7.1.1. Підіймальні пристрої: особливості безпеки при їх експлуатації

Підіймальні пристрої залежно від категорії, конструктивного оформлення і вантажопідйомності поділяються на дві групи. До першої групи належать підіймальні механізми і машини, що підлягають реєстрації в Державному комітеті України з нагляду за охороною праці і опосвідченню її представником. Це крани всіх типів, вантажозахоплювальні пристрої, ліфти і підйомники номінальною вантажопідйомністю 50 т і вище, електричні талі і лебідки вантажопідйомністю від 10 т вище. До другої групи, що не підлягають реєстрації, належать крани, підйомники і механізми з ручним приводом, поворотні крани і ті, що керуються з підлоги за допомогою кнопкового пульту (якщо вони є самостійними підйомними механізмами), автонавантажувачі і штабелеукладачі.

Вони експлуатуються, випробовуються і проходять опосвідчення відповідно до правил та інструкцій, розроблених на підприємствах, яким вони належать.

Вантажопідіймальні крани. Безаварійна робота вантажо-підіймальних кранів залежить від їх конструктивного виконання і правильної експлуатації.

Кожен вантажопідіймальний кран забезпечується документацією, передбаченою Держстандартом відповідно до технічних умов на виготовлення. Крім паспорта та інструкції з експлуатації, на крані закріплюється табличка, де вказується найменування заводу-виробника, вантажопідйомність, дата випуску і порядковий номер.

Вантажопідіймальні крани обладнуються пристроями, що забезпечують безпеку праці: кінцевими вимикачами для автоматичної зупинки механізмів підіймання і пересування стріли крана, обмежувачами і покажчиками вантажопідйомності, гальмівними пристроями колодкового типу, протиугонними пристроями.

Всі вантажопідіймальні крани в процесі виготовлення проходять попередні і приймально-здавальні випробування, технічне опосвідчення перед пуском їх у роботу і періодичне − в процесі роботи.

Технічні опосвідчення вантажопідіймальних кранів поділяються на повні та часткові.

Повні технічні опосвідчення включають огляд всього крана і його елементів та статичні і динамічні випробування. Вони проводяться перед пуском крана в роботу і періодично через кожні 3 роки за участю представників держнаглядохоронпраці. Для кранів, які використовуються нечасто, період між повними технічними опосвідченнями може бути збільшений до 6 років.

Часткові технічні опосвідчення включають огляд крана і його окремих конструктивних елементів та перевірку справності його основних механізмів і проводяться щорічно особою, відповідальною за справний стан і безпечну експлуатацію вантажопідіймальних кранів.

Статичними випробуваннями перевіряються міцність металоконструкцій і стійкість крана проти перекидання. При випробуванні підіймають вантаж, маса якого на 10-25 % більша маси робочого вантажу. Кран вважається таким, що пройшов випробування, якщо протягом 10 хв. піднятий вантаж не опускається, і якщо не знайдені тріщини, деформації й інші пошкодження.

При динамічних випробуваннях перевіряють працездатність механізмів, що зупиняють хід при крайніх нижніх і верхніх положеннях стріли крана чи вантажу вище допустимих та інших пристроїв безпеки. Результати опосвідчення заносять у паспорт.

До обслуговування вантажопідіймальних кранів допускаються особи, що пройшли навчання і склали іспит на право управління.

При експлуатації вантажопідіймальних машин забороняється: підіймати вантажі, маса яких перевищує допустиму; одночасно підіймати вантаж і людей; підіймати вантажі, що передбачають у нестійкому положенні; відривати примерзлі чи за­валені землею вантажі, або закладені іншими вантажами; підтягувати вантажі на косому натягненні підйомних канатів; відтягувати вантажі при підійманні; відключати гальма і пристрої безпеки.

Ліфти. Залежно від призначення і вантажопідйомності ліфти поділяють на: пасажирські; вантажо-пасажирські; вантажні з провідником; вантажні без провідника; вантажні малі (без про­відника) вантажопідйомністю до 160 кг включно, площа підлоги кабіни 0,9 м², висотою кабіни не більше 1 м. Вантажні і пасажирські ліфти широко застосовують як в основному, так і в допоміжному виробництвах. Документом, що регламентує безпечну експлуатацію ліфтів, є Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів. Реєстрації в органах технічного нагляду Держнаглядохоронпраці підлягають всі ліфти, крім ліфтів з вантажопідйомністю до 160 кг і висотою кабіни не більше 1 м.

