Розділ 7. Програма виробничої економічної практики

Щодо підготовки висококваліфікованих спеціалістів для роботи в ринкових умовах ставляться підвищені вимоги як у теоретичному, так і у практичному плані. В умовах конкуренції, переваги пропозиції над попитом на ринку робочої сили, особливо стосовно спеціалістів з вищою освітою, значна увага при заключенні контрактів поряд з високими теоретичними знаннями надається практичному досвіду претендентів на робоче місце. Навчаючись у вищому навчальному закладі, такий досвід може надати тільки виробнича практика. Саме цим пояснюється зростання її ролі у підготовці висококваліфікованих спеціалістів у сучасних умовах пореформованого АПК.

Виробнича економічна практика – це перша виробнича практика у підготовці бакалаврів спеціальності 6.050100 “Економіка підприємства„ безпосередньо у сільськогосподарських і переробних підприємствах.

Мета виробничої економічної практики – закріпити і поглибити теоретичні знання з економіки підприємства та інших економічних і технологічних дисциплін; сприяти формуванню економічного мислення, адаптованого до вимог ринкової економіки; розвинути практичні навики пошуку конкретних шляхів вирішення проблеми ефективного використання обмежених матеріальних і людських ресурсів в галузях АПК для максимального задоволення продовольчих потреб суспільства.

Майбутньому економісту особливо важливо: набути навичок самостійного ведення економічної роботи в агропромисловому виробництві, правильно оцінювати результати реформування економіки підприємства, галузі в цілому.

Завдання практики:

• Проаналізувати еколого-економічні умови господарювання, дати їм оцінку.

• На основі використання нормативних, довідкових матеріалів та статистичної звітності підприємства визначити:

• економічну ефективність використання його виробничого потенціалу;

• економічну ефективність ведення галузей господарства;

• проаналізувати ефективність проведення земельної реформи в господарстві;

• визначити стан та ефективність сільськогоспо­дарського виробництва в цілому.

• Проаналізувати екологічний стан виробництва сільськогосподарської продукції на підприємстві, виконання законодавчих актів стосовно збереження навколишнього середовища.

Розділи програми виробничої економічної практики

І. Загальна еколого-економічна оцінка умов господарювання.

Час створення підприємства, місцезнаходження об’єкта практики: віддаль від обласного та районного центрів, основних пунктів реалізації продукції. Реформування підприємства.

Зона розміщення: Полісся, Перехідна, Лісостеп і т. д., чиста чи забруднена радіонуклідами (вказати рівень забрудненості), природні умови.

Кількість населених пунктів, організаційна структура (кількість підрозділів, ферм, бригад). Кількість об’єктів соціальної інфраструктури. Виробничий напрям підприємства (навести структуру товарної продукції). Дати оцінку загальних еколого-економічних умов господарювання (сприятливі, несприятливі, неможливі тощо).

ІІ. Ефективність функціонування основних і допоміжних галузей підприємства