logo
Рпс та рег

11.1. Роль будівельного комплексу в

народному господарстві, його структура та

динаміка розвитку

Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріально­го виробництва і проектно-пошукових робіт, які здійснюють капітальне будівництво.

Ефективне функціонування галузей народного господарства неможливе без будівельного комплексу, оскільки воно створює нові і реконструює діючі основні фонди виробничої і невиробни­чої діяльності. Від цієї галузі залежить будівництво промисло­вих і сільськогосподарських підприємств, об'єктів соціального призначення - шкіл, лікарень, торгівельних об'єктів, житла та закладів культурно-побутового призначення.

Будівельний комплекс повинен справляти значний вплив на визначення темпів і масштабів виробництва та розміщення ви­робництв.

До складу будівельного комплексу входять:

  1. Промисловість будівельних матеріалів.

  2. Виробництво будівельних конструкцій.

  3. Саме будівництво.

  4. Проектно-конструкторські і дослідні роботи у галузі будівництва.

Як і будь-яка галузь народного господарства, будівництво потребує постійної уваги зі сторони владних структур і

158

збільшення в нього інвестицій. Разом з тим у державі покищо ця галузь не отримує достатніх інвестиційних вливань для ефек­тивного її розвитку, хоч і є деякі позитивні зрушення. За 2000-2003 pp. інвестиції в основний капітал збільшились із 23,6 млрд гри до 51,0 млрд грн, або у 2,2 рази, але у доларовому обчис­ленні це у 3,3 рази менше рівня капіталовкладень 1990 р. Це відо­бражається на обсягах виконання будівельно-монтажних робіт. Якщо у 1990 р. їх було виконано у порівняльних цінах на 37,3 млрд грн, то у 2002 р. - на 8,2 млрд грн, або у 4,5 рази менше (табл. 11.1).

Набагато скромніші і натуральні показники галузі. Так, на­приклад, якщо у 1990 р. в країні було введено в експлуатацію 17,4 млн кв. м житла, то в 2004 р. - 7,6 млн м кв., або у 2,3 рази менше, а будівництво у будинках багатоповерхової забудови ско­ротилось із 13 млн м кв. до 2,6 млн м кв., або у 5,1 рази менше. Із збудованого житла на м. Київ приходиться більше третини -35,5%, тобто в основному будується житло у столиці. Просліджується тенденція верховенства будівельних ор­ганізацій великих міст у зв'язку з їх інвестиційною приваб­ливістю, а на регіональному рівні будівельна галузь програє че­рез брак коштів.

Небагато вводиться в експлуатацію і інших категорій будівельних об'єктів. Так, наприклад, за 1990-2004 pp. зменши­лось введення потужностей на електростанціях, потужностей із видобутку вугілля, автомобільних доріг, скотомісць для великої рогатої худоби і свиней. Більше ніж у 13 разів зменшилось вве­дення у експлуатацію кількості учнівських місць у загально­освітніх школах, у 10 разів лікарняних ліжок у лікарнях, у 8,8 разів - кількості відвідувань у поліклініках.

Середньорічна чисельність працівників будівельного ком­плексу скоротилась із 1920 тис. чол. в 1990 р. до 656 тис. чол. в 2004 p., або у 2,9 рази.

В останні роки з'явились і позитивні моменти. Повсюдно відкриваються будівельні супермаркети з великою кількістю най­менувань будівельних матеріалів, поліпшується якість будівель­них робіт і за умови підвищення життєвого рівня населення ство­рюються умови для зростання обсягів будівельно-монтажних робіт в країні. За 2004 р. обсяг інвестицій в будівельний комплекс

159

збільшивсь із 9,4 млрд дол. США до 14,0 млрд дол. США, або у 1,5 рази. Створюються умови для економічного зростання, для розв'язання багатьох соціальних проблем.

Важливою обслуговуючою будівництво галуззю є проектно-конструкторська та пошукова діяльність, без їх проектної та ко­шторисної документації будівництво неможливе. Крім того, за­вданням науково-дослідної діяльності являється вивчення зако­номірностей і тенденцій розвитку капітального будівництва в цілому та чинників, які сприяють його ефективності, а також обґрунтування вибору та впровадження оптимальних рішень на всіх стадіях інвестиційного процесу.

і 1.2. Промисловість будівельних матеріалів

Промисловість будівельних матеріалів включає комплекс галузей, які виробляють будівельні матеріали, виготовляють де­талі і конструкції для всіх видів будівництва.