Ліфти раз на рік підлягають технічному опосвідченню, при якому здійснюється їх огляд, статичні і динамічні випробовування. При огляді перевіряється робота механізмів, електрообладнання, освітлення, приладів управління і безпеки.

Статичне випробування підіймального механізму ліфта під навантаженням, що перевищує номінальне: на 100 % − пасажирські і вантажні ліфти, що супроводжуються провідником; на 50 % − малі вантажні ліфти, на 25 % − інші підйомні механізми. Тривалість статичних випробувань 10 хвилин, при цьому вантаж піднімають на висоту не більше 100 мм від підлоги. Динамічні випробування складаються з багаторазових підйомів і спусків вантажу, маса якого на 10 % перевищує допустиму для даного підйомного механізму. Дозвіл на пуск ліфта в експлуатацію видає інспектор технічного нагляду.

Всі пасажирські і вантажні ліфти обов’язково обладнуються вловлювачами, які утримують кабіну від падіння при обриві троса, гальмом підйомної лебідки, контр-вантажем, дверними контактами, що виключають можливість руху кабіни при відкритих дверях, вимикачами, що зупиняють кабіну на поверхнях, обмежувачами вантажопідйомності і швидкості, кінцевими вимикачами. При обриві троса вловлювач повинен зупинити кабіну на відстані не більше 0,1 м від точки обриву.

Відповідальність за стан і експлуатацію ліфтів покладається на робітника підприємства. Обслуговування ліфтів може бути доручено за договором спеціалізованій організації.

Підйомники. Підйомники призначені для підйому або спуску вантажів (а не людей). Вони можуть бути як вертикальними, так і похилими і не потребують спеціальної шахти, кабіни, машинного відділення, вловлювачів. Замість кабіни можна використовувати огорожену з усіх боків клітку. Підйомники вантажопідйомністю до 250 кг можуть бути огорожені бортами. В місцях зупинки клітки, де відбувається завантаження і розвантаження вантажів, вивішується інструкція з безпеки експлуатації і трафарет із зазначенням гранично допустимої маси вантажу.

Вантажозахоплювальні пристрої. Для комплектування вантажопідйомних машин і механізмів, а також для обов’язкового і тимчасового кріплення різних вантажів, що підіймаються і переміщуються машинами при завантаженні і розвантаженні, застосовують вантажозахоплювальні пристрої: одинарні та кільцеві канатні стропи; дво- чотири-, шестирядні канатні стропи; траверси з кріпленими на них вантажозахоплювальними пристроями; різного виду захоплювачі (кліщові, кільцеві, коромислові та ін.). До вантажозахоплювальних пристроїв належать також пристрої з електромагнітним і гідравлічним приводом.

При підійманні вантажу масою більше 3 т гаки повинні бути рухомими на кулькових закритих опорах. Гаки кранів обладнуються механізмами, що запобігають спаду з гака знімних вантажозахоплювальних пристроїв. Для гнучких вантажозахоплювальних пристроїв запобіжні механізми не потрібні.

У процесі експлуатації знімні вантажозахоплювальні пристрої перевіряють оглядом у встановлені строки, але не рідше ніж через 6 місяців − для траверс, через місяць − для кліщів та інших захватів; через кожні 10 днів − для стропів (за винятком тих, що рідко використовуються). Вантажозахоплювальні пристрої, якими рідко користуються, оглядають перед видачею їх у роботу. Результати огляду заносять у журнал обліку вантажозахоплювальних пристроїв.

На кожному підприємстві, що експлуатує вантажопідйомне обладнання, повинен бути призначений інженерно-технічний працівник, що несе відповідальність за його справність і безпечну експлуатацію. Призначення цієї особи повинно бути проведене наказом, а його посада, прізвище, ім'я, по батькові і підпис мають бути зафіксовані в паспорті кожного вантажопідйомного пристрою.