. Законодавча та нормативна база України з охорони праці

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України (так, стаття 45 проголошує: «Кожен має право на відпочинок. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом»; стаття 43: «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом»; стаття 50: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди»), Законом України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону здоров’я», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про колективні договори і угоди», «Про дорожній рух», «Про поводження з радіоактивними відходами», Кодекс законів про працю України (КЗпП), Кодексом цивільного захисту України.

Законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти, які ухвалює Кабінет Міністрів України, Державний комітет з нагляду за охороною праці, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я та ін.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закони України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти з охорони праці. Це державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, будівельні норми та правила, санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, Норми радіаційної безпеки, Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань, Правила будови та безпечної експлуатації ліфтів, Правила безпеки при використанні газів, Правила будови та безпечної експлуатації посудини, що працюють під тиском, Правила будови та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів та інші нормативні документи.

Важливе значення має Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 «Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в України. Цей закон був прийнятий 14 жовтня 1992 р. 21 листопада 2002 р. Верховна Рада прийняла нову редакцію Закону України «Про охорону праці» (№ 229-IV). У новій редакції збереглися основні положення попередньої редакції, але, за структурою, це зовсім новий закон. Головна різниця – система соціального захисту працівника за рахунок загальнообов’язкового державного страхування.