Основна її продукція: стінові матеріали (цегла, бетонні, гіпсові, піно- та шлакоблоки, панелі), в'яжучі матеріали (це­мент, вапно, гіпс); покрівельні (черепиця, шифер, металочерепи-ця, толь, руберойд); облицювальні матеріали (керамічна, гла­зурована і кислотривка плитка, синтетичні і металеві листи); а також ізоляційні матеріали, скло, вироби з полімерної сирови­ни, санітарно-технічні вироби, смоли, клейкі речовини, ліноле­ум, деталі з каменю, дерево і вироби з нього, деревностружкові плити.

Україна багата на природну будівельну сировину - будівель­не каміння, пісок, глини, вапняки, крейду та ін., що сприяє ви­робництву необхідної кількості будівельних матеріалів і забезпе­чення будь-яких обсягів будівельно-монтажних робіт.

За останні роки у зв'язку з ризким зменшенням обсягів будівельно-монтажних робіт виробництво найважливіших видів будівельних матеріалів скоротилось, але потужності заводів за­лишились і можуть відновити їх виробництво (табл. 11.2), рис. 11.1.

Виробництво в'яжучих матеріалів включає виробництво цементу, вапна і гіпсу.

161

Таблиця 11.2. Виробництво будівельних матеріалів в Україні

Роки

Цемент, тис. т

Вапно, тис. т

Гіпс, тис. т

Цегла, млн шт.

Блоки з

природного

каміння, тис. т

Блоки

бетонні,

тис. т

М'які покрівельні матеріали, млн м2

1940

1215

652

248

1605

-

-

40,1

1950

2013

990

410

2092

385

502

76,0

1960

8081

2365

927

7300

1955

928

245

1970

17270

1894

953

9700

2540

943

378

1980

21618

1807

881

9051

1636

1268

294

1990

22729

2005

1014

10412

4587

2025

282

1995

7627

736

130

4302

370

674

65,3

2000

5300

581

119

2661

73

181

37,0

2001

5786

507

151

2047

67

152

27,2

2002

7157

532

207

2916

55

174

37,5

2003

8929

595

264

3341

61

225

45

Рис. 11.1. Виробництво будівельних матеріалів в Україні її* 163

Цементна промисловість. Цемент використовується як ос­новний в'яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону і шлакоблоків.

Перший цементний завод на території України був споруд­жений у 1896 р. у селі Амбросівка на Донбасі. В 1913 р. працюва­ло 12 цементних заводів, а станом на початок 2004 року в Україні було 15 заводів, які спроможні виробляти за рік 23 млн т цемен­ту. Найбільші потужності по виробництву цементу створено у Донецькій області - на 5 млн т виробництва за рік, у Харківській і Хмельницькій областях- по 4 млн т, у Дніпропетровській - на 3,5 млн т, у Львівській - на 3,0 млн т і у Миколаївській - на 1,5 млн т (табл. 11.3).

Таблиця 11.3.

Виробництво цементу по регіонах України

- (тис, т)

1940

1950

1970

1990

2000

2001

2002

2003

Україна

1218

2013

17271

22729

5311

5786

7157

8929

у тому числі: Автономна Республіка Крим

401

578

184

281

373

408

Області

Дніпро­петровська

302

423

2728

3142

1364

1386

1302

1636

Донецька

788

1209

5314

4443

723

668

733

978

Івано-Франківська

.

_

243

347

490

532

518

523

Львівська

-

62

1858

2920

537

544

655

829

Миколаївська

-

-

1184

1192

185

232

400

575

Одеська

-

-

314

393

122

165

160

218

Рівненська

85

99

2310

2047

332

484

621

88

Харківська

43

124

2650

3892

768

606

1305

1506

Хмельницька

-

-

-

3775

600

821

1007

1370

м. Київ

0,0

96

269

-

6

65

75

20

164

Цементна промисловість - матеріаломістка галузь, тому за­води з його виробництва розміщують у районах наявності сиро­вини. Для виробництва 1 т цементу потрібно 1,5 т карбонатних порід (вапняків, доломіту, крейди), 0,5 т глини і 200 кг умовного палива.

Найбільші центри цементного виробництва - Амбросівка, Краматорськ і Єнакієво Донецької області, Балаклея Харківської області, Кам'янець-Подільський Хмельницької, Дніпродзержинськ і Дніпропетровськ Дніпропетровської об­ласті, Миколаїв Львівської області, Ольшанка Миколаївської області. Потужні заводи по виробництву цементу є у Здолбунові Рівненської області, Ямниці Івано-Франківської області, Бахчи­сараї Автономної Республіки Крим.

Виробництво вапна. Цей матеріал використовується як у будівництві, так і у цукровій промисловості, сільському госпо­дарстві, при виробництві ядів і отрутохімікатів та як дезін­фекційний матеріал у комунальному господарстві. Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки і мармур. У країні створені потужності по виробництву 2,5 млн т вапна за рік. Заво­ди розміщуються у районах наявності сировини, а це в До­нецькій, Вінницькій, Сумській, Харківській, Хмельницькій і Чернівецькій областях, та на півдні України в Херсонській об­ласті.

