Тема 16. Інфраструктура підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Поняття “інфраструктура” в економічній літературі з’явилось порівняно нещодавно і прийшло із військової галузі. Значення цієї теми зумовлюється величезними резервами зростання аграрної економіки та економіки держави в цілому, які закладені у вирішенні проблеми становлення та розвитку інфраструктури. Один із світових класиків-економістів К. Маркс називав інфраструктуру судинною системою виробничого організму. Дивлячись на визначення інфраструктури (її склад), стає зрозумілим, що ефективне її функціонування – один із дієвих механізмів вирішення сучасних проблем аграрного виробництва, наближення його до європейських стандартів. Найбільш ефективний механізм – це боротьба з втратами, за повну збереженість та високоякісну переробку урожаю та продукцію ферм. Підраховано, що тільки за рахунок цього ресурси продовольства можна збільшити на 15–20 %. В Україні інвестиції у ліквідацію втрат та переробку – одні із найбільш вигідних та ефективних.

Крім того, якщо не буде інвестуватись соціальний розвиток (будівництво лікарень, шкіл, доріг, житла тощо), сучасні працівники аграрного сектору не матимуть можливості високоякісно та ефективно працювати.

Далі доцільно навести класифікацію інфраструктури (рис. 16.1) та охарактеризувати кожну її складову (сучасний стан, тенденції тощо).

Аналіз стану інфраструктури свідчить, що для неї характерний низький рівень розвитку матеріально-технічної бази, незбалансованість окремих її складових, невідповідність інфраструктури основним сферам аграрного комплексу ні в кількісному, ні в якісному відношенні. Крім того, очевидна недостатня налагодженість механізму взаємодії усіх підрозділів інфраструктури, недосконалість економічних зв’язків і відносин, проблеми організаційного характеру.

Відомо, що пропорційність розвитку складових підрозділів інфраструктури, координація діяльності всередині інфраструктурної сфери на різних рівнях і етапах виробничого процесу в АПК забезпечують ефективне їх функціонування.

Ефект діяльності виробничої інфраструктури в цілому та її складових має в основному міжгалузевий характер і проявляється, головним чином, у результатах функціонування не окремих її підрозділів, а в основних сферах комплексу і в цілому по АПК. Це призводить до недооцінки на практиці ролі інфраструктури, яка розвивалась і розвивається за “залишковим” принципом стосовно розподілу капітальних вкладень у сфери АПК. Економія на витратах в інфраструктурні підрозділи спричиняє значні втрати сільськогосподарської продукції, погіршення її якості. Крім того, це супроводжується швидким зносом і часто нераціональним використанням техніки.

Недостатній розвиток підрозділів виробничої інфраструктури АПК, які знаходяться на стику основних сфер, призвів до послаблення і порушення господарських зв’язків, розбалансованості функціонування всього АПК.