их років минулого століття у США, коли один підприємливий чоловік орендував занедбаний вокзал, зробив ремонт і почав здавати “офіси” для підприємців-новачків. Вже через кілька років 30 % їх перейшли з малого бізнесу в середній. Секрет полягав у тому, що об’єднані під одним дахом фірми обмінювались досвідом у вирішенні однакових проблем, консультувалися у юриста та економіста цієї фірми і значно швидше долали бюрократичні перепони.

З цього часу місцева влада багатьох штатів почала спонсорувати розвиток бізнес-інкубаторів, що було вигідним для влади: нові робочі місця, більше податків надходило до місцевих бюджетів. Зараз у США діють близько 860 інкубаторів.

Цю ідею підтримали у Європі. Згодом бізнес-інкубатори почали запроваджувати новітні технології, об’єднуватися між собою та з промисловими компаніями, переросли у технопарки. Сьогодні вже відомі цілі технополіси, що функціонують на перетині діяльності наукових та технологічних парків.

В Україні з 1997 року почали створюватися і вже відомі бізнес-інкубатори, класичним за міжнародними нормами є тільки один – Білоцерківський. Вітчизняні бізнес-інкубатори надають такі послуги, як секретарські, забезпечення оргтехнікою, допомагають опановувати персональний комп’ютер, надають можливість отримання пільгових кредитів, проводять навчання з бізнес планування та інші консультації.

Слід відмітити, що створення мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів є одним із найважливіших аспектів формування інфраструктури для розвитку малого та середнього підприємництва в Україні.

Характеристика інших складових ринкової інфраструктури наведена у термінологічному словнику.