Виробництво збірного залізобетони і залізобетонних конструкцій. Це основна продукція для промислового, цивільного, гідротехнічного, шляхового й інших видів будівництва: бетонні блоки, панелі перекрить, несучі арки, мос­тові балки, залізобетонні опори для ліній електропередач і т. ін. Основна особливість цього виробництва - його тяжіння до вели­ких промислових центрів і населених пунктів із зцачним обся­гом будівництва.

Підприємства для виробництва залізобетонних конст­рукцій для гідротехнічного будівництва зосереджено в основ-

165

ному у зоні зрощуваного землеробства. Це в Каховці Херсонсь­кої області, Арцизі Одеської області, Новомосковську Дніпропе­тровської області.

Збірні залізобетонні конструкції для мостів в основному виготовляються у Києві, Вінниці, Житомирі і Львові.

Залізобетонні опори для ліній електропередач виготовля­ються у Світловодську Луганської області, Тернополі, Білій Церкві Київської області і в місті Мерефа Харківської області.

Підприємства по виробництву залізобетоних конструкцій для великопанельного будівництва побудовані в усіх обласних центрах України. Вони спроможні випускати залізобетонні де­талі для спорудження 7 млн м2 загальної житлової площі. Крім того, вони виготовляють різні блоки, панелі перекрить та стінові блоки. В даний час ці підприємства у більшості обласних центрів виконують деякі замовлення для індивідуального будівництва.

Виробництво будівельної цегли складається з двох підгалу-зей - виробництво глиняної та силікатної цегли.

На виробництво 1 тис. глиняної (червоної) цегли витра­чається 2,5 м3 глини, на пористу цеглу - менше. Оскільки сиро­вина є скрізь, а перевезення цегли на великі відстані невигідне, то заводи по її виробництву розміщені повсюдно, в усіх обласних центрах і в більшості регіонів країни.

Силікатну цеглу виготовляють з кварцового піску і вапна. На 1 тис. шт. потрібно близько 2,5 м3 піску і 100-200 кг вапна, залежно від її міцності.

Найбільші заводи по виробництву силікатної цегли розміщені у м. Києві, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Світловодську Кіровоградської області.

У 1990 р. заводи України виробляли 10,5 млрд шт. цегли. У зв'зку із скороченням обсягів будівництва виробіток цегли ско­ротився до 3,3 млрд шт. у 2003 p.

Виробництво металевих конструкцій зосереджено в ос­новному у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і За­порізькій областях, а малі конструкції виготовляються скрізь, де є досить електроенергії. Виробництво алюмінієвих будівельних

166

конструкцій зосереджено на Броварському заводі алюмінієвих конструкцій Київської області та аналогічному заводі у м. Свердловську Луганської області.

Виробництво будівельної кераміки об'єднує підприємства по виробництву різних облицювальних плиток для стін, підлоги, керамічних кислототривких виробів, санітарно-будівельної ке­раміки та каналізаційних і дренажних труб. Сировиною для їх виробництва є вогнетривкі або тугоплавкі глини з різними домішками. Обсяги виробництва будівельної кераміки показано у табл. 11.4.

Таблиця 11.4. Виробництво будівельної кераміки в Україні

Роки

Керамічна

плитка для

підлоги, млн м2

Керамічна

плитка

глазурована,

мли м2

Керамічні

кислотривкі

вироби, тис. т

Скло

віконне,

млн м2

1985

н,з

10,9

213,1

50,5

1990

11,2

12,2

182,3

52,3

1995

1,7

6,2

36,3

22,9

2000

1,7

6,6

12,5

17,4

2001

2,6

6,9

13,6

20,1

2002

2,6

7,2

7,3

23,2

2003

2,5

8,9

16,6

13,3

Заводи по виробництву керамічної облицювальної плитки розташовані у м. Києві і Слов'янську Донецької області.

Виробництво глазурованої плитки зосереджено у Харкові, Львові, Слов'янську і Артемівську Донецької області.

Завод по виробництву будівельного сантехнічного фаянсу побудовано у м. Славута Хмельницької області.

167

Електроізоляційні вироби для електротехнічної промисло­вості виробляються у м. Первомайську Житомирської області. Виробництво електроізоляторів для високовольтних ліній елек­тропередач зосереджено у м. Запоріжжі.

Всі види ізоляторів для радіотехнічної промисловості вироб­ляються у місті Слов'янську Донецької області.

Виробництво крейди. Великі запаси крейди є у Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. В середньому за рік добувається будівельної крейди близько 2 млн т, та майже 7 млн т використо­вується у цементній промисловості. Крейда використовується для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівок, і як наповнювач у азбестовій промисловості та при виробництві фарб, цементу, вапна.

