План семінарсько-практичного заняття

Розміщення виробництва –

форма суспільного поділу праці, процес географічного чи просто­рового поділу вироб­ництва окремих видів продукції на території країни та її регіонів.

Показники розміщення сільського господарства –

розмір виробництва конкретного виду продукції, питома вага окремих регіонів у загальному обсязі валової і товарної продукції.

Спеціалізація сільського господарства –

це форма суспільного розподілу праці, переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції окремих підпри­ємств чи регіонів.

Зональна спеціалізація –

переважаюче виробництво окремих видів продукції в окремій природно-кліматичній зоні.

Обласна і районна

спеціалізація –

переважаюче виробництво окремих видів продукції на території області чи району.

Господарська спеціалізація –

зосередження виробництва відпо­відних видів продукції в окремих підприємствах, об’єднаннях, ферме­рських господарствах чи господар­ствах населення, які ведуть товарне сільське господарство.

Внутрішньогосподарська спеціалізація –

переважаюче виробництво окремих видів продукції або його техноло­гічних стадій у відділеннях підпри­ємства, на фермах чи бригадах.

Галузева спеціалізація –

форма спеціалізації за технологіч­ним принципом, коли продукція виробляється в окремій галузі підприємства за принципом закінченого циклу.

Галузь –

це частина виробництва, яка відрізняється засобами виробни­цтва, технологією, кваліфікацією кадрів та кінцевою продукцією.

Внутрішньогалузева спеціалізація –

переважаюче виробництво певних видів продукції у межах однієї галузі.

Якісно багаторівнева спеціалізація –

поділ виробництва за окремими стадіями на якісно відмінні рівні. Наприклад, виведення нових порід тварин на племінних станціях і заводах.

Постадійна спеціаліза- ція –

виокремлення окремих стадій технологічного циклу у самостійні виробництва. Наприклад, у свинар­стві можуть виділятися у самостійні виробництва: вирощування поросят та відгодівля дорослих тварин.

Концентрація сільськогосподарського виробництва –

це об’єктивний процес зосеред­ження виробництв більшого обсягу продукції у відносно меншій кількості підприємств великих спе­ціалізованих підприємств та об’єднань.

Абсолютний рівень концентрації –

показник концентрації, що визна­чається як середня величина окремого показника розміру підприємства (земельна площа, чисельність, авансо­ваний капітал, ВП, ТП) окремими типами підприємств (СТОВ, ТОВ, ПСП, агрофірм, фермерських господарств тощо).

Відносний рівень концентрації –

показник концентрації, який визна­чається як відношення окремого показника розміру великих підпри­ємств до загальної кількості аграрних підприємств (у відсотках), наприклад, кількість ското- та птахомісць.

Кооперація –

(від латинського cooperо – «співробітничаю»): 1) форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному і тому ж або різних, але пов’язаних між собою, виробничих процесах;

2) добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності;

3) процес добровільного об’єднання зусиль і ресурсів суб’єктів, зацікавлених у досягненні певних соціально-економічних результатів, які можливо отримати лише або швидше за допомогою групових дій.

Агропромислові підприємства –

сільськогосподарські підприємства, у складі яких є промислова переробка сільськогосподарської продукції. Має особливо важливе значення при вирощуванні плодів, ягід, овочів, молока.

Агропромислові комбінати –

об’єднання споріднених галузей сільського господарства і проми­словості, які тісно взаємодіють між собою територіально, технологічно і організаційно. При цьому продукція сільського господарства є сировиною для промислової переробки. Напри­клад, бурякоцукрове, овочеконсервне виробництва, а також у виногра­дництві та виробництві вин. На початку переходу до ринкових умов (90-і роки) ця форма припинила своє існування.

Агропромислові об’єднання –

складна форма сільськогосподар­ського та промислового кооперу­вання, за якої досягається органічне поєднання виробництва сільського­сподарської сировини і її проми­слової переробки, а в окремих випадках і реалізація продукції. При цьому всі підприємства цього об’єднання зберігають свою вироб­ничо-фінансову самостійність, упра­вління здійсню­ється Радою об’єднання.

Агропромислова інтеграція –

форма суспільної організації вироб­ництва, процес органічного злиття сільськогосподарського виробництва з промисловістю та організація на цій основі агропромислових підприємств.

Інтеграція –

походить з латинської мови і означає “поєднання окремих частин в єдине ціле”. Це посилення економічних і виробничих зв’язків між країнами, сферами, галузями, підприємствами, організаціями тощо.

Агропромислова інтеграція (вертикальна) –

організаційне поєднання сільсько­господарського і технологічно пов’язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції з сільського­сподарської сировини та досяг­нення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній зацікавленості та відповідальності усіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати господарювання [1].

Агропромислова асоціація –

організаційна форма регіональної агропромислової інтеграції. Це добровільне об’єднання підпри­ємств на базі головного – м’ясо­комбінату чи молоко-, маслозаводу, за якими зберігається господарська самостійність та право юридичної особи, коли на базі об’єднання інтересів сільськогосподарських та переробних підприємств зростає ви­робництво та збільшуються прибутки.

Агропромислова інтеграція з орендними відносинами –

оренда агропромисловими підпри­ємствами землі та виробництво на ній сільськогосподарської продукції, в т.ч. сировини для переробки на такому підприємстві. Наприклад, цукровий чи плодоовочеконсервний завод орендує землі сільсько­господарських виробників. Цей вид агропромислової інтеграції набув поширення після 2000 р.

Диверсифікація аграрних підприємств –

(від лат. diversus – різний, віддалений та fodere – робити) одна із суспільних форм організації виробництва, урізноманітнення видів діяльності підприємства у виробничій, фінансовій і марке­тинговій сферах.

Виробнича диверсифікація –

урізноманітнення на підприємстві видів виробництв, які забезпечують одержання різної продукції і / або розширення її асортименту [1].

Фінансова диверсифікація –

урізноманітнення фінансової діяль­ності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко- і довгострокових фінансових вкладень [1].

Маркетингова диверсифікація –

створення підприємством власної торговельної мережі, розширення каналів збуту продукції, викори­стання більшої кількості марке­тингових важелів просування товару на ринок, організація післяпродажного обслуговування товарів [1].