5.3.3. Природна та механічна вентиляція приміщень

За типом повітрообміну природну вентиляцію поділяють на загальнообмінну неорганізовану та загальнообмінну організовану, яка базується на аерації.

Загальнообмінна неорганізована природна вентиляція (інфільтрація, або природне провітрювання) здійснюється зміною повітря в приміщенні через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій, завдяки різниці тиску ззовні і всередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від багатьох факторів – сили і напрямку вітру, температури повітря всередині приміщення і ззовні споруди, виду огородження і якості будівельних робіт. Однак інфільтрація спостерігається і в житлових будівлях та може досягати 0,5...0,75 об’єму будівлі за годину, а для промислових підприємств – 1...1,5.

Для забезпечення постійного повітрообміну за умови підтримки чистоти повітря в приміщенні служить загальнообмінна організована природна вентиляція. Організована, або регульована, природна вентиляція може бути канальною та безканальною (аерація).

Канальна природна витяжна вентиляція без організованого припливу чистого повітря використовується в житлових та адміністративних будівлях.

Аерація – це загальнообмінна організована керована природна вентиляція приміщення, проходить за рахунок різниці гравітаційного тиску зовнішнього та внутрішнього повітря і дії вітру. Повітрообмін у приміщенні забезпечується наявністю отворів у стінах (вікна) та в перекриттях (ліхтарі).

Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекриття на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

При проектуванні вентиляційних систем з природним припливом зовнішнього повітря у виробниче приміщення в холодну пору року доцільно передбачити заходи, які запобігають:

− зниженню температури повітря в робочій зоні нижче допустимої норми;

− накопиченню в приміщенні водяної пари;

− конденсації вологи на стінах та металевих поверхнях.

Перевагою природної вентиляції є її дешевина та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Вентиляція, за допомогою якої повітря подається у виробничі приміщення або видаляється із них вентиляційними системами, з використанням спеціальних механічних збудників, називається механічною.

Механічна вентиляція порівняно з природною має низку переваг:

− великий радіус дії, за рахунок значного тиску, викликаного вентилятором;

− зміна або збереження необхідного повітрообміну незалежно від температури зовнішнього повітря;

– очищення забрудненого повітря перед видаленням його в атмосферу.

До недоліків механічної вентиляції слід віднести значну кількість споруд і проведення заходів щодо зменшення шуму, великі витрати порівняно з природною вентиляцією, на створення проектної документації, закупівлю обладнання, монтаж та експлуатацію.

За способом подачі і видалення повітря розрізняють чотири схеми загальнообмінної вентиляції: припливна, витяжна, припливно-витяжна і система з рециркуляцією.

Припливна система – це система, при якій повітря подається в приміщення після його підготовки (очищення, зволоження). При цьому в приміщенні виникає надлишковий тиск, за рахунок якого повітря виходить назовні через вікна, двері або в інші приміщення. Припливна система служить для вентиляції приміщення, в яке може потрапити забруднене повітря із сусідніх приміщень або холодне повітря ззовні.

Витяжну систему застосовують для видалення повітря із приміщення. У зв’язку з чим у приміщенні виникає зниження тиску і повітря із сусідніх приміщень або повітря ззовні припливає в приміщення. Витяжну систему доцільно застосовувати в тому випадку, коли шкідливі виділення даного приміщення не повинні розповсюджуватися на сусідні приміщення.

Припливно-витяжна забезпечує як подачу повітря у виробниче приміщення з його підготовкою (підігрів, очищення тощо), так і вилучення забрудненого повітря з приміщення. За потреби перед викидом повітря з приміщення в атмосферу проводиться його очищення.

Вентиляційна система з рециркуляцією повітря – це замкнена припливно-витяжна система вентиляції з подачею свіжого повітря не менше 10...15 % від загального об’єму. Вентиляцію з рециркуляцією повітря влаштовують у приміщеннях, де відсутні шкідливі речовини 1-го та 2-го класів небезпеки, а також у приміщеннях з вибухо- та пожежонебезпечними виробництвами категорій А і Б.

Місцева вентиляція. Як і загальнообмінна, місцева вентиляція буває витяжною та припливною. Витяжка здійснюється через різні відсмоктуючі пристрої – парасолі, козирки, панелі, шафи, бортові відсмоктувачі тощо.

Місцева припливна вентиляція створює сприятливі умови в обмеженій зоні приміщення, а витяжка запобігає розповсюдженню шкідливих речовин у робочій зоні та в приміщеннях.

Залежно від умов роботи в зоні виділення шкідливих речовин припливні вентиляційні улаштування поділяють на стаціонарні (повітряні оазиси, завіси), пересувні (повітряні душі) та влаштовані (ручні інструменти, засоби індивідуального захисту, технологічне обладнання). Улаштування витяжної місцевої вентиляції має відповідати визначеним вимогам: місця, де виникають шкідливі речовини, повинні ретельно ізолюватись, вентиляційні конструкції її не повинні заважати роботі на основному обладнанні, шкідливі домішки, забруднення повітря треба вилучати у напрямку його природного руху.

Улаштування місцевої витяжної вентиляції бувають відкритого та закритого типів. Найбільш ефективними є закриті витяжки (відсмоктувачі), до яких належать, наприклад, витяжні шафи.

Кондиціонування повітря застосовується для створення найбільш оптимальних умов і автоматичного забезпечення в закритих приміщеннях та спорудах таких якостей (кондицій) повітря робочої зони: температури; відносної вологості; чистоти; газового та іонного складу; швидкості руху повітря.

Комплект технічних засобів, що забезпечує бажану обробку повітря (фільтрацію, підігрів, охолодження, підсушування та зволоження), транспортування і розподілення його в приміщенні, влаштування засобів ізоляції шуму, що виникає під час роботи обладнання, джерела тепло- та холодопостачання, засоби автоматичного регулювання, контролю і керування, а також допоміжне обладнання складають систему кондиціонування повітря.

Кондиціонування повітря має суттєве значення для безпеки життєдіяльності людини, а також для забезпечення режимів у технологічних процесах, при яких не допускається коливання температури та вологості. Системи кондиціонування поділяються на: місцеві (обслуговують одне приміщення); центральні (обслуговують кілька приміщень або будівлю в цілому).

У приміщеннях, де застосовують місцеві системи кондиціонування, агрегат для кондиціонування повітря розташовують безпосередньо в приміщенні, що обслуговується, або в безпосередній близькості від нього. В центральних системах кондиціонування повітря обробляється в кондиціонерах, які виносяться в окремі приміщення.

Кондиціонування повітря може бути повним і неповним.

Повне кондиціонування повітря – це коли забезпечується сталість температури, відносної вологості, рухомості, чистоти та інших якостей повітря. Неповне кондиціонування забезпечує лише частину з цих параметрів.

У виробничих приміщеннях, де люди перебувають певний час, використовується кондиціонування повітря з врахуванням санітарно-гігієнічних норм.