Виробництво м'якої покрівлі. М'яке покриття в Україні представлено толлю, руберойдом і пергамінумом. Для їх вироб­ництва використовується папір, азбест і гудрон. У країні в 1990 р. вироблялось такої покрівлі 282 млн м2, а в 2003 р. було вироблено 45 млн м. кв., або у 6,3 рази менше, тобто на стільки, на скільки зменшились обсяги будівельно-монтажних робіт. За­води по виробництву такої покрівлі є в усіх обласних центрах, але близько 20 % її виробляється у м. Києві.

Виробництво віконного скла. В Україні створені потуж­ності на річне виробництво 55 млн м2 скла. На виробництво 1 т скла потрібно 970 кг умовного палива, тобто це дуже теплоємкий процес. Зважаючи на високу теплоємність, виробництво скла розташовують біля паливних баз. Основні заводи - Лисичансь-кий "Пролетар" Луганської області, Констянтинівський Донець­кої області, Львівський, Запорізький і Ірпіньський Київської об­ласті. На цих заводах виробляють віконне, армоване, вітринне й інші види скла.

168

Контрольні запитання

  1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві і його структура.

  2. Динаміка розвитку будівельного комплексу України.

  3. Виробництво в'яжучих будівельних матеріалів.

  4. Виробництво стінових матеріалів.

  5. Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних кон­струкцій.

  6. Виробництво облицювальної плитки і скла.

  7. Виробництво м'якої покрівлі.

Рекомендована література

  1. Лубенець В.Г. Основи організації і планування будівель­ного виробництва. - К.: Нац. буд. ун-т, 2000. - 156 с

  2. Венчин А.П. Будівельний комплекс: ефективність, резер­ви, перспективи. - Львів: С-г. ін-т., 1995. - 137 с.

  3. Дворкин Л.И., Соломатов В.И. Цементные бетоны с ми­неральными наполнителями. - К.: Будівельник, 1991. - 136 с.

  1. Розміщення продуктивних сил України. Підручник. За редакцією професора Е. П. Кагана. - К.: Юридична книга, 2002. - 552 с

  2. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. і ін. Розміщення продуктивних сил України. - К.: КІНГ, 2000. - 364 с

169

12. Лісопромисловий комплекс України

Розглядаються наступні питання:

  1. Роль і місце лісопромислового комплексу в на­родному господарстві країни

  2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу

  3. Проблеми і перспективи розвитку лісопро­мислового комплексу України

12.1. Роль і місце лісопромислового комплексу в народному господарстві країни

Лісопромисловий комплекс - це сукупність галузей, пов'язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.

Роль лісогосподарського комплексу в економіці країни виз­начається тим, що деревина і продукція її переробки використо­вується абсолютно в усіх галузях народного господарства. Ос­новний продукт лісу - деревина використовується як для вироб­ництва предметів праці (пиломатеріали, метиловий спирт й ін.) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота та ін.), так у вуглевидобувній галузі як матеріал для укріплення лав.

Крім того ліси регулюють рівень кисневого і вуглецевого ба­лансу в природі та рівень опадів та дають певні продовольчі ре­сурси (дикі плоди, ягоди, гриби, березовий сік), лікарські росли­ни, мають рекреаційне і екологічне значення та створюють спри­ятливе сері довище для розвитку бджільництва та мисливства.

В умовах незалежності України лісопромисловий комплекс має особливе значення як для підвищення рівня забезпеченості держави і населення його продукцією, так і покращання еко­логічної обстановки за рахунок збільшення обсягу лісових наса­джень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісо-

170

продукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існу­ючих технологій в лісозаготівлі і деревообробці.

Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісо­вої промисловості задовольняються тільки на третину, а деревні відходи використовуються на 50-60% і використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісопро­мислового комплексу, а саме в лісовій, деревообробній, целюлоз­но-паперовій та лісохімічній промисловості можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторин­них та інших волокнистих матеріалів та використання замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісо­матеріалів реальний за умов значного розширення площ швид­корослих і технічно цінних порід, здійснення ряду ор­ганізаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації в експлуатації лісів.

Сьогодні, коли Україна переживає нелегкі часи, коли еко­номіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузей на­родного господарства існує безліч різноманітних проблем, еко­номічний стан підприємств лісогосподарського комплексу нахо­диться не на належному рівні. Нестабільність української еко­номіки та нестача обігових коштів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузі потребує повного радикального реформування, що включає заміну фізично та морально застарілого обладнання, розробку ефективних технологій і раціональне використання відходів.

12.2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу

До складу лісопромислового комплексу входять лісове гос­подарство, лісозаготівельна, лісопереробна, целюлозно-па­перова і лісохімічна промисловості